ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 лютого 2018 року № 826/14615/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Держгеокадастру у Київській області
провизнання протиправною бездіяльності, рішення та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області стосовно неповідомлення у письмовій формі ОСОБА_1 про прийняте рішення стосовно клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту;
визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту відповідно до його клопотання;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту відповідно до поданого ОСОБА_1 клопотання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано час для усунення недоліків.
04 грудня 2017 року (відповідно до відмітки вхідної кореспонденції суду) надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14615/17, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 січня 2018 року.
Зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання у справі № 826/14615/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначено, що відповідачем у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк не повідомлено заявника про розгляд відповідного клопотання; клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту подано у відповідності до вимог Земельного кодексу України, в тому відмова Головного управління Держгеокадастру у Київській області є протиправною.
Письмовий відзив мотивований наступним: відповідно до системи електронного документообігу «ДОК ПРОФтом СТЕП 3.0» клопотання позивача розглянуто без порушень місячного строку, встановленого Законом України «Про звернення громадян»; на час звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Київській області були відсутні підстави для надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту, оскільки бажана до відведення земельна ділянка знаходилась в межах земельної ділянки площею 17,0 га, що перебувала у користуванні ОСОБА_3 згідно державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_2 від 14 вересня 2000 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
11 квітня 2017 року (відповідно до відмітки вхідної кореспонденції Головного управління Держгеокадастру у Київській області) ОСОБА_1 звернулась із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту.
До вказаного клопотання додано ксерокопію паспорту, ідентифікаційного коду та графічні матеріали.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10 травня 2017 року № Р-10994/0-6909/6-17 позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту відмовлено з огляду на відсутність правових підстав для передачі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні третіх осіб.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
У відповідності до частин першої і другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина 5 статті 116 Земельного кодексу України).
Пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Зокрема, частинами 6-7 вказаної статті встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку громадянин має намір отримати у власність, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також містобудівної документації та схем землеустрою.
Варто відмітити, що інших підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Земельний кодекс не визначає.
Судом встановлено, що подане 11 квітня 2017 року позивачем клопотання відповідало вимогам статті 122 Земельного кодексу України.
Обґрунтовуючи відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту відповідач зазначає, що на момент подання позивачем клопотання від 11 квітня 2017 року бажана до відведення земельна ділянка знаходилась в межах земельної ділянки площею 17,0 га, що перебувала у користуванні ОСОБА_3 згідно державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_2 від 14 вересня 2000 року.
Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, оскільки відповідно до наданої позивачем копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 13 червня 2012 року, ОСОБА_3, якому було надано право постійного користування землею, площею 17 га, яка була надана йому для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Таращанської районної ради народних депутатів від 21 квітня 2000 року № 254, державний акт НОМЕР_2 від 14 вересня 2000 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Таращанського районного суду Київської області від 03 липня 2017 року по справі № 379/716/17 визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 13 червня 2012 року додана до матеріалів справи) право постійного користування землею, площею 17 га, яка була надана йому для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Таращанської районної ради народних депутатів від 21 квітня 2000 року № 254, державний акт НОМЕР_2 від 14 вересня 2000 року.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2017 року у справі № 379/716/17 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області задоволено. Рішення Таращанського районного суду Київської області від 03 липня 2017 року по справі № 379/716/17 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до відмітки, вищевказане рішення набрало законної сили 19 вересня 2017 року.
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2017 року встановлено наступне: що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_5 (позивача у справі № 379/716/17) помер. Після його смерті ОСОБА_5 як спадкоємець за законом звернувся до державного нотаріуса Таращанської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття в спадщини, а саме: майнових прав спадкодавця у селянському (фермерському) господарстві «Веселка», селянського (фермерського) господарства «Веселка», як цілісного майнового комплексу та права постійного користування землею, належного спадкодавцю відповідно до державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_2. Вищезазначеним нотаріусом було відкрито спадщину. 02 червня 2016 року в.о. державного нотаріуса Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку в статутному капіталі СФГ «Веселка» розміром 100 % (сто відсотків). У задоволенні заяви ОСОБА_5 щодо включення до складу спадщини права постійного користування землею, належної спадкодавцю відповідно до вищевказаного державного акту на право постійного користування землею, в.о. державного нотаріуса Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області було відмовлено та повідомлено, що оскільки право постійного користування припиняється внаслідок смерті спадкодавця, а відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, нотаріус дійшов висновку про неможливість видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину в частині права постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про відведення земельної ділянки 11 квітня 2017 року.
З урахуванням викладеного, суд наголошує, що будь-які докази на підтвердження того, що на момент звернення позивача так і на момент розгляду справи у суді, бажана до відведення земельна ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_3 згідно державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_2 від 14 вересня 2000 року або вказане право користування було передано ОСОБА_5, або третім особам відсутні.
З огляду на викладене, суд вважає рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту відповідно до її клопотання не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.
Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту відповідно до поданого ОСОБА_1 клопотання, відповідач, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Як зазначено вище, лист відповідача від 25.09.2017 року № М-28285/0-15791/6-17 щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і викладена в ньому позиція (фактично відмова), не містить визначеної частиною7 статті 118 Земельного кодексу України (невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів) підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження, оскільки відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
Беручи до уваги ту обставину, що у листі-відмові від 10 травня 2017 року відповідач не навів передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту у відповідності до чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.
Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Київській області стосовно неповідомлення у письмовій формі ОСОБА_1 про прийняте рішення стосовно клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту суд не вбачає підстав для задоволення, оскільки як встановлено, клопотання позивача розглянуто у місячний строк та надано позивачу відповідь.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись вимогами статтями 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, місто Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту відповідно до її клопотання.
3. Зобов'язати повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту у відповідності до чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.
4. В решті вимог відмовити.
5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, місто Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1280,00 грн (тисяча двісті вісімдесят гривень) сплачені згідно квитанції від 30 листопада 2017 року № 0.0.905640980.1.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова