13 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1833/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Григорова А.М.
суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду, м. Полтава, від 27.11.2017, суддя С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 04.12.17 по справі № 816/1833/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
17 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області /надалі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2017 № 550561-13.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при обчисленні його зобов'язання за 2016 рік контролюючий орган застосовано пільгу у розмірі 60 кв.м, яка встановлена п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України в редакції станом на 01.01.2016 та рішенням Комсомольської міської ради Полтавської області від 26.01.2016, що призвело до збільшення зобов'язання позивача за 2016 рік на 826 грн. 80 коп., чим порушено принцип стабільності податкового законодавства, закріплений у п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, за яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Вказує, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Пояснює, що в порушення вимог законодавства України відповідач направив податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 № 550561-13 на адресу ОСОБА_1 простим листом. Зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 № 550561-13 оформлене неналежним чином, а саме не містить печатки ГУ ДФС у Полтавській області, посади, прізвища та ініціалів підписанта та прийняте 27.09.2017, тобто з порушенням строків, встановлених п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст.267 Податкового кодексу України.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27 вересня 2017 року № 550561-13.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДФС у Полтавській області подано апеляційну скаргу в якій зазначають, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 550561-13 від 27.09.2017, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2016 рік у розмірі 1003 грн. 18 коп. контролюючий орган керувався рішенням п'ятої сесії Комсомольської міської раді Полтавської області сьомого скликання від 26.01.2016 «Про внесення змін до рішення п'ятдесят третьої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 27.01.2015 «Про затвердження ставок та встановлення пільг щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Судом не взято до уваги, що рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори, оскільки такі прямо закріплені законодавцем нормами Податкового кодексу України. Також ГУ ДФС у Полтавській області вважає за необхідне звернути увагу суду на принцип превалювання сутності над формою (рішення Вищого адміністративного суду України від 17.12.2012 № К/9991/59720/12). Крім того, згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом. Також, звертає увагу, що рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори, оскільки такі прямо закріплені законодавцем нормами Податкового кодексу України. Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року). Вказують, що, обґрунтування позивача, що рішення п'ятої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області сьомого скликання від 26.01.2016 «Про внесення змін до рішення п'ятдесят третьої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 27.012015 «Про затвердження ставок та встановлення пільг щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» прийнято з порушенням строків встановлених законом, не заслуговують на увагу, оскільки Податковий кодекс України є основним актом податкового законодавства і його дія не ставиться у залежність від дії норм підзаконного нормативно - правового акту. Щодо посилань суду першої інстанції на невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 550561-13 від 27.09.2017 приписам Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-пішень платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (надалі-Порядок), звертає увагу суду на Лист Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14, в якому зазначено наступне : «Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.» Таким чином, відповідач - ГУ ДФС у Полтавській області, діючи відповідно до ст. 20 та 21 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), забезпечуючи виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовуючи надані законодавством права, правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 № 550561-13, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, як цього вимагає ст. 19 Конституції. Оскільки ряду згаданим вище обставинам справи судом першої інстанції правильна правова оцінка надана не була - спір розглянуто не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, що в своїй сукупності і обумовило неправильне вирішення справи. Таким чином, оскаржувана постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 у справі за № 816/1833/17 є такою, що підлягає скасуванню, так як судом при її постановлені не дотримано законності, чого вимагає ст. 129 Конституції України та ст. 9, 159 КАС України. Враховуючи викладене, просять суд скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 у справі № 816/1833/17 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Позивачем по справі до суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 310 КАС України
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 9), є власником житлової нерухомості, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,4 кв.м. (а.с. 15-16).
ОСОБА_1 подано до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області заяву від 05.09.2017, у якій зазначено, що для проведення звірки та нарахування податку на нерухоме майно він надає копії документів, а саме: копію паспорту та коду; копію технічного паспорту (а.с. 36).
27.09.2017 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 550561-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості" за 2016 рік у розмірі 1003 грн. 18 коп. (а.с. 14).
ОСОБА_1 не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням № 550561-13 від 27.09.2017, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 27.09.2017 № 550561-13, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема статтю 266 Податкового кодексу України, якою запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, викладено у новій редакції.
Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.5.1. пункту 266.5. статті 266. Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.5.1. пункту 266.5. статті 266. Податкового кодексу України (у редакції чинній з 01.01.2016) визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до приписів підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції чинній до 01.01.2016) обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали м
Відповідно до приписів підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції чинній з 01.01.2016) обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена цим підпунктом.
Підпунктом 1.1. пункту 1 рішення п'ятдесят третьої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 27.01.2015 "Про затвердження ставок та встановлення пільг щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" установлено ставку податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) у розмірі для об'єктів житлової нерухомості: 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, визначеної законом, для фізичних осіб; 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, визначеної законом, для юридичних осіб (а.с. 11).
Абзацом "а" підпункту 2.1 пункту 2 рішення п'ятдесят третьої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 27.01.2015 "Про затвердження ставок та встановлення пільг щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" установлено такі пільги зі сплати податку: для об'єктів житлової нерухомості база оподаткування об'єкта/об'єктів цієї нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи-платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 90 кв. метрів (а.с. 11).
Підпунктом 1.1 пункту 1 рішення п'ятої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області сьомого скликання від 26.01.2016 "Про внесення змін до рішення п'ятдесят третьої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 27.01.2015 "Про затвердження ставок та встановлення пільг щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" внесено зміни до рішення п'ятдесят третьої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 27.01.2015 "Про затвердження ставок та встановлення пільг щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", а саме: підпункт 2.1 пункту 2 викладено у такій редакції: "Для об'єктів житлової нерухомості база оподаткування об'єкта/об'єктів цієї нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи-платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв.метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів." (а.с. 12).
Колегія суддів зазначає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 550561-13 від 27.09.2017, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості" за 2016 рік у розмірі 1003 грн. 18 коп., контролюючий орган керувався рішенням п'ятої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області сьомого скликання від 26.01.2016 "Про внесення змін до рішення п'ятдесят третьої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 27.01.2015 "Про затвердження ставок та встановлення пільг щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".
Разом з тим, суд виходить з наступного.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до приписів статті 8 Податкового кодексу України (у редакції чинній до 01.01.2016) в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
За приписами статті 8 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України).
Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України (у редакції чинній до 01.01.2016) передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Відповідно до пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України (у редакції чинній з 01.01.2016) сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Водночас п. 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909) установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Разом з цим принцип стабільності податкового законодавства, визначений п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України регламентує, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Дію цієї статті не зупинено та вона підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Податкове законодавство складається у тому числі й з рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. (п. 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України).
Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України).
Таким чином, принцип стабільності податкового законодавства поширюється і на відповідні рішення органів місцевого самоврядування.
Законом N 909 призупинено дію тільки п. 12.3.4 Податкового кодексу України, на інші норми Кодексу щодо порядку прийняття рішень органами місцевого самоврядування Закон не поширюється.
Насамперед, норма щодо прийняття до початку наступного бюджетного періоду рішень про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг передбачена також пп. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 Кодексу. Таке рішення набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Крім цього, відповідно до п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.
Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.
Враховуючи зазначене, рішення органів місцевого самоврядування щодо встановлення на 2016 рік місцевих податків і зборів, щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам мають бути прийняті до початку цього бюджетного року, при цьому, податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Разом з цим Податковим кодексом України також визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).
Відтак, рішенням п'ятої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області сьомого скликання "Про внесення змін до рішення п'ятдесят третьої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 27.01.2015 "Про затвердження ставок та встановлення пільг щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", прийнятим 26.01.2016, тобто після початку бюджетного 2016 року, було фактично змінено протягом бюджетного періоду, який розпочався 01 січня 2016 року податкову пільгу зі сплати податку (для об'єктів житлової нерухомості база оподаткування об'єкта/об'єктів цієї нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи-платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів (а.с. 12), тоді як абзацом "а" підпункту 2.1 пункту 2 рішення п'ятдесят третьої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 27.01.2015 "Про затвердження ставок та встановлення пільг щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" установлено такі пільги зі сплати податку: для об'єктів житлової нерухомості база оподаткування об'єкта/об'єктів цієї нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи-платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 90 кв. метрів (а.с. 11), а відтак, рішення п'ятої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області сьомого скликання від 26.01.2016 "Про внесення змін до рішення п'ятдесят третьої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 27.01.2015 "Про затвердження ставок та встановлення пільг щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" не підлягає застосуванню при визначенні пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, та відповідно при визначенні бази оподаткування об'єкта житлової нерухомості за 2016 рік.
Крім того, застосування контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення рішення органу місцевого самоврядування від 26.01.2016 не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.
Абзацом "а" підпункту 2.1 пункту 2 рішення п'ятдесят третьої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 27.01.2015 "Про затвердження ставок та встановлення пільг щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" установлено такі пільги зі сплати податку: для об'єктів житлової нерухомості база оподаткування об'єкта/об'єктів цієї нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи-платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 90 кв. метрів (а.с. 11).
Статтею 8 Закону України від 25.12.2015 № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.
Таким чином, податкове зобов'язання позивача на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік має розраховуватися наступним чином:
96,4 кв.м. - 90 кв.м. = 6.4 кв. м (база оподаткування);
1378 гривень/100 х 2=27,56 грн. (ставка податку за 1 кв.м. бази оподаткування);
6,4 кв.м. х 27,56 гривень=176,38 грн. (сума податкового зобов'язання за 2016 рік), а не 1003,18 грн., як визначено позивачу оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 550561-13 від 27.09.2017.
Суд зазначає, що відповідно до п.п. 266.7.3 а. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 було подано до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області заяву від 05.09.2017, у якій зазначено, що для проведення звірки та нарахування податку на нерухоме майно він надає копії документів (а.с. 36).
Відтак, суд не бере до уваги доводи позивача про прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з порушенням строків, встановлених п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України. Водночас, суд враховує, що відповідно до приписів пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Приписами пункту 2 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (надалі - Порядок), передбачено, що у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, зокрема, "Ф" - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).
Форма податкового повідомлення - рішення форми "Ф", яка є додатком 1 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (пункт 2 розділу II), серед іншого, передбачає такі обов'язкові реквізити, як прізвище, ініціали керівника (його заступника або уповноваженої особи), яка підписала податкове повідомлення-рішення та печатку контролюючого органу.
Пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Однак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 550561-13 від 27.09.2017 не містить прізвища, ініціалів керівника (його заступника або уповноваженої особи), яка підписала податкове повідомлення-рішення, та печатки контролюючого органу, а отже складене з порушенням вимог п. 42.1 ст. 42, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та вимог Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, (а.с. 14).
Суд зазначає, що корінець вказаного податкового повідомлення-рішення № 550561-13 від 27.09.2017, копія якого надана до суду відповідачем, також не містить печатки контролюючого органу (а.с. 24).
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 550561-13 від 27.09.2017 винесене Головним управління ДФС у Полтавській області не у спосіб, що передбачений законодавством України, та без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 по справі № 816/1833/17 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Л.В. Тацій
Повний текст постанови складено 19.02.2018.