Справа № 826/10723/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Смолій І.В.
15 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
за участю секретаря: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укропак» - Луцького Михайла Ігоровича на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укропак» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
У серпні 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укропак» (далі - ТОВ «Укропак», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі, відповідач - 2), Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі, відповідач - 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року залишено без розгляду адміністративний позовну заяву у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просив дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовної заяви.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що останньою пропущено строк звернення до адміністративного суду без поважних на те причин.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція чинна на момент прийняття рішення у справі) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).
Отже, за змістом ст. 99 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 №6-152цс-14.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.
В даному адміністративному позові, позивач просить суд визнати нечинною та скасувати додаткову угоду до Договору про визнання електронних документів №91114599355 від 02.06.2015 між ДПІ у Печерському районі м.Києва ГУ ДФС м.Києва та ТОВ «Укропак», укладену 25.11.2016; визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва ГУ ДФС м.Києва щодо прийняття рішення про тимчасове зупинення дії Договору про визнання електронних документів №9111459355 від 02.06.2015 між ДПІ у Печерському районі м.Києва ГУ ДФС м.Києва та ТОВ «Укропак»; визнати незаконною бездіяльність ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві, яка проявилась у неукладені з ТОВ «Укропак» договору Про визнання електронних документів, починаючи з 21.02.2017; зобов'язати ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС України у м.Києві укласти та зареєструвати Договір про визнання електронних документів з ТОВ «Укропак» від 21.02.2017 за №261220161 з 21.02.2017.
Як зазначає представник позивача, ним 11.04.2017 подано скаргу на адресу Начальника ГУ ДФС в м.Києві на протиправні дії посадових осіб ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві.
10.05.2017 ДФС у м.Києві надано відповідь ТОВ «Укропак» листом №11847/10/26-15-08-04-14.
Відповідно до п.56.19 ст.56 Податково кодексу України, передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже, позивачем використано процедуру адміністративного оскарження в досудовому порядку шляхом подачі скарги до ДФС у м.Києві.
Тобто, позивач починаючи з 10.05.2017 знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, до суду першої інстанції звернувся з адміністративним позовом лише 28.08.2017, згідно штемпеля на титульному листі позову, що дає змогу прийти до висновку, що позивачем порушення строку звернення до суду.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи наведені обставини, позивач міг та повинен був дізнатись про обставини, що слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Позивачем не наведено будь-яких доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ст.99 КАС України (редакція чинна на момент винесення рішення у справі) строку звернення до суду. Клопотання про поновлення строку звернення до суду не надав.
У відповідності до положень ч.1 ст.100 КАС України (редакція чинна на момент винесення рішення у справі), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.100 КАС України (редакція чинна на момент винесення рішення у справі) позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Згідно з п.9 ч.1 ст.155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
Колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017), ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укропак» - Луцького Михайла Ігоровича - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 20 лютого 2018 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб