19 лютого 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/82/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач через свого представника звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 1,7 га, розташованої на території Преображенської сільської ради Чаплинського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства;
- визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 1,7 га, розташованої на території Преображенської сільської ради Чаплинського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Преображенської сільської ради Чаплинського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю звернення позивача в червні 2017 року до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 1,70 га, яка розташована на території Преображенської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, для ведення особистого селянського господарства. Позивач вказує, що відповідач в своєму листі-відповіді зазначив про наявність у Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області права передавати у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території Херсонської області у кварталі, що передував поточному кварталу. Для цього Головне управління формує перелік земельних ділянок та визначає площу земельних ділянок, можливих передати в межах норм безоплатної приватизації на території Херсонської області, який розміщує на сайті управління. В зв'язку з тим, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 не увійшла до сформованого переліку, відповідачем було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Позивач вважає відмову відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою незаконною, оскільки, на його думку, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у своїй відповіді не посилається на жодну норму законодавства, яка визначає вибір місця розташування земельної ділянки та якою передбачена заборона передання земельних ділянок. Також, позивач зазначає, що відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач фактично послався на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", якою не регулюється порядок надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність. Позивач вказує, що дане питання регулює лише Земельний кодекс України, жодних змін до якого на дату подання позовної заяви, які пов'язані з цим питанням внесено не було.
Ухвалою суду від 19.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, а розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
09.02.2018 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатком, за змістом якого позовні вимоги Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не визнає, вважає доводи позивача безпідставними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до норм діючого законодавства Головне управління відповідно до Положення, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Херсонської області, надає роз'яснення з питань, що належать до його компетенції та здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Держгеокадастру. Представник відповідача у відзиві вказує, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, не входила у перелік земельних ділянок, на яку Головне управління, на момент розгляду заяви ОСОБА_1, має компетенцію по розпорядженню в рамках Постанови КМУ від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними". На підставі цього, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надало лист-відповідь № 8123/0-2799/6-17 від 26.07.2017 щодо неможливості задоволення клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Постанови КМУ від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними". Крім того, представником у відзиві було зазначено, яким чином може бути реалізовано право позивача щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення у власність земельної ділянки.
Відповідно до положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши адміністративний позов в порядку письмового провадження та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником війни, ветераном праці. В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 1,70 га, яка розташована на території Преображенської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, для ведення особистого селянського господарства.Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області за результатами розгляду вищевказаного клопотання надіслало на адресу ОСОБА_1 відмову, викладену у листі № 8123/0-2799/6-17 від 26.07.2017, в якому зазначено про неможливість задоволення клопотання, у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки (об'єкта) вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, в даному випадку вимогам Постанови КМУ від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", яка вступила в дію 17.06.2017 року.
Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Спірні відносини виникли між сторонами внаслідок відмови Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 1,70 га, яка розташована на території Преображенської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, для ведення особистого селянського господарства. Ці правовідносини між сторонами регулюються положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про особисте селянське господарство", Законом України "Про землеустрій", Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.
Зокрема, ст. 14 Конституції України передбачає, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 3 від 25.10.2001 № 2768-ІІІ Земельного кодексу України (далі Закон № 2768), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (п. а) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 22.05.2003 № 858-ІV "Про землеустрій" (далі - Закон № 858) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Відповідно до ст. 4 Закону № 858 встановлено, що суб'єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.
Стаття 5 Закону № 858 передбачає, що об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно - територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.
Згідно зі ст. 8 Закону № 858 регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна ОСОБА_2 України, Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.
Приписами статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ст. 81 Закону № 2768, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.
Приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Тобто, питання передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на даний час вирішує центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ від 06.09.2012, 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності покладено на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, тобто до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Аналіз наведених вище норм закону дає підстави для висновку, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 1,70 га, є виключною компетенцією територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, тобто, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.
Відповідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що посилання представника відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" за № 413 від 07.06.2017 є необгрунтованими, виходячи з наступного.
Зазначена Постанова не є тим нормативно-правовим актом, який прийнятий на виконання Земельного кодексу України та/або на виконання законів у сфері земельних правовідносин. На користь цього свідчить і сам текст згаданої постанови, у вступній частині якої відсутнє посилання на норму закону, на виконання якої вона прийнята.
Текстуальне тлумачення Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017, свідчить на користь того, що метою прийняття Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави. Іншими словами, Стратегія визначає певний алгоритм дій органів виконавчої влади на майбутнє, а тому вона не містить прямих правових норм для врегулювання земельних відносин з приводу отримання/надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Більше того, в постанові № 413 від 07.06.2017 міститься пряма вказівка про те, що для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів.
Також, Стратегія покладає на Держгеокадастр та його територіальні органи обов'язок під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність, в межах норм безоплатної приватизації, формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області. З огляду на те, що право громадянина на отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою на відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності поставлено у пряму залежність від того, право оренди та/або емфітевзису, на які площі земельних ділянок було продано на території відповідної області у відповідному кварталі, тобто у залежність від виконання відповідним територіальним органом Держгеокадастру плану продажу права оренди та/або емфітевзису, це невиправдано звужує права громадян на отримання у власність земельної ділянки в рамках безкоштовної приватизації. Право громадянина на безоплатне отримання земельної ділянки не може бути обумовлено діями чи бездіяльністю будь-якого державного органу чи його посадової особи, або поставлено в залежність від настання подій, на які не може впливати громадянин.
За правилами Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом, а за вимогами частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічним чином, в силу вимог частини другої статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Суд погоджується із доводами відповідача про те, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області здійснює свої повноваження відповідно до законодавчих актів України, у тому числі актів Кабінету Міністрів, проте Стратегія не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність, на відміну від Земельного Кодексу України.
Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою, відповідач повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Отже, перешкоджаючи позивачу в отриманні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності без законних на те підстав, відповідач таким чином перешкоджає позивачу у реалізації законодавчо наданого йому права, чим порушує принципи рівності перед законом та пропорційності, які визначені КАС України.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність відмови Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 1,7 га, розташованої на території Преображенської сільської ради Чаплинського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства, то відповідно вимога позивача про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву позивача про надання такого дозволу підлягає задоволенню.
Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності свого рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, а відтак - про задоволення позову в повному обсязі. При прийнятті рішення суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача по відмові у наданні дозволу та визнання незаконною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є аналогічними позовними вимогами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 139, 143, 242-246, 250, 255, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) ОСОБА_1 (75200, Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Миру, 68, ІПН НОМЕР_1) у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 1,7 га, розташованої на території Преображенської сільської ради Чаплинського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (75200, Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Миру, 68, ІПН НОМЕР_1) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Преображенської сільської ради Чаплинського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19 лютого 2018 року.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 6.2.1