14 лютого 2018 року м.Житомир справа № 806/3750/17
категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфіменко О.В.,
секретаря судового засідання Коваля О.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання повторно розглянути заяву, -
встановив:
21.12.2017 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3, у якому він просить:
- визнати відмову Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га протиправною;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 відносно надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га у відповідності з вимогами законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач відмовив йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав, що не передбачені законодавством. Така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як включення/не включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можливо передати у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації на території Вільської об'єднаної територіальної громади, Черняхівського району, Житомирської області, Земельним кодексом України або іншим законом не передбачена. Посилання відповідача на вимоги Стратегії, затвердженої підзаконним нормативно-правовим актом, на думку позивача, суперечить ст.14 Конституції України, згідно з якою право власності на землю гарантується, і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а також норм Земельного кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що законом визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, таким чином лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.11.2017 за №В-15405/0-11957/6-17 фактично не містить правових підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки відповідач не наводить виключні підстави, які визначені у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 14.02.2018 на 14 год. 00 хв.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Пояснив, що з часу набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та розпорядження ними, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації, у тому числі учасникам антитерористичної операції, може здійснюватися лише відповідно до переліків земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за формулою), оприлюднених на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок.
У даному випадку місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач (на території Вільської об'єднаної територіальної громади с.Зороків, Черняхівського району, Житомирської області) не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а саме постанові Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413. Оскільки позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у жовтні 2017 року, тобто, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, тому відповідач правомірною не надав позивачеві дозвіл на розроблення документації із землеустрою на підставі вказаної заяви.
Крім того, відповідач вказує, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 не суперечить нормам Земельного кодексу України та належить до застосування у спірних правовідносинах (а.с.37-39).
Вислухавши представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 26.10.2017 ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,60 га, яка розташована на території Вільської об'єднаної територіальної громади с.Зороків, Черняхівського району, Житомирської області (а.с.10). До заяви долучив: копію паспорта та ідентифікаційного кода, викопіювання схема розміщення земельної ділянки, копію доручення (довіреності) від 22.02.2017, копію паспорта ОСОБА_1 (а.с.23-25, 41).
22.11.2017 за результатами розгляду вказаного звернення, листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №В-15405/0-11957/6-17 відмовлено ОСОБА_3 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,60 га, яка розташована на території Вільської об'єднаної територіальної громади, Черняхівського району, Житомирської області. Вказана відмова мотивована тим, що запитувана земельна ділянка не увійшла до переліку земельних ділянок, які будуть передаватись у межах норм безоплатної приватизації, у зв'язку із чим не відповідає місцю розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (Постанова КМУ від 07.06.2017 року №413) (а.с.11).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч.2 ст.14 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом «а» ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
За змістом ч.1 ст.33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Згідно з абзацом першим ч.1 та ч.2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 ст.117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом «в» ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Пунктом «б» ч.1 ст.121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з абзацом першим ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із аналізу зазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом із тим, як слідує із матеріалів справи, у тому числі і з відзиву відповідача, відмова відповідача у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60 га у власність для ведення особистого селянського господарства мотивована тим, що місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки суперечить Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» (далі - Стратегія). Так, відповідач зазначає, що надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації може здійснюватися лише відповідно до переліків земельних ділянок, які пропонується передавати в наступному кварталі (розрахованих за формулою), оприлюднених на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок.
Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що місце розташування об'єкта (земельної ділянки) не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а саме постанові Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413.
Суд звертає увагу, що даною Стратегією удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.
Разом з тим, будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.
Відтак, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, на думку суду, є безпідставними.
Також суд зауважує, що відповідачем не надано доказів того, що на час відмови позивачеві в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ним було сформовано перелік земельних ділянок та визначено площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, а також оприлюднено перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційному веб-сайті, як це передбачено Стратегією.
Крім того, суд зазначає, що зміст статей 118, 122 ЗК України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
До того ж, будь-які законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відсутні.
Таким чином викладені відповідачем у листі від 22.11.2017 за №В-15405/0-11957/6-17 мотиви для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не містять жодної із передбачених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для такої відмови.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області протиправно відмовило позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0,60 га, розташованої на території Вільської об'єднаної територіальної громади, Черняхівського району, Житомирської області.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Вільської об'єднаної територіальної громади, Черняхівського району, Житомирської області, суд зазначає наступне.
Відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч положень Земельного кодексу України, а тому суд розцінює відмову відповідача, оформлену листом від 22.11.2017 №В-15405/0-11957/6-17 як протиправну.
Відповідачем не надано будь яких доказів, що земельна ділянка, вказана у заяві ОСОБА_3, була включена на момент відмови у наданні дозволу до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону.
З цих підстав, суд для захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Вільської об'єднаної територіальної громади, Черняхівського району, Житомирської області.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 необхідно задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1280,00 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 1280,00 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251 КАС України, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_3 (10020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м.Житомир, вул.Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання відмови протиправною, зобов'язання повторно розглянути заяву - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га, викладену у листі від 22.11.2017 за №В-15405/0-11957/6-17.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 відносно надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га відповідно до поданих документів та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1280,00 грн.
Рішення набирає законної сили згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Єфіменко
Повне судове рішення складене 19 лютого 2018 року