Справа № 795/305/18 Провадження № 6/795/2/2018 Категорія - цивільна
19 лютого 2018 рокум. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі судді Лакізи Г.П., розглянув матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" у складі судді Воронцової М.В. від 18.04.2013 року в справі Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" №596-11/130/13 за позовом ПАТ „Альфа - Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500273278 від 28.04.2012 року,
08 лютого 2018 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" від 18.04.2013 року в справі Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" №596-11/130/13 за позовом ПАТ „Альфа - Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500273278 від 28.04.2012 р., посилаючись на те, що вказане рішення ухвалено з порушенням її прав як споживача послуг банку за договором споживчого кредиту та порушенням ст.6 Закону України «Про третейські суди» та Закону України «Про захист прав споживача». Вказана заява надійшла до апеляційного суду Чернігівської області 13.02.2018 р.
Проте, провадження у справі не може бути відкрите, а подана заява підлягає поверненню ОСОБА_1 на підставі ч. 7 ст. 454 ЦПК України як така, що подана після закінчення строку, передбаченого ч.5 ст. 454 ЦПК України, а підстави для поновлення пропущеного строку відсутні.
Відповідно до ч.ч.1 і 3 ст. 454 ЦПК України, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом.
Згідно ч.5 ст. 454 ЦПК України заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів:
1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом;
2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Заява, подана після закінчення вказаного строку, повертається (ч.7 ст.454 ЦПК України).
З матеріалів третейської справи Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" №596-11/130/13 за позовом ПАТ „Альфа - Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500273278 від 28.04.2012 р. вбачається, що оскаржуване рішення постановлене третейським судом 18.04.2013 р. ОСОБА_2 була стороною у справі, розглянутій третейським судом, а саме відповідачем. Таким чином, для неї строк подачі заяви про скасування вказаного рішення третейського суду закінчився 17 липня 2013 р., а заява подана нею 08 лютого 2018 р.
В заяві ОСОБА_1 міститься клопотання про поновлення їй строку подачі заяви про скасування рішення третейського суду, яке обґрунтоване тим, що ні про наявність боргу, ні про судові засідання вона не повідомлялася, від Банку їй не надходило будь-яких вимог чи претензій. Копію рішення третейського суду вона отримала лише 20.12.2017 року.
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подачі заяви про скасування рішення третейського суду задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).
Аналогічна правова ситуація має місце і в даній справі.
Згідно з поданою ОСОБА_1 заявою, рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" від 18.04.2013 року оспорюється нею майже через п'ять років лише з процесуальних питань, а не по суті обґрунтованості чи необґрунтованості стягнення заборгованості за кредитним договором, наявності чи відсутності такої заборгованості.
З матеріалів справи третейського суду вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 28.04.2012 року (дата укладення кредитного договору №500273278) була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, 07200, що підтверджується ксерокопією сторінок паспорта ОСОБА_2 (а.тр.с. 14-15). Саме за цією адресою ПАТ "Альфа-Банк" направляло ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту від 22.03.2013 року (а.тр.с.19-20) та копію позовної заяви (а.тр.с.23). За цією ж адресою третейський суд направляв ОСОБА_2 копію ухвали про початок розгляду третейської справи від 04.04.2013 року (а.тр.с.2) та копію рішення третейського суду від 18.03.2013 року (а.тр.с.27), але зазначена кореспонденція повернулася на адресу третейського суду не врученою з відміткою: "За зазначеною адресою не проживає", що підтверджується довідками працівників поштового зв'язку про повернення поштової кореспонденції від 18.04.2013 року та від 05.05.2013 року.
Згідно з пп. «в» п.13 Розділу 2 Загальних умов кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», який є невід'ємною частиною кредитного договору згідно з п.3 Кредитного договору, позичальник зобов'язався у п'ятиденний строк повідомляти банк про зміну адреси реєстрації або проживання, паспортних даних, ідентифікаційного номеру, прізвища, ім'я та по-батькові, місця роботи та інших обставин, здатних вплинути на виконання зобов'язань за договором, із наданням підтверджуючих документів.
В своїй заяві до апеляційного суду ОСОБА_1 зазначила іншу адресу місця свого проживання, а саме: АДРЕСА_3 При цьому заявниця на надала доказів на підтвердження виконання нею свого зобов'язання за укладеним з банком кредитним договором повідомити банк про зміну адреси реєстрації або проживання, паспортних даних, прізвища.
Оскільки боржник не повідомила ПАТ "Альфа-Банк" у встановленому умовами договору порядку про зміну адреси своєї реєстрації та проживання, паспортних даних, прізвища, листування банку і третейського суду з ОСОБА_2 обґрунтовано здійснювалося за єдиною відомою адресою її місця реєстрації згідно даних її паспорта, наданих Банку: АДРЕСА_1, 07200.
Отже, ОСОБА_1 у належний спосіб повідомлялась третейським судом про початок розгляду третейської справи, їй у належний спосіб була направлена копія рішення третейського суду.
Зважаючи на наведене вище та на те, що рішення третейського суду від 18.04.2013 року оспорюється ОСОБА_1 зі спливом значного періоду часу лише з процесуальних питань, а не по суті обґрунтованості чи необґрунтованості стягнення заборгованості за кредитним договором, наявності чи відсутності такої заборгованості, її клопотання про поновлення їй строку подачі заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" у складі судді Воронцової М.В. від 18.04.2013 року підлягає залишенню без задоволення, а позовна заява ОСОБА_1 про захист прав споживачів та скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" від 18.04.2013 року в справі Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" №596-11/130/13 за позовом ПАТ „Альфа - Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500273278 від 28.04.2012 року підлягає поверненню ОСОБА_1 на підставі ч. 7 ст. 454 ЦПК України - як така, що подана після закінчення строку, передбаченого ч.5 ст. 454 ЦПК України, за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку.
Керуючись ст.126, ч.1 ст.127, ч.ч. 5 і 7 ст.454 ЦПК України, апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" у складі судді Воронцової М.В. від 18.04.2013 року залишити без задоволення.
Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" у складі судді Воронцової М.В. від 18.04.2013 року в справі Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" №596-11/130/13 за позовом ПАТ „Альфа - Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500273278 від 28.04.2012 року - повернути ОСОБА_1.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення.
СуддяГ. П. Лакіза