Провадження № 1-кп/734/95/18 Справа № 734/430/18
іменем України
20 лютого 2018 року смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42017270300000006, що внесене 05 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ганнівка Новоархангельського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, військове звання - солдат, курсанта 7 навчальної батареї зенітно-ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
із участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 і обвинуваченого ОСОБА_3 ,
відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року, з 17 березня 2014 року в Україні почав діяти особливий період. 17 листопада 2016 року ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 19, 20 і 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» укладений контракт про проходження військової служби та він призначений на посаду курсанта 7 навчальної батареї зенітно-ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до ст.ст. 17 і 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Відповідно до ст.ст. 1 і 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. На час проходження військової служби у лавах Збройних Сил України на солдата ОСОБА_3 розповсюджується дія військових Статутів Збройних Сил України, які визначають загальні права та обов'язки військовослужбовців і їх взаємовідносини. Зокрема, відповідно до ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.ст. 1-3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку та досягається, окрім іншого, шляхом свідомого ставлення військовослужбовця до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів. Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України кожного військовослужбовця зобов'язано додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів. Відповідно до ст.ст. 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_3 зобов'язаний сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань. Також ОСОБА_3 , окрім іншого, зобов'язаний зразково виконувати свої службові обов'язки, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки, точно, ініціативно, сумлінно виконувати накази командирів (начальників), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Солдат ОСОБА_3 із хибних розумінь про встановлений законодавством порядок проходження військової служби, нехтуючи вимогами ст.ст. 17 і 65 Конституції України та виданих у їх розвиток законодавчих актів, став на шлях злочинної діяльності - в умовах особливого періоду, без дозволу командування та поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_1 , на території військової частини НОМЕР_2 , яка має чіткі межі, чим протизаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Так, у порушення вимог ст.ст. 4, 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України законодавства, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 20 грудня 2016 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 і до 02 лютого 2018 року перебував за її межами, тобто солдат ОСОБА_3 самовільно залишив розташування військової частини без поважних причин, в умовах особливого періоду. При цьому, у вказаний період ОСОБА_3 обов'язки військової служби не виконував, до медичних закладів та органів державної влади не звертався, про свою належність до Збройних Сил України не повідомляв.
Таким чином, солдат ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду.
20 лютого 2018 року між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_5 , укладена угода про визнання винуватості у відповідності до ст. 472 КПК України. Згідно вказаної угоди прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 4 ст. 407 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України. За вказаною угодою обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджене покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 місяців арешту. В угоді викладені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання цієї угоди.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. Обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання. Суд дійшов висновку про те, що угода від 20 лютого 2018 року про визнання винуватості між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України і Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права свободи та інтереси сторін або інших осіб.
Вивчивши угоду про визнання винуватості, вислухавши позицію прокурора ОСОБА_4 , пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 , позицію захисника ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 20 лютого 2018 року, укладеної між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , призначивши обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджене сторонами покарання за ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 місяців арешту.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує визнання вини і щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (злочину), що є обставинами, які пом'якшують покарання. Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні. При цьому, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину) і особу винного, який задовільно характеризується за місцем проходження військової служби, і вважає необхідним за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), з урахуванням особи винного, затвердивши вказану угоду, призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджене сторонами кримінального процесу покарання.
Процесуальні витрати і речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 371, 373, 374 і 475 КПК України, суд
затвердити угоду від 20 лютого 2018 року про визнання винуватості, укладену між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання за ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту строком на 3 (три) місяці.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишити тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_3 відраховувати з часу його фактичного затримання, тобто із 08.20 години 02 лютого 2018 року.
Вирок може бути оскаржений із підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 4 ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Чернігівської області через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів із дня проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 , який утримується під вартою, - у такий же строк, із моменту вручення йому копії вироку. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку негайно вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя