Провадження № 1-кп/734/26/18 Справа № 734/2039/17
іменем України
20 лютого 2018 року смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець Чернігівської області кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Замглай, Ріпкинського району, Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , призваного на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 13.05.2014 року, стрільця первого відділення охорони 1-го взводу охорони 1-ї роти охорони військової частини - польова пошта НОМЕР_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,
відповідно до вимог ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” від 17.03.2014 № 1126-VII, з 17.03.2014 в Україні почав діяти особливий період.
Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 №11 від 13.05.2014, військовослужбовця військової служби призваного за мобілізацією старшого солдата ОСОБА_4 було зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення.
Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Статтями 1-2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” визначено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни.
На час проходження військової служби у лавах Збройних Сил України на старшого солдата ОСОБА_4 розповсюджується дія військових Статутів Збройних Сил України, які визначають загальні права та обов'язки військовослужбовців і їх взаємовідносини.
Зокрема, відповідно до ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (із змінами), повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язує старшого солдата ОСОБА_4 виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
У свою чергу, ст.ст. 1-3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-ХІV (із змінами), визначають, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку та досягається, окрім іншого, шляхом свідомого ставлення військовослужбовця до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України кожного військовослужбовця зобов'язано додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Відповідно до ст.ст. 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_4 зобов'язаний сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань. Також ОСОБА_4 , окрім іншого, зобов'язаний зразково виконувати свої службові обов'язки, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки, точно, ініціативно, сумлінно виконувати накази командирів (начальників), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Водночас досудовим розслідуванням встановлено, що старший солдат ОСОБА_4 з хибних розумінь про встановлений законодавством порядок проходження військової служби, нехтуючи вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України та виданих у їх розвиток законодавчих актів, став на шлях злочинної діяльності - в умовах особливого періоду, без дозволу командування та поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини-польова пошта НОМЕР_1 , що дислокувалася в АДРЕСА_2 на території військової частини НОМЕР_2 , яка має чіткі межі, чим протизаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Так, у порушення вимог ст.ст. 4, 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України законодавства, військовослужбовець військової служби призваний за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 25.11.2014 самовільно залишив розташування військової частини без поважних причин ( АДРЕСА_2 ) і до 14.06.2017 перебував за її межами, обов'язки військової служби не виконував, до медичних закладів та органів державної влади не звертався, про свою належність до Збройних Сил України не повідомляв, хоча мав реальну можливість це зробити.
20 лютого 2018 року між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості у відповідності ст. 472 КПК України.
Згідно вказаної угоди прокурор військової прокуратури Деснянського гарнізону старший лейтенант юстиції ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 407 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України.
За вказаною угодою обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене покарання враховуючи ступінь і характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального провадження щодо нього, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, характер та тяжкість злочину, враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, беручи до уваги інтереси суспільства сторони погоджуються на призначення покарання за ч. 3 ст. 407 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням терміном 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В угоді викладені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 476 КПК України, та наслідки невиконання цієї угоди.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання.
Суд дійшов висновку про те, що угода про визнання винуватості між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам КПК України і КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права свободи та інтереси сторін або інших осіб.
Вивчивши угоду про визнання винуватості, вислухавши думку прокурора ОСОБА_3 та захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , який також заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі ст.. 2 ЗУ «Про амністію в 2016 році», пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , який не заперечував про звільнення його від відбування покарання на підставі амністії, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 узгоджене сторонами за ч. 3 ст. 407 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням терміном 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні»амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цьогоЗакону.
За змістом ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» його виконання покладається на суди, зокрема питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
В судовому засіданні встановлено, згідно відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_3 обвинувачений ОСОБА_4 на підставі Указу Президента України від 13.05.2014 року № 454 був призваний у Збройні Сили України для участі в АТО.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII, передбачається звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та статті 9 цього Закону).
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування амністії щодо ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 371, 373, 374 і 475 КПК України, суд, -
затвердити угоду про визнання винуватості від 20 лютого 2018 року між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням терміном 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі статті 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів із моменту проголошення, у разі не подання апеляції.
Вирок може бути оскаржений із підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Чернігівської області через Козелецький районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів із дня проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1