Справа № 822/2918/17
Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
14 лютого 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказів,
В жовтні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-14499-СГ від 12.07.2017 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність"; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в комунальну власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, Ямпільській селищній раді Білогірського району у Хмельницькій області для створення громадських пасовищ, які розташовані за межами населених пунктів Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області; визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо затвердження проектів землеустрою та надання ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок, розташованих на території: за межами населених пунктів Ямпільської селищної ради Білогірського району, Хмельницької області, з кадастровими номерами та площами: кадастровий номер НОМЕР_1 площею 4,7507 га; кадастровий номер НОМЕР_2 площею 6,0508 га; кадастровий номер НОМЕР_3 площею 18,9079 га; кадастровий номер НОМЕР_4 площею 26,3492 га, кадастровий номер НОМЕР_5 площею 81,3218 га; кадастровий номер НОМЕР_6 площею 17,8648 га; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області затвердити проекти землеустрою та надати ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки, розташовані на території: за межами населених пунктів Ямпільської селищної ради Білогірського району, Хмельницької області, з кадастровими номерами та площами: кадастровий номер НОМЕР_1 площею 4,7507 га; кадастровий номер НОМЕР_2 площею 6,0508 га; кадастровий номер НОМЕР_3 площею 18,9079 га; кадастровий номер НОМЕР_4 площею 26,3492 га, кадастровий номер НОМЕР_5 площею 81,3218 га; кадастровий номер НОМЕР_6 площею 17,8648 га.
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 13 листопада закрив провадження у справі.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин справи ухвалив незаконне і необгрунтоване рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 в даному позові оскаржує накази Головного управління від 12.12.2016 року № 22-32891-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та від 12.07.2017 року № 22-14499-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність», якими Ямпільській селищній раді передано в комунальну власність земельні ділянки за межами населених пунктів Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області. Тобто, вищезазначені накази Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області фактично себе реалізували, в результаті яких земельні ділянки були передані в комунальну власність Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області. Право комунальної власності Ямпільської селищної ради на земельні ділянки зареєстроване у встановленому законом порядку.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.09.2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів Ямпільської селищної ради Білогірського району, Хмельницької області, з кадастровими номерами та площами: кадастровий номер НОМЕР_1 площею 4,7507 га; кадастровий номер НОМЕР_2 площею 6,0508 га; кадастровий номер НОМЕР_3 площею 18,9079 га; кадастровий номер НОМЕР_4 площею 26,3492 га, кадастровий номер НОМЕР_5 площею 81,3218 га; кадастровий номер НОМЕР_6 площею 17,8648 га.
12.09.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано відповіді на вищезазначені заяви № Л-25134/0-12627/6-17, № Л-25155/-12622/6-17, №Л-25152/0-12623/6-17, № Л-25144/0-12624/6-17, № Л-25139/0-12626/6-17, № Л-25141/0-12625/6-17, в яких зазначено, що для задоволення клопотання позивача немає законних підстав, оскільки наказом Головного управління від 12 липня 2017 року № 22-14499-СГ Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у комунальну власність для створення грамадських пасовищ.
З матеріалів справи встановлено, що 12.07.2017 року в.о. начальника Вжешневським О.В. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ № № 22-14499-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність», яким визначено: 1) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в комунальну власність зі зміною виду цільового призначення в межахкатегорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, Ямпільській селищній раді Білогірського району Хмельницької області для створення громадських пасовищ, які розташовані за межами населених пунктів Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області; 2) змінити вид цільового призначення земельних ділянок з «для ведення фермерського господарства (01.02)» на вид «землі загального користування (громадські пасовища) (18.00)»; 3) передати в комунальну власність Ямпільській селищній раді Білогірського району Хмельницької області земельні ділянки площею: ділянка №1 - 81.3218 га (НОМЕР_5); ділянка № 2 - 18.9079 га (НОМЕР_3); ділянка №3 - 17.8648 га (НОМЕР_6); ділянка № 4 - 6.0508 га (НОМЕР_2); ділянка №5 - 26.3492 га (НОМЕР_4): ділянка №6 - 4.7507 га (НОМЕР_1), із цільовим призначенням - землі загального користування (громадські пасовища) (18.00), які розташована за межами населених пунктів Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей Національної кадастрової системи земельні ділянки за кадастровими номерами: НОМЕР_1 площею 4,7507 га; НОМЕР_2 площею 6,0508 га; НОМЕР_3 площею 18.9079 га; НОМЕР_4 площею 26,3492 га; НОМЕР_5 площею 81,3218 га; НОМЕР_6 площею 17,8648 га перебувають у комунальній власності Ямпільської селищної ради.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України у редакції, чинній на момент ухвалення судом рішення, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі делегованих повноважень.
В силу п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України у редакції, чинній на момент ухвалення судом рішення, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Приписи ч. 1 ст. 2 КАС Україниу редакції, чинній на момент ухвалення судом рішення, визначають, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 3 КАС Україниу редакції, чинній на момент ухвалення судом рішення, справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 4 КАС України у редакції, чинній на момент ухвалення судом рішення, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України у редакції, чинній на момент ухвалення судом рішення, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Статтею 80 ЗК україни установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
За змістом статей 2 та 5 ЗК України, органи державної влади при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Враховуючи те, що земельні ділянки, за кадастровими номерами: НОМЕР_1 площею 4,7507 га; НОМЕР_2 площею 6,0508 га; НОМЕР_3 площею 18.9079 га; НОМЕР_4 площею 26,3492 га; НОМЕР_5 площею 81,3218 га; НОМЕР_6 площею 17,8648 га, відносно яких ОСОБА_2 звертався із заявами щодо передачі вказаних земельних ділянок в оренду, перебувають у комунальній власності Ямпільської селищної ради, тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спір виник між позивачем і Ямпільською селищною радою з приводу розпорядження землями державної власності поза межами публічно-правового спору.
Як встановлено судом першої інстанції, за вищенаведеним адміністративним позовом, просили визнати рішення відповідно суб'єкта владних повноважень відносно передачі земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
З наведеного вбачається, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Вищевказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09.12.2014 року у справі №21-308а14 та від 11.11.2014 року у справі № 21-493а14. Так, за правилами частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення судом рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Спір у справі виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень з приводу розпорядження землями державної власності поза межами публічно-правового спору, а отже віднесений до юрисдикції цивільного судочинства.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про відсутність підстав для розгляду і вирішення даної справи у порядку адміністративного судочинства.
Крім того, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм процесуального права, правильно вирішивши питання про підвідомчість даного спору, що не було спростовано доводами апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України у редакції, чинній на момент ухвалення судом рішення, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Правові позиції Верховного Суду України вказують, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а в даному випадку спірні правовідносини не можуть регулюватися нормами КАС України, а тому провадження у відкритій справі за вищенаведеним позовом судом першої інстанції було закрито, так як справа не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, виходячи з заявлених вимог, суб'єктного складу спору, суд першої інстанції прийшов до висновку, з чим погоджується колегія суддів, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі закрито.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята ухвала відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.