15 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/8/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнанння бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
02 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 сільської ради про визнання бездіяльності щодо ненадання відповіді на запити позивача від 14 листопада 2017 року протиправною, зобов'язання надати доступ до публічної інформації на запити позивача від 14 листопада 2017 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказував на те, що відповідач в порушення вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" не надав вичерпної відповіді по суті його запитів щодо надання належним чином завіреної копії протоколу засідання 21 сесії 7 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 19 жовтня 2017 року; надання належним чином завірених копій протоколів засідань земельних комісій ОСОБА_2 сільської ради за 2014, 2015, 2016, 2017 роки; надання інформації щодо площі та місця розташування земельних ділянок, із наданням графічних матеріалів, що перебувають у користуванні ОСОБА_2 сільської ради в межах населеного пункту, із зазначенням цільового призначення відповідних земельних ділянок; надання письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 08 серпня 2017 року.
ОСОБА_2 сільська рада у своєму відзиві на позов заперечувала факт обмеження права позивача на доступ до публічної інформації, посилаючись на те, що з протоколом засідання 21 сесії 7 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 19 жовтня 2017 року гр. ОСОБА_1 ознайомлений без обмежень у часі, витяг із зазначеного рішення в частинні, яка стосується розгляду його питання, отримано позивачем. Ненадання ініціатору звернення копій протоколів засідань земельних комісій ОСОБА_2 сільської ради за 2014, 2015, 2016, 2017 роки відповідач обґрунтовує відсутністю в інформаційному запиті від 14 листопада 2017 року мети отримання такої інформації та наявністю в указаних рішеннях відомостей, що стосуються третіх осіб, які не підлягають поширенню без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи. З приводу ненадання інформації щодо площі та місця розташування земельних ділянок, із наданням графічних матеріалів, що перебувають у користуванні ОСОБА_2 сільської ради в межах населеного пункту, із зазначенням цільового призначення відповідних земельних ділянок відповідач зазначає, що вказана інформація не може бути надана органом місцевого самоврядування, оскільки запит у цій частині сформульований некоректно - ОСОБА_2 сільська рада не є землекористувачем у розумінні Земельного кодексу України, а відтак у її користуванні відсутні земельні ділянки. Що стосується запиту позивача в частині надання письмової відповіді на його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 08 серпня 2017 року, то на переконання відповідача, вищевказана вимога не є публічною інформацією в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому не може бути задоволена за результатами розгляду запиту про отримання публічної інформації.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
14 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача з трьома запитами, у яких просив про надання:
належним чином завіреної копії протоколу засідання 21 сесії 7 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 19 жовтня 2017 року та письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 08 серпня 2017 року (а.с. 12);
належним чином завірених копій протоколів засідань земельних комісій ОСОБА_2 сільської ради за 2014, 2015, 2016, 2017 роки (а.с. 11);
інформації щодо площі та місця розташування земельних ділянок, із наданням графічних матеріалів, що перебувають у користуванні ОСОБА_2 сільської ради в межах населеного пункту, із зазначенням цільового призначення відповідних земельних ділянок (а.с. 13).
ОСОБА_2 сільської ради від 17 листопада 2017 року № 02-27/180 на вищевказані запити надано відповідь, із змісту якої вбачається, що орган місцевого самоврядування відмовив позивачу в задоволенні його запитів з мотивів, аналогічних викладеним у відзиві на позов.
Вважаючи, що вказаною відмовою ОСОБА_2 сільська рада порушує право на доступ позивача до публічної інформації, останній звернувся до суду з цим позовом про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Перш за все, суд вважає за необхідне зазначити, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна вчинити. Бездіяльність тотожна діям за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна i протиправна, є свідомим i вольовим актом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з інформаційними запитами, які листом ОСОБА_2 сільської ради від 17 листопада 2017 року № 02-27/180 залишені без задоволення.
Аналіз досліджених правовідносин дає підстави для висновку про те, що відповідачем вчинено дії щодо розгляду запитів позивача та оформлення їх результатів листом, а відтак незгода гр. ОСОБА_1 зі змістом вказаної відмови не може бути підставою для констатації бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на запити ініціатора звернення.
Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не можуть бути задоволені судом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині ненадання позивачу належним чином завірених копій протоколу засідання 21 сесії 7 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 19 жовтня 2017 року та копій протоколів засідань земельних комісій ОСОБА_2 сільської ради за 2014, 2015, 2016, 2017 роки, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено поняття публічної інформації як відображеної та задокументованої будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформації, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 цього ж Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 зазначеного Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною першою статті 19 згаданого Закону визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Як встановлено частиною першою статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи, можна виділити такі ознаки публічної інформації:
1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;
5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, визначальними для надання інформації статусу публічної є наступні фактори: інформація вона має бути заздалегідь виготовленою, зафіксованою, отриманою або створеною суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Запитувана позивачем інформація підпадає під визначення публічної інформації у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", остання не є конфіденційною, службовою або таємною, тобто інформацією з обмеженим доступом, а відтак, запитувана гр. ОСОБА_1 інформація, а саме: належним чином завірені копія протоколу засідання 21 сесії 7 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 19 жовтня 2017 року та копії протоколів засідань земельних комісій ОСОБА_2 сільської ради за 2014, 2015, 2016, 2017 роки, мала бути надана відповідачем не вимогу позивача.
Спростовуючи доводи органа місцевого самоврядування про неможливість надання копій запитуваних позивачем протоколів з мотивів захисту персональних даних третіх осіб, які місяться у цих документах, суд зазначає, що абзацом 2 частини третьої статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Крім того, за змістом частини другої статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Таким чином, доводи відповідача про неможливість надати копії протоколу засідання 21 сесії 7 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 19 жовтня 2017 року та протоколів засідань земельних комісій ОСОБА_2 сільської ради за 2014, 2015, 2016, 2017 роки, обґрунтовані наявністю в зазначених документах інформації, яка не стосується вирішення питань позивача, - не відповідають вимогам Закону.
Зважаючи на вищевикладене, відмова органа місцевого самоврядування у наданні належним чином завірених копій протоколу засідання 21 сесії 7 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 19 жовтня 2017 року та протоколів засідань земельних комісій ОСОБА_2 сільської ради за 2014, 2015, 2016, 2017 роки визнається судом протиправною, а позові вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог гр. ОСОБА_1 про надання йому інформації щодо площі та місця розташування земельних ділянок, із наданням графічних матеріалів, що перебувають у користуванні ОСОБА_2 сільської ради в межах населеного пункту, із зазначенням цільового призначення відповідних земельних ділянок, то суд погоджується з доводами відповідача про те, що запит позивача містить некоректне формулювання, що унеможливлює надання суб'єктом владних повноважень запитуваної інформації.
Положеннями статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Судом встановлено, що запит гр. ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 14 листопада 2017 року містить вимогу про надання інформації щодо "площі та місце розташування земельних ділянок, із додаванням графічних матеріалів, які є в користуванні ОСОБА_2 сільської ради в межах населеного пункту" із зазначенням цільового призначення відповідних земельних ділянок.
Дослідивши вищевказаний документ, суд вважає, що останній не відповідає вимогам, встановленим до оформлення запиту на інформацію, та не може бути задоволений відповідачем, оскільки не містить загального опису інформації або виду, назви, реквізитів чи змісту документа, щодо якого зроблено запит.
Більше того, не може бути розцінено розпорядником інформації як загальний опис запитуваної інформації і викладене в запиті позивача формулювання його предмета - надання відомостей щодо "площі та місце розташування земельних ділянок, із додаванням графічних матеріалів, які є в користуванні ОСОБА_2 сільської ради в межах населеного пункту" з огляду на таке.
Відповідно до "Технічних вказівок щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах", затверджених Першим заступником Голови Держкомзему України від 18 травня 1998 року, землекористуванням є вид використання землі, з врахуванням покриву її поверхні.
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди /підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України/.
Оскільки ОСОБА_2 сільська рада є органом місцевого самоврядування та не має переданих у встановленому Законом порядку в користування земельних ділянок, а відтак не є землекористувачем в розумінні Земельного кодексу України, а жодної іншої конкретизації предмета свого інформаційного запиту позивачем не надано, суд вважає факт ненадання відповідачем інформації на такий запит правомірним, а пропозицію ОСОБА_2 сільської ради щодо уточнення параметрів запиту - логічною та послідовною.
Крім того, слід зауважити, що відомості про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами містить єдина державна геоінформаційна система - Державний земельний кадастр /частина перша статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр"/.
Частиною першою статті 5 зазначеного Закону передбачено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.
За замістом статті 6 цього ж Закону ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.
Відомості Державного земельного кадастру є офіційними /частина перша статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр"/.
Зважаючи на викладене, суд вважає необхідним зазначити про те, що актуальними, достовірними та офіційними відомостями про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць володіє орган, що реалізує державну політику у сфері земельних правовідносин (Держгеокадастр), а відтак ОСОБА_2 сільська рада не є розпорядником інформації про перелік усіх земельних ділянок, розташованих на її території, з огляду на що позбавлена можливості задовольнити інформаційний запит позивача від 14 листопада 2017 року в межах його розгляду в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_2 сільської ради надати інформацію щодо площі та місця розташування земельних ділянок, із наданням графічних матеріалів, що перебувають у користуванні ОСОБА_2 сільської ради в межах населеного пункту, із зазначенням цільового призначення відповідних земельних ділянок.
З приводу вимог позивача щодо надання йому письмової відповіді в порядку частини третьої статті 123 Земельного кодексу України на заяву про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 08 серпня 2017 року, суд зазначає наступне.
Частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України врегульовано, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вищевикладене дає підстави для висновку, що для розгляду клопотання громадян про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства чинним земельним законодавством передбачено спеціальний порядок, який включає розгляд поданих ініціатором звернення документів, прийняття рішення та здійснення його документального оформлення (створення та документування інформації).
Оскільки питання щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 08 серпня 2017 року підлягає розгляду за спеціальною процедурою, тобто, запитувана гр. ОСОБА_1 інформація вимагає створення, документування та фіксування, останнє не може бути вирішене шляхом звернення із запитом на отримання публічної інформації.
З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_2 сільської ради надати письмову відповідь в порядку частини третьої статті 123 Земельного кодексу України на заяву позивача про дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 08 серпня 2017 року.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36008, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 сільської ради (вул. Колективістів (Центральна), 54, с. Коломацьке, Полтавський район, Полтавська область, 38742, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21046294) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ОСОБА_2 сільської ради у задоволенні запитів на інформацію ОСОБА_1 від 14 листопада 2017 року щодо ненадання копії протоколу засідання 21 сесії 7 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 19 жовтня 2017 року та ненадання належним чином завірених копій протоколів засідань земельних комісій ОСОБА_2 сільської ради за 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
Зобов'язати ОСОБА_2 сільську раду надати ОСОБА_1 належним чином завірену копію протоколу засідання 21 сесії 7 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 19 жовтня 2017 року та належним чином завірені копії протоколів засідань земельних комісій ОСОБА_2 сільської ради за 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради (вул. Колективістів (Центральна), 54, с. Коломацьке, Полтавський район, Полтавська область, 38742, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21046294) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36008, РНОКПП НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_4