19 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2100/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
24 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, порядку та у спосіб передбачений ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ним подано до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту, однак рішенням відповідача, оформленим листом від 25 травня 2017 року, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки відмовлено. Стверджував, що вказане рішення відповідача є незаконним та таким, що порушує його права, оскільки не ґрунтується на нормах Земельного кодексу України.
05 січня 2018 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, за результатами розгляду якої, судом прийнято до розгляду вимоги ОСОБА_1 щодо:
- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 25.05.2017 року в частині відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує права;
- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, порядку та у спосіб, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.
Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, за правилами статей 105, 106, 107, 121 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017.
04 грудня 2017 року відповідач надав заперечення проти позову, вякому просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25.04.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь від 25 травня 2017 року № 6407/6-17 про залишення без задоволення даного клопотання з огляду на відсутність інформації щодо позиції Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області стосовно звернення ОСОБА_1 Крім того, зауважував, що 23.08.2017 року позивач повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з аналогічною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на цю саму земельну ділянку, за результатами розгляду якої відповідачем надіслано лист від 29 серпня 2017 року № 12480/6-17, в якому повідомлено, що за інформацією відділу у Машівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, відноситься до земель природоохоронного призначення, згідно проекту роздержавлення і приватизації земель КСП "Прогрес". Звертав увагу на те, що позивачем не оскаржено вказані відмови у встановленому законодавством порядку. Зазначав, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області наділене дискреційними повноваженнями щодо прийняття відповідних рішень і адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
17 січня 2018 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Через канцелярію суду представником позивача надано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю 16.02.2018 в засіданні сесії обласної ради Полтавської області.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею
Частиною другою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені випадки, які можуть бути підставою для відкладення розгляду справи.
Позивачем наведено підставу для відкладення розгляду справи, яка не передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.
А відтак, у задоволенні заявленого клопотання позивача відмовлено.
Одночасно, суд зазначає, що згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
25 квітня 2017 року до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області звернувся гр. ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 17/.
За результатами розгляду вказаного клопотання, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, листом від 25.05.2017 №6407/6-17 повідомлено позивача, що листом Головного управління від 23 червня 2016 року № 4932 з метою якісного, всебічного та ефективного розгляду клопотань, що надходять від фізичних та юридичних осіб, пов'язані з реалізацією повноважень Головного управління, передбачених частиною четвертою статті 122 Кодексу, а також забезпечення законності реалізації прав громадян на отримання безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної власності, звернуто увагу територіальних органів Держгеокадастру на необхідність при підготовці інформації для Головного управління, щодо запитуваної земельної ділянки, враховувати позиції органу місцевого самоврядування, на території якого розташована зазначена земельна ділянка
За відсутності інформації щодо позиції Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області стосовно звернення ОСОБА_1, клопотання залишено без задоволення /а.с. 16/
Позивач вважає, що відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 25.05.2017 №6407/6-17, порушує його права та інтереси щодо земельної ділянки, розташованої на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту, в зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
В силу положень частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.
За приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Зі змісту листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 25.05.2017 № 6407/6-17 вбачається, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів послугувала відсутність інформації щодо позиції Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області стосовно поданого клопотання.
Як зазначалося судом вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При дослідженні в судовому засіданні оскаржуваного листа відповідача від 25.05.2017 вих. №6407/6-17 встановлено, що в ньому відсутні посилання на підстави передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 25.05.2017 № 6407/6-17 містить посилання на лист Головного управління від 23.06.2016 №4932, відповідно до якого: "з метою якісного, всебічного та ефективного розгляду клопотань, що надходять від фізичних та юридичних осіб, пов'язані з реалізацією повноважень Головним управлінням передбачених частиною четвертою статті 122 Кодексу, а також забезпечення законності реалізації прав громадян на отримання безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної власності, звернуто увагу територіальних органів Держгеокадастру на необхідність при підготовці інформації для Головного управління, щодо запитуваної земельної ділянки, враховувати позиції органу місцевого самоврядування на території якого розташована зазначена земельна ділянка" /а.с. 16/.
Однак, даний лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області адресовано начальникам відділів (управлінь) Держгеокадастру у районах (містах) /а.с. 22/.
Суд звертає увагу на те, що відповідна інформація може бути витребувана та досліджена виключно з метою та у ході здійснення Головним управлінням перевірки клопотання особи про надання дозволу на розробку землевпорядної документації на відповідність наведеним вище вимогам статті 118 Земельного кодексу України.
Водночас, ненадання органом місцевого самоврядування відповідної інформації не є підставою для відмови у задоволенні клопотання особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в силу положень частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.
З метою захисту та недопущення порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 25 травня 2017 року № 6407/6-17, про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.
Щодо позовних вимог про скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 25 травня 2017 року № 6407/6-17 та зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, порядку та у спосіб, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 2 КАС України).
Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті порушених прав особи у сфері публічно-правових відносинах.
Матеріалами справи підтверджено, що 13.12.2017 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_1 видано наказ №11826-СГ, згідно з яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га пасовищ земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 42/.
Пунктом 2 вищевказаного наказу зобов'язано відділ у Машівському районі Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки направити на погодження в установленому законодавством порядку.
Таким чином, оскільки станом на дату розгляду справи відповідачем наказом від 13.12.2017 року № 11826-СГ вже надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки у власність, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про скасування попереднього рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.
Фактично відповідач задовольнив клопотання позивача, хоч і в процедурі розгляду іншої заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо тої ж самої земельної ділянки. Цим самим відповідач нівелював правове значення своєї попередньої відмови в задоволенні аналогічного клопотання, яка є предметом судового розгляду в даному разі. Тому суд виходить з того, що позивач в даному разі має право на отримання юридичної оцінки оскаржуваної відмови та констатацію факту порушення його права відповідачем, але застосування засобів захисту його порушеного права у вигляді скасування відмови та зобов'язання вчинити відповідні дії - не потребує, оскільки порушення його права відповідачем припинено й наслідки усунуто.
За викладених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Крім того, в судовому засіданні, 30.01.2018, представником позивача заявлено клопотання про розподіл судових витрат на надання правової допомоги в розмірі 5910 грн.
Вирішуючи дане клопотання, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 зазначеною статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.
Представником позивача надано до суду договір про надання юридичних послуг від 20.11.2017 року /а.с. 57/, з якого слідує, що ОСОБА_3, фахівець в галузі права і ОСОБА_1, далі - "клієнт", уклали договір про наступне: клієнт доручає, а юрконсультант приймає на себе зобов'язання надати клієнтові юридичну допомогу щодо ведення його юридичних справ в усіх органах держави Україна, включаючи адміністративні та судові. У рамках даного договору юрконсультант зобов'язується вивчити представлені клієнтом документи й проінформувати клієнта про можливі варіанти рішення проблеми; підготувати необхідні документи для ведення конкретних справ і здійснити представництво інтересів клієнта в усіх українських організаціях та на всіх стадіях судового процесу при розгляді справ за участі клієнта; у випадку позитивного рішення здійснити необхідні дії по виконанню судового рішення.
Вартість послуг з договору визначається в сумі 3000 гривень за участь у кожній судовій справі. Оплата за участь юрисконсульта в інших (несудових процедурах) визначається сторонами додатково. Оплата здійснюється в наступному порядку: разом із видачею юрконсультанту довіреності відбувається передача коштів за участь у черговій судовій справі. Прийняття участі у розгляді судової справи у якості представника клієнта посвідчує прийняття юрконсультантом зазначеної в даному пункті договору суми коштів.
За акту приймання-передачі виконаної роботи від 22 листопада 2017 року, складеного між юрконсультантом ОСОБА_3 та ОСОБА_1, консультування при складанні позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду - 2560 грн. за 4 години консультування (із розрахунку 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 1 годину роботи) виконано якісно, в повному обсязі та в строк. За виконану роботу клієнт сплачує загальну суму винагороди у розмірі 2560 грн. /а.с. 56/.
Згідно розписок від 22.11.2017 та від 09.01.2018, ОСОБА_3 отримано від ОСОБА_1 кошти в сумі 2560 грн. за консультування при складанні позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду та кошти в сумі 3000 грн. за представництво її інтересів у судовій справі 816/2100/17 відповідно /а.с.54-55/.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права на консультування при складанні позовної заяви, а тому сума коштів, включена до акту приймання-передачі виконаних робіт, не підлягає відшкодуванню на користь позивача.
Необхідно зазначити, що наявні в матеріалах справи виконані від руки розписки про отримання коштів у розмірі 2560 грн. та 3000 грн. за єдиним підписом представника ОСОБА_3, не підтверджують достовірно отримання таких коштів від ОСОБА_1
Беручи до уваги те, що матеріали справи не містять документального підтвердження кількості фактично відпрацьованих представником позивача годин, обсягу наданих ним послуг, оплати за надані такі послуги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.
Одночасно, представником позивача заявлено клопотання про відшкодування судового збору в розмірі 640 грн.
Вирішуючи дане клопотання, суд виходить з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою цієї статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та сплату останньою при зверненні до суду судового збору у розмірі 640,00 грн, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 320,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 25 травня 2017 року № 6407/6-17, про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 320 грн (триста двадцять гривень).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_4