про закриття провадження у справі
09 лютого 2018 року Справа № 813/5014/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., представниці відповідача 2 ОСОБА_1В, представниці відповідача 4 ОСОБА_2, розглянув у підготовчому судовому засіданні питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ЛКП “Львівтеплоенерго”, ЛКП “Львівводоканал”, ПАТ “Львівгаз”, ПАТ “Львівобленерго”, ЛКП “Старий Сихів”, про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», Львівського комунального підприємства «Львівводоканал», Публічного акціонерного товариства “Львівгаз”, Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», Сихівського відділу соціального захисту про зобов'язання комунальних підприємств поновити позивачу 50% пільги по оплаті житлово-комунальних послуг від повної суми оплати, а не від частини суми, відповідно до ст. 21 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року; про списання боргів з позивача, які виникли з травня 2017 року через незаконне зменшення 50% пільги по оплаті комунальних платежів.
Ухвалою суду від 29.12.2017 року вказану позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
15.01.2018 року за вх. № 951 від позивача надійшла уточнена позовна заява, а саме, ОСОБА_3 звернувся із позовом до ЛКП “Львівтеплоенерго”, ЛКП “Львівводоканал”, ПАТ “Львівгаз”, ПАТ “Львівобленерго”, ЛКП “Старий Сихів” про зобов'язання виконувати ст. 22 Конституції України та ст. 21 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року.
Ухвалою суду від 18.01.2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
Позивач у судове засідання не з'явився, явки уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.
Відповідачі 1, 3, 5 явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
09.02.2018 року за вх. № 3562 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд розглянув клопотання про відкладення судового засідання та повернув таке без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України як очевидно необґрунтоване.
Суд не встановив підстав для відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України та продовжив розгляд справи за даною явкою.
Представниця 2 в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву за вх. № 3410 від 08.02.2018 року.
Представниця відповідача 4 в підготовчому судовому засіданні просила закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ПрАТ «Львівобленерго», з покликанням на аргументи, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву за вх. № 3429 від 08.02.2018 року, оскільки спір у цій частині належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного.
Суд дослідив фактичні обставини та вирішуючи питання про закриття провадження у справі керується таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, вирішуючи питання про віднесення спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, з врахуванням наведених вище норм КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (дана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20.05.2013 року).
До юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Позивач в тексті позовної заяви зазначає, що спірні правовідносини виникли через те, що комунальні підприємства лічильники поквартирно відповідачі не ставлять, платежі за комунальні послуги нараховують за постановами Уряду, які втратили чинність, відтак, позивач змушений в квитанціях про оплату комунальних послуг виправляти «помилки» відповідачів, та сплачує 50% від загальної суми комунальних послуг. Позивач зазначає, що з приводу комунальних платежів він звертався до мера м. Львова, Сихівського відділу соціального захисту, керівництва комунальних підприємств, однак розміри комунальних платежів не змінено. Оскільки позивач не подавав позову до комунальних установ щодо розміру комунальних платежів, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив зобов'язати відповідачів виконувати ст. 22 Конституції України, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом також проаналізовано звернення позивача та відповіді на них, зокрема, відповіді ЛМКП «Львівтеплоенерго» № Б-8687/02-699 від 22.11.2017 року щодо нарахування вартості послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, скаргу позивача від 19.07.2017 року до ЛМКП «Львівтеплоенерго», відповіді ЛМКП «Львівтеплоенерго» № 08-7699 від 17.08.2017 року щодо заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, № 08-10877 від 22.11.2017 року щодо нарахування вартості послуг, Сихівського відділу соціального захисту № 260308 від 10.11.2017 року щодо утворення заборгованості по оплаті послуги з централізованого постачання гарячої води, а також платіжки за комунальні послуги.
Зі змісту вказаних документів вбачається, що позивач не погоджується із вартістю наданих житлово-комунальних послуг.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-VI від 24.06.2004 року (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 1 цього Закону України житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (п. 1).
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (п. 10 ст. 1 Закону № 1875-VI)
Згідно зі ст. 19 цього ж Закону України відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Суд звертає увагу позивача на те, що вказані відносини не є публічно-правовими, оскільки, правовідносини між позивачем - споживачем комунальних послуг та відповідачами - виконавцями (виробниками), ґрунтуються на договірних засадах. Таким чином, питання оплати за спожиті комунальні послуги, наявності права на пільгову оплату за спожиті послуги, наявності права на їх пільгову оплату чи звільнення від її оплати, перебувають поза межами адміністративної юрисдикції.
При цьому, вказані правовідносини за суб'єктним складом їх учасників також не відносяться до публічно-правових, оскільки позивачем є фізична особа, а відповідачами - юридичні особи, які не здійснюють владних управлінських функцій, в тому числі і на виконання делегованих повноважень, та не є суб'єктами владних повноважень в контексті п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (чинного) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, вказана справа підлягає розгляду за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З врахуванням викладеного, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ЛКП “Львівтеплоенерго”, ЛКП “Львівводоканал”, ПАТ “Львівгаз”, ПАТ “Львівобленерго”, ЛКП “Старий Сихів”, про зобов'язання вчинити дії підлягає закриттю.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 1 ст. 239 КАС України).
Отже, суд роз'яснює позивачеві, що розгляд та вирішення цієї справи віднесено до компетенції місцевого загального суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення про закриття провадження у справі не обмежує позивача у реалізації захисту свого порушеного права в порядку цивільного судочинства.
Поряд з тим, суд роз'яснює позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись, ст.ст. 181, 183, 238, 239, 248, 256, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ЛКП “Львівтеплоенерго”, ЛКП “Львівводоканал”, ПАТ “Львівгаз”, ПАТ “Львівобленерго”, ЛКП “Старий Сихів”, про зобов'язання вчинити дії - закрити.
2. Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 14.02.2018 року.
Суддя Качур Р.П.