07 лютого 2018 року Справа № 804/8720/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом до ТФізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило стягнути суму податкового боргу по адміністративних штрафах та інших санкціях у розмірі 17 000,00 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має заборгованість, яку у добровільному порядку не сплачує, що завдає збитків державі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Суд зазначає, що на момент розгляду справи в порядку письмового провадження 07.02.2018 року Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” внесето зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу. Відтак, справу розглянуто в порядку письмового провадження керуючись КАС України в редакції від 15.12.2017 року. Враховуючи те, що сторони у судове засідання не зявились, справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що платник податків фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перебуває на податковому обліку у Західно-Донбаській об'єднаній ДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
В інтегрованих картках відповідача станом на 27.10.2017 року обліковується податковий борг у розмірі 17 000,00 грн. із сплати штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Підставою нарахування штрафних санкцій нга суму 17 000,00 грн. став протокол № АА 578105, який складений ДОП СП Тернівського відділення поліції Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області 18.03.2017 року про скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, а саме про торгівлю алкогольними напоями без ліцензії. На підставі вказаного протоколу позивачем внесено рішення про застосування фінансових санкцій від 09.06.2017 року № 000078/04-36-40/НОМЕР_1, відповідно до якого відповідача на підставі ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" притягнуто до фінансової відповідальності у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн. Зазначене рішення направлено на адресу відповідача рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Вказане рішення вручене відповідачу особисто 15.06.2017 року.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.
Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості субєктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пункт 58.2 статті 58 Податкового кодексу України).
Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, Головним управлінням ДФС у Дніпропетрвоській області з метою погашення податкового боргу сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу від 17.07.2017 року № 3268-17 на суму податкового боргу 17 000,00 грн., яка вручена відповідачу особисто (а.с. 19).
Згідно із положеннями частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення, оскільки відповідач доказів добровільного погашення податкового боргу не надав та визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 189, 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адмістративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь державного бюджету фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1