30 листопада 2017 р. справа № 804/2051/17
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 18/1302 від 15.12.2016 р., -
24 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 18/1302 від 15.12.2016 р. про нарахування транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25 000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що відповідно до положень п.267.2.1 ст.267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду. При цьому, податковим органом не обґрунтовано, на яку дату було здійснено розрахунок середньо-ринкової вартості транспортного засобу, крім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено до закінчення податкового періоду 2016 року, невірно зазначено строк експлуатації транспортного засобі (до 2-х років, що не відповідає дійсності). Посилаючись на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить скасувати оскаржуване рішення відповідача № 18/1302 від 15.12.2016 р. (а.с. 4-6).
Заперечень на позовну заяву відповідачем не надано.
В судовому засіданні 26 вересня 2017 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги, клопотань про виклик свідків або проведення експертиз не заявив, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.
Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, участі свого представника в судовому засіданні не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.
За викладених обставин, враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, та за відсутності потреби у виклику свідків чи проведенні судових експертиз, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки Audі Q7, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 2 967 см.куб, державний номер НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано 17.09.2014 року.
15.12.2016 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі наявної інформації ІС «Податковий блок» щодо переліку фізичних осіб та об'єктів оподаткування, сформоване податкове повідомлення-рішення № 18/1302, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25 000 грн. (а.с. 11).
Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області зі скаргою від 20.01.2017 р. (а.с. 13).
Рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 2513/10/04-36-10-01-09 від 20.02.2017 р. позивачу відмовлено у задоволенні скарги та залишено податкове повідомлення-рішення без змін (а.с. 15-18).
Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.
Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016 року, яким внесені зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 909) визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Згідно із пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.
Законом України про Державний бюджет України на 2016 рік встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. (750 х 1378,00), та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 р. затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесено зміни у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.
Згідно пункту 2 зазначеної Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. № 403 («Офіційний вісник України», 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 14 даної Методики визначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Згідно розрахунків середньоринкової вартості автомобіля, здійснених судом на момент розгляду справи на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, вартість транспортного засобу Audі Q7, 2014 року випуску, з типом двигуна - 3,0, внутрішнього згорання, бензин, дорівнює 889 254 грн.
Крім того, суд враховує надані позивачем під час розгляду справи копії платіжних документів, якими підтверджується придбання в ТОВ «Ауді-центр Київ» належного йому транспортного засобу Audі Q7, 2014 року випуску, а саме: накладної та квитанції від 12.09.2014 р. про здійснення платежу, відповідно до яких, вартість вказаного автомобіля на момент його придбання склала 882 875 грн. (а.с. 19-20).
Тобто, середньоринкова вартість автомобіля позивача як на момент придбання, так і на момент розгляду справи судом за всіма критеріями є меншою визначеного законодавцем розміру середньоринкової вартості легкових автомобілів, що є об'єктами оподаткування транспортним податком, вартість яких має перевищувати 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто 1 033 500 грн.
При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у даній справі не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У рішенні ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 2513/10/04-36-10-01-09 від 20.02.2017 р. про результати розгляду первинної скарги податковий орган вказує на те, що підставою для визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб стали дані ІС «Податковий блок» та інформація, отримана ДФС від Мінекономрозвитку.
Водночас, будь-якого документального підтвердження цим обставинам відповідач до суду не надав, не зважаючи на покладене на нього ухвалою суду про відкриття провадження у справі зобов'язання надати письмові заперечення проти адміністративного позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, а також надати до суду письмові докази у справі (а.с. 2).
Таким чином, відповідачем жодним чином не підтверджена належність транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році, зокрема, те, що вартість даного транспортного засобу перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто 1 033 500 грн.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що транспортний засіб позивача не є об'єктом оподаткування у розумінні п.267.2.1 ст.267 ПК України, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення відповідача № 18/1302 від 15.12.2016 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25 000,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з чим, за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом згідно квитанції від 23.03.2017 року № 140А52509 (а.с. 3).
На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 18/1302 від 15.12.2016 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн., сплачений при зверненні до суду згідно квитанції від 23.03.2017 року №140А52509.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя ОСОБА_3