Справа № 754/289/18
Ухвала
"14" лютого 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
судді Шевченко В.М.,
за участю секретаря судового засідання Зимницької М.Е.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 3 Дніпровського районного суду міста Києва
подання старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дегтярьової Ю.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника у виконавчому провадженні № 52955345 ОСОБА_1 ,
цивільна справа № 754/289/18-ц,
за участю:
державного виконавця Дегтярьової Ю.С.,
стягувача ОСОБА_2 ,
представника боржника ОСОБА_3 ,
старший державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дегтярьова Ю.С. звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що на виконанні у Деснянському РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження 52955345 з виконання виконавчого листа №755/12183/15-ц від 21.09.2016 р., що видав Дніпровський районний суд м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 7000,00 грн.; виконавчий лист №755/12183/15-ц від 21.09.2016, що видав Дніпровський районний суд м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 5000,00 грн.; виконавчий лист №755/12183/15-ц від 21.09.2016, що видав Дніпровський районний суд м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 243,60 грн.; виконавчий лист №755/12183/15-ц від 21.09.2016, що видав Дніпровський районний суд м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 47574,00 грн.; виконавчий лист №755/12183/15-ц від 21.09.2016, що видав Дніпровський районний суд м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 719,34 грн. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем, вжито всіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішення, однак у зв'язку зі свідомим невиконанням боржником своїх обов'язків, які він має змогу виконати, та зобов'язань, покладених на нього рішенням, останнє залишається невиконаним. Зазначене має негативні наслідки, як для стягувача, так і держави в цілому, оскільки реальне виконання рішення суду є одним з показників ефективності роботи державних органів та сприяє зміцненню авторитету держави. Заходами перевірки майнового стану боржника було встановлено, що згідно відповіді ДПІ боржник не працює, а також за боржником не закріплено жодного банківського рахунку. Згідно відповіді Пенсійного фонду, боржник отримує дохід в ФОП « ОСОБА_4 », за адресою: АДРЕСА_2 . Також, згідно витягу з Єдиного державного реєстру МВС, за боржником не зареєстровано жодного транспортного засобу. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстрована квартира, яка знаходиться в іпотеці. Отже, боржником рішення виконано не було, а тому старший державний виконавець змушений був звертатись до суду з даним поданням.
14.02.2018 ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав суду заяву із додатками, у якій просив відмовити у задоволенні зазначеного подання, з огляду на його безпідставність, оскільки сам боржник не ухиляється від виконання рішення суду, систематично сплачує борг частинами, приєднав відповідні докази щодо цього.
Згідно ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У судовому засіданні старший державний виконавець Дегтярьова Ю.С. підтримала подання з підстав, викладених в ньому та пояснила, що при виконанні цього зведеного виконавчого провадження здійснено всі дії, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Для застосування обмеження у праві виїзду за межі України виокремила такі підстави: тривале знаходження на виконанні виконавчого провадження - 2 роки; неможливість реалізувати нерухоме майно через наявність іпотечного зобов'язання та недостатність суми боргу для вчинення цієї виконавчої дії; неможливість реалізації описаного рухомого майна - предметів побуту, через їх неналежну якість; відсутність рахунків боржника у банках; суми відрахувань, які здійснювалися з квітня 2017 року, є незначними. Не спростовувала факт систематичних перерахувань боржником коштів, однак вказала, що хоча ОСОБА_1 поступово сплачує суму боргу, але ці кошти є незначними, що призводить до тривалого невиконання судового рішення. На її думку, застосування обмеження у праві виїзду за межі України є єдиним дієвим заходом впливу на боржника.
Стягувач ОСОБА_2 просив суд задовольнити клопотання та пояснив, що боржник ОСОБА_1 тривалий час не виконує належним чином рішення суду, всі його дії спрямовані на приховування майна та доходів, зокрема те, що останній здає незаконно квартиру, іншу квартиру передав в іпотеку матері, перед відкриттям виконавчого провадження, з метою уникнення від сплати боргу згідно із рішенням суду, продав належний йому автомобіль, наразі працює, виїжджає за кордон, але самі грошові перерахування хоча й здійснює, проте вони є незначними. Вважає, що обмеження у праві виїзду за межі України - це єдиний дієвий захід, при застосуванні якого боржник ОСОБА_1 вчинить всі дії для якнайшвидшого виконання рішення суду.
Представник боржника ОСОБА_3 категорично заперечувала проти задоволення поданого подання, на обґрунтування чого пояснила суду, що постанову про відкриття виконавчого провадження боржником було отримано в квітні минулого року. Грошові виплати боржник почав здійснювати відразу, майна та майнового стану не приховував, про місце роботи, звідки щомісячно проводяться перерахування коштів, повідомив, до державного виконавця з'являється систематично, одного разу - влітку 2017 року, від'їжджав до Єгипту з робочих питань. З часу відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 перераховано близько 10 000,00 грн.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин заявленого подання, на які державний виконавець послалася як на підставу своїх вимог, та підтверджено доказами, що були досліджені в судовому засіданні, заслухавши пояснення старшого державного виконавця Дегтярьової Ю.С., стягувача ОСОБА_2 , представника боржника ОСОБА_3 , на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.
Судом встановлено, що на виконанні Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження52955345 з виконання:
виконавчого листа №755/12183/15-ц, виданого 21.09.2016 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 47574,19 грн.;
виконавчого листа №755/12183/15-ц, виданого 21.09.2016 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 719,34 грн.;
виконавчого листа №755/12183/15-ц, виданого 21.09.2016 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 243,60 грн.;
виконавчого листа №755/12183/15-ц, виданого 21.09.2016 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з боржника на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 5000 грн.;
виконавчого листа №755/12183/15-ц, виданого 21.09.2016 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 7000,00 грн.
За вказаними виконавчими документами боржником є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації з ДПІ боржник не працює, а також за боржником не закріплено жодного банківського рахунку. Згідно відповіді Пенсійного фонду боржник отримує дохід в ФОП " ОСОБА_4 " за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно довідки про доходи боржник одержує заробітну плату у розмірі 2 922,50 грн.
Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС за боржником не зареєстровано жодного транспортного засобу. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником зареєстрована квартира, яка знаходиться в іпотеці (згідно договору іпотеки №258 від 15.02.2014).
Державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника за місцем роботи ФОП " ОСОБА_4 " за адресою: АДРЕСА_2 .
Виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим у зв'язку з тим, що боржник двері квартири не відчинив, про що складено відповідний акт та вимогу, що 18.04.2017 о 11.00 год допустити державного виконавця у квартиру для перевірки майнового стану боржника за адресою: АДРЕСА_1 , для виконання рішення суду, про що свідчать реєстри відправки від 10.04.2017. Також, державним виконавцем направлено вимогу, що 15.05.2017 о 10.00 год допустити державного виконавця у квартиру для перевірки майнового стану та здійснити арешт та опис майна боржника за адресою: АДРЕСА_1 , для виконання рішення суду. 15.05.2017 року державний виконавець увійшов до квартири боржника для перевірки майнового стану за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить постанова про опис та арешт майна боржника. 15.05.2017, 13.11.2018 до відділу надійшли заяви боржника про те, що він не ухиляється від виконання постанов державного виконавця.
На день розгляду подання боржником сплачено близько 10 000,00 грн в рамках зведеного виконавчого провадження. Відповідно до даних подання 26.12.2017 старшим державним виконавцем Дегтярьовою Ю.С. видано п'ять розпорядження про перерахування коштів, в тому числі на користь ОСОБА_2 .
Крім цього, державний виконавець вже втретє направляє до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , за наслідками попередніх судових розглядів - ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 06.11.2017 у цивільній справі № 754/1318/17 та ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 08.12.2017 у цивільній справі № 754/16234/17, у задоволенні відповідних подань відмовлено за відсутності доказів умисного ухилення боржника від виконання судового рішення.
Відповідно до положень ст.ст. 441, 446 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконані судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення на строк до повного його виконання. Судовий розгляд здійснюється за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Крім цього, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. При цьому паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Подання держаного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України. Під час розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 441 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно розділам VII, VIII, IX Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас чинне законодавство не містить визначення поняття "ухилення", практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.
В академічному тлумачному словнику української мови слово "ухилення" тлумачиться так:
1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
Таким чином, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Верховний Суд України у постанові від 19 травня 2015 року №667/4594/14-а дійшов висновку, що відсутність відповідного фінансового забезпечення може вважатися поважною причиною невиконання судового рішення.
Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК наявністьумислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону, зокрема, утримання від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допуск в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; подання виконавцю декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб; повідомлення виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надання пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
У порядку ст. 76 Закону передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону, а саме за невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи та майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.
У разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, Судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні відповідно із частинами 2,3 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну та обмеження цього права лише на підставі закону та якщо це необхідно в демократичному суспільстві).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 систематично здійснює перерахування коштів в рахунок погашення боргу по зведеному виконавчому провадженні, до державного виконавця на виклики з'являється, про місце роботи повідомив, надав допуск виконавцю до житла, де останнім вчиненні дії щодо опису майна, крім цього державним виконавцем не надано даних щодо вчинення боржником дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а також невиконання законних вимог державного виконавця, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи та майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), то з урахуванням вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання зведеного виконавчого провадження, неможливість державним виконавцем реалізувати нерухоме майно та описане рухоме майно, відсутність рахунків боржника у банках, малозначність сум відрахувань, співмірність суми боргових зобов'язань у співвідношенні до запропонованих заходів обмеження, суд не вбачає підстав для задоволення подання державного виконавця, за відсутністю доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон з метою ухилення від сплати боргу, та які б свідчили, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргута трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).
Отже, відповідно до вказаної норми, стягувач має право звернутись з позовом до суду про стягненняінфляційних витрат на суму боргу за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, на підставі здійсненого державним виконавцем розрахунку заборгованості та/або фактичного погашення боргу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подання старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дегтярьова Ю.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі ст.6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», ст.19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» та керуючись ст.ст. 259-261, 264, 268, 352-354, 441, пп.15 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд
у задоволенні подання старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дегтярьової Ю.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника у виконавчому провадженні № 52955345 ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.
Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.
Повний текст ухвали складено 19.02.2018.
Суддя В. Шевченко