Справа № 755/14976/16-ц
"06" лютого 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарях - Дудник В.О., Томіленку В.В., Чуб Н.С.
за участю: представників позивача Крупка М.П., Стадніка Е.М.
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФС-УКРАЇНА» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФС-УКРАЇНА», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФС-УКРАЇНА» з ОСОБА_3 заподіяну шкоду у розмірі 682 996,57 гривень та 10 933,96 гривень судового збору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах з ТОВ «ТФС-УКРАЇНА» з 27 серпня 2007 року та працював на посаді завідуючого складом. 27 серпня 2007 року з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Відповідно до наказу № 34-п від 13 вересня 2016 року було проведено повну інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей на підприємстві. Інвентаризацією, проведеною 15 вересня 2016 року по 18 вересня 2016 року було виявлено недостачу ввірених ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей в розмірі 682 996,57 гривень. Відповідно договору про повну матеріальну відповідальність виявлена недостача підлягає стягненню з ОСОБА_3 у повному обсязі. ОСОБА_3 відмовився підписувати акт інвентаризації та відшкодувати вартість майна, недостачу якого було виявлено. Дане майно відповідач отримав і був відповідальний за його збереження.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФС-УКРАЇНА» - Крупка М.П. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, письмових поясненнях на заперечення відповідача, долучених до матеріалів справи (а.с.56-58, Том 9). Пояснив суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФС-УКРАЇНА» має один склад за адресою: м. Київ, пр-т Відрадний, буд. 95 «Є». В період з 15 вересня 2016 року по 18 вересня 2016 року на складі було проведено суцільну інвентаризацію. Повну матеріальну відповідальність на складі ніс ОСОБА_3 на підставі договору про повну матеріальну відповідальність, який відповідає чинному законодавству. Під час інвентаризації товари зі складу не вилучалися, при цьому було виявлено нестачу товарів. Раніше до відповідача будь-яких претензій по роботі не було. Також, зазначив, що відповідач у період з 22 грудня 2015 року по 15 вересня 2016 року був у відпустці. На склад право доступу, окрім відповідача, мали також директор та ще дві посадові особи. При цьому, відомостей про наявність відповідних наказів чи розпоряджень з приводу доступу вказаних осіб на склад, він не має, так як і не має відомостей про фіксування доступу інших осіб на склад. Пояснив також суду, що посадової інструкції по посаді відповідача на підприємстві не збереглося, головний бухгалтер з приводу проведення інвентаризацій до будь-якої відповідальності не притягувався, а до вказаної інвентаризації, на складі проводилася інвентаризація 22 грудня 2015 року.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФС-УКРАЇНА» - Стаднік Е.М. підтримав позов та пояснення представника Крупки М.П.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив суду, що в його обов'язки на складі входило прийом та відпускання товару по накладним. Також, на нього видавали генеральні довіреності, згідно яких прийом та відпуск товарів міг здійснюватися тільки він. Підприємство має два склади, склад по пр-ту Відрадному, буд. 95 «Є» являється основним складом під головним офісом. Зазначив, що про будь-який його вихід зі складу він завжди попереджав керівництво. 13 вересня 2016 року близько 16-16:30 годин йому стало погано та директор дозволив йому поїхати додому. 14 вересня 2016 року близько 10-11.00 годин до нього зателефонував ОСОБА_6 та повідомив про проведення 15 вересня 2016 року позапланової інвентаризації, на що він повідомив про те, що не зможе приїхати через хворобу та про те, що буде на роботі в понеділок. До лікаря він в той період не звертався, так як це були вихідні дні, а 13 вересня 2016 року директор сам його відпустив. Інвентаризація проводилася саме у вихідний день 15 вересня 2016 року. Щодо матеріальної відповідальності зазначив, що раніше на підприємстві, коли він хворів або був у відпустці, виносилися відповідні накази та призначалися матеріально відповідальні особи. Останній рік його роботи, на підприємстві цього не робили та говорили, що не бажають мати проблеми з соціальним страхуванням та лікарняними. Також, зазначив, що після його виходу в понеділок, вже після проведення інвентаризації, всі паролі на складі було змінено. Під час його звільнення з роботи, будь-яких претензій до нього керівництво не мало, документів не надавало. Під час же його роботи, у нього виникали питання з приводу складів, але письмово він до керівництва з цих питань не звертався. Зазначив, що під час його роботи будь-якої недостачі на складі не було, а особа, яка прийшла на його місце роботи просто відмовилася підписати акт інвентаризації.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи (а.с.102-110, Том 1). Додатково пояснив суду, що на підприємстві взагалі немає посадової інструкції по посаді, яку займав відповідача, а договір про повну матеріальну відповідальність є нікчемним.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 серпня 2007 року Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФС-УКРАЇНА» № 15-к, ОСОБА_3 було призначено на посаду завідувача складу з 28 серпня 2007 року з окладом згідно штатного розкладу з заключенням договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.4, Том 1).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 130 Кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 134 Кодексу законів про працю України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Статтею 135 Кодексу законів про працю України передбачено, що межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством.
Відповідно до ст. 135-1 Кодексу законів про працю України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
28 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФС-УКРАЇНА» та ОСОБА_3 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, за умовами якого завідувач складу ОСОБА_3 приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження належних ТОВ «ТФС-УКРАЇНА» матеріальних цінностей, у тому числі товару, як тому, що знаходиться станом на день підписання даного договору на складі ТОВ «ТФС-УКРАЇНА», так і тих, які надійдуть на склад на протязі роботу на цій посаді (а.с.5-6, Том 1).
13 вересня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФС-УКРАЇНА» було видано наказ № 34-п «Про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей», відповідно до якого у термін з 15 вересня 2016 року по 18 вересня 2016 року було призначено проведення повної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на підприємстві (а.с.7, Том 1).
Відповідно до заключного акту інвентаризації № 1 від 26 вересня 2016 року, складеного та підписаного членами інвентаризаційної комісії у складі: ОСОБА_6 - керівника групи; ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_12, останніми було підтверджено проведення з 15 вересня 2016 року по 18 вересня 2016 року інвентаризації на складі, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Відрадний, 95Є, перший поверх, шляхом фізичного перерахування даних бухгалтерського обліку та реальних залишків на вказаному складі. В результаті інвентаризації виявлено фізичну недостачу товару в розмірі 682 996,57 гривень в т.ч. ПДВ - 113 832,76 гривень (а.с.10, Том 1).
Умови і межі матеріальної відповідальності робітників і службовців за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації, з якими вони перебувають у трудових відносинах, і порядок її покриття визначені Положенням про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затверджених Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 р. № 4204-IX (далі - Положення).
Згідно п.п. «1» п. 10, п. 11 Розділу ІІІ Положення, робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, в таких випадках: коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 11 цього Положення укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Відповідно до п. 2 Розділу І вказаного Положення, робітники і службовці, винні в заподіянні підприємству, установі, організації шкоди, несуть матеріальну відповідальність тільки при наявності прямої дійсної шкоди.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.92 року, під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.
Таким чином, з аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.
При цьому, під прямою дійсною шкодою вбачається також і така категорія шкоди як втрата матеріальних цінностей (такі випадки, коли майно було в наявності, а потім воно зникло, його не стало, незалежно від причин, з яких це трапилося).
Протиправність поведінки працівника передбачає поведінку працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов'язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій. Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність.
Крім того, обов'язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина, тобто це його психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Натомість, причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і майновою шкодою, яка сталася, має бути прямим (безпосереднім), за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучістю випливає саме з дій чи бездіяльності працівника.
Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що працює у ТОВ «ТФС-УКРАЇНА» та виконує проектні роботи на підприємстві. Підприємство має два склади, один із яких є основним. Під час проведення спірної інвентаризації він був присутнім та приймав у ній участь, зокрема він здійснював облік одного зі складу в парі з іншим працівником - ОСОБА_10 Відомостей про проведення обліку на другому складі, він не має. Інвентаризація проходила у вихідний день та таким чином, що вони мали список лише з найменуванням товару, перевіряли його наявність, перераховували такий товар на складі та вписували його кількість у вказаний список. Документів, які б визначали кількість товару, який мав би бути на складі, йому не надавали. Відомостей про те, чи відпускався товар під час здійснення інвентаризації йому не відомо. Кому він передав список перерахованого під час інвентаризації товару він не пам'ятає. Він не перераховував весь товар на складі, а лише ту частину товару, найменування якого йому дало керівництво.
Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що являється працівником ТОВ «ТФС-УКРАЇНА». Підприємство має два склади, інвентаризацію вони проводили на одному зі складів у два робочих і один вихідний день. Він приймав участь у проведення інвентаризації на складі, в результаті якої було виявлено недостачу товару. Підрахунок товару проводився таким чином: були роздруковані відомості по постачальникам із найменуванням товару, кожному було надано окремий список найменування товару, підрахунок якого він повинен був зробити. Зазначив, що ним не здійснювався підрахунок всього товару на складі. При цьому, під час проведення інвентаризації, відбувався відпуск товару зі складу, його кількість під час інвентаризації не рахувалася. Свій список найменування товари з підрахованою кількістю він передав керівнику підприємства ОСОБА_14 Також додав, що його не було надано документу, який би підтверджував кількість товару, що мала бути на складі на час проведення інвентаризації. Також, пояснив суду, що під час відсутності ОСОБА_3 (хвороба, відпустка, ін..) він, а також інші працівники, які не є матеріально відповідальними особами, відпускали товари зі складів, при цьому оформлювали накладні, які складували у ящик. Були також випадки, коли товар видавався зі складів без документів, за безпосереднім наказом директора.
Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що являється директором ТОВ «ТФС-УКРАЇНА». Причиною проведення інвентаризації на складі слугувало те, що у відповідній базі товар замовлявся по декілька разів. При цьому, було вирішено провести саме вибіркову інвентаризацію на складі, а не повну, як було вказано у наказі. Пояснити чому в наказі вказано про проведення повної інвентаризації, він не може. Безпосередньо ним підрахунок товару не проводився. Зазначив, що підприємство має лише один основний склад, де і проводили інвентаризацію. Дійсно є ще однин склад, де тимчасово зберігаються негабаритні та неліквідні товари, які не продавалися. Також, там зберігаються коробки з вимикачами, які не входять у групу товарів, які повинні бути перевірені під час обліку. Вказане приміщення було надано на прохання відповідача та саме він мав доступу до даного приміщення. Наявність товарів також перевірялася у даному приміщенні, але акту складено не було. Перед проведенням інвентаризації залишки товару на складі не підраховувались. Результати інвентаризації були відображені в інвентаризаційній відомості. При цьому, первинні документи у вигляді ордерів та прибуткових накладних при проведенні інвентаризації також перевірялися. Зазначив, що інвентаризація проводилася у вихідний день, так як у будні дні було багато роботи, а підприємством було видано відповідний наказ про вихід на роботу у вихідний день. Відповідачу було повідомлено про проведення інвентаризації по телефону та він сказав, що не може бути присутнім та буде в п'ятницю, але не прийшов, документів щодо причин поважності неявки на інвентаризацію він не надав, а в подальшому від надання пояснень відмовився. Під час проведення інвентаризації, товар зі складу не відпускався, в наявності був відкладений для видачі товар з відповідними накладними. Щодо підписання накладних за відповідача, зазначив, що прибуткові накладні у разі відсутності відповідача, підписував він. Працівники підприємства мають доступ до бухгалтерських документів, які визначають кількість і комплектність товарів. Щодо того, чи притягувався головний бухгалтер до кримінальної відповідальності за економічні злочини, йому не відомо.
Згідно акту від 14 вересня 2016 року, складеного інвентаризаційною комісією у складі: директора ТОВ «ТФС-УКРАЇНА» ОСОБА_15, заступника директора ТОВ «ТФС-УКРАЇНА» ОСОБА_6 та головним бухгалтером ТОВ «ТФС-УКРАЇНА» ОСОБА_16, на яку було покладено обов'язок відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку, останні стали свідками телефонної розмови, в ході якої ОСОБА_3 був повідомлений про наявність наказу про призначення інвентаризації з 15 вересня 2016 року, про необхідність підписання даного наказу, а також його обов'язку бути присутнім на робочому місці під час інвентаризації. ОСОБА_3 повідомив, що не може приймати участь в інвентаризації 15 вересня 2016 року оскільки хворіє, але можливо буде на робочому місці 16 вересня 2016 року (а.с.9).
Основні положення щодо інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків визначені Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 (далі - Інструкції).
Так, відповідно до п.п. 2, 3 даної Інструкції, відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим. Проведення інвентаризації є обов'язковим: а) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством; б) перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - за рішенням керівника підприємства один раз на п'ять років або щорічно з охопленням інвентаризацією не менше 20 відсотків одиниць бібліотечного фонду з обов'язковим завершенням розпочатої інвентаризації цього майна в структурному підрозділі (у матеріально відповідальної особи) протягом тридцяти днів; в) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ); г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів); д) за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін, зазначений у належним чином оформленому документі зазначених органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа; е) у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ); є) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів в межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства; ж) у разі ліквідації підприємства.
Відповідно до п. п. 8, 12.1. даної Інструкції, основними завданнями інвентаризації є: а) виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; б) установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку; в) виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделів, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються; г) перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів; д) перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та резервів наступних витрат і платежів.Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівника структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.
Згідно п. 12.8. Інструкції, при інвентаризації товарно-матеріальних цінностей: а) їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. При зберіганні товарно-матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбується і комісія переходить у наступне приміщення; б) інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені у строк покупцями відвантажені товари і цінності, та на ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці); в) кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини вказаних цінностей; г) на прибуткових документах на товарно-матеріальні цінності, що надійшли на об'єкт і прийняті під час його інвентаризації матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка "після інвентаризації" з посиланням на дату опису, де записані ці цінності; д) на видаткових документах про товарно-матеріальні цінності, які відпущені зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка, та вони заносяться до окремого опису в порядку, аналогічному для цінностей, що надійшли під час інвентаризації; е) допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівників, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в опису.
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами у справі, відповідач не був ознайомлений, із наказом про проведення інвентаризації на складі, про що також свідчить відсутність його підпису про ознайомлення на відповідному наказі. При цьому, під час проведення інвентаризації 15 вересня 2016 року відповідач присутнім не був, а зі змісту письмових пояснень самого відповідача, наданого директору позивача 26 вересня 2016 року, вбачається, що 26 вересня 2016 року йому було надано результати вибіркової перевірки наявності товарів на складі. Дані документи він відмовився підписувати, оскільки особисто не був присутнім під час проведення інвентаризації (а.с.8, Том 1).
Зі змісту заключного акту інвентаризації № 1, затвердженого 26 вересня 2016 року директором позивача - ОСОБА_15 вбачається, що до останнього в якості додатку були додані інвентаризація товарів на складі № 7 від 16 вересня 2016 року та інвентаризація товарів на складі № 8 від 17 вересня 2016 року. Вказані документи були надані суду та свідчать про те, що інвентаризаційною комісією було проведено інвентаризацію на двох складах підприємства, що не заперечувалося свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_7, в той час як самим директором підприємства ОСОБА_15, допитаним в якості свідка, вказаний факт заперечувався та останній стверджував, що підприємство має лише один склад, на якому і проводили інвентаризацію, при цьому ними також проведено облік товарів у приміщенні, де зберігаються товари, що не продаються, проте акту комісією складено не було. Таким чином, з викладеного вбачається наявність суперечності щодо кількісної наявності складів на підприємстві та проведеного на них обліку товарів, враховуючи те, що відомість про інвентаризаційні товари на складах № 7 та № 8 відповідно має відповідні найменування товарів, їх кількісний склад та загальну суму найменувань (а.с.25-39, Том 1). Крім того, свідок ОСОБА_15 стверджував про те, що інвентаризація проводилася вибіркова, натомість як у наказі про проведення інвентаризації було вказано про проведення повної інвентаризації. Також, спірним питанням в частині наявності вини відповідача у нестачі товарів на складі, являється беззаперечний факт того, що за відсутності відповідача на робочому місці, доступ на відповідні склади підприємства здійснювався іншими працівниками підприємства, при цьому видаткові накладні також підписувалися іншими працівниками, що свідчить про те, що відвантаження товарів здійснював не лише відповідач, що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.3-250, Том 3). Крім того, спірними також є і покази свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_7, оскільки останні протирічать один одному в частині відомостей про відпускання товару зі складу під час проведення інвентаризації. Так, свідок ОСОБА_15 стверджував, що товар в той період не відпускався, натомість свідок ОСОБА_7 стверджує інше, при цьому обидва свідка входили у склад інвентаризаційної комісії. В той же час, суд вважає пояснення свідка ОСОБА_7 в цій частині більш об'єктивними, оскільки останній безпосередньо знаходився в приміщенні складу під час інвентаризації та проводив підрахунок товару. Свідок же ОСОБА_15 не зміг пояснити де саме протягом інвентаризації він перебував, при цьому участі в підрахунку товару він не приймав.
Також, як встановлено судом, інвентаризація була призначена у термін з 15 вересня 2016 року (четвер) по 18 вересня 2016 року (неділя). Судом встановлено та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що облік товарів на складі було проведено 16 вересня 2016 року та 17 вересня 2016 року відповідно (п'ятниця та субота), про що свідчать інвентаризаційні відомості комісії, тобто облік товарів здійснювався також у вихідний день. Натомість, відомостей про необхідність виходу працівників підприємства у вихідний день з метою проведення інвентаризації, стороною відповідача надано не було, враховуючи те, що на підприємстві не було встановлено шестиденного робочого тижня, що не заперечувалося директором підприємства.
Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про наявність суперечностей в частині проведення процедури інвентаризаційного обліку та складання документів за результатами проведення інвентаризації. При цьому, судом не було встановлено сукупності критеріїв матеріальної відповідальності відповідача, як працівника ТОВ «ТФС-УКРАЇНА» станом на день проведення інвентаризації, в частині наявності протиправності поведінки відповідача, що проявлялася у не виконанні чи неналежному виконанні трудових обов'язків з боку відповідача, наявності його вини, тобто відповідного умислу на вчинення таких дій та прямого причинно-наслідкового зв'язку між саме його діями та результатами, які були виявлені під час інвентаризаційного обліку, враховуючи те, що відповідач взагалі не був присутнім під час проведення безпосереднього обліку товарів та складі, доступ на склад та відповідне відвантатеження товару здійснювалося не лише відповідачем, а перед інвентаризацією членам комісії не було надано документації з приводу підтвердження кількісного складу тих матеріальних цінностей, які мають бути в наявності на складі.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування
кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФС-УКРАЇНА» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків.
Враховуючи, що суд дійшов ґрунтовних висновків про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФС-УКРАЇНА», відшкодування судових витрат в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 130, 134, 135, 135-1 Кодексу законів про працю України, Положенням про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затверджених Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 р. № 4204-IX, Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.92 року, ст.ст. 2, 10, 48, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФС-УКРАЇНА» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Повне судове рішення складено 16 лютого 2018 року.
Суддя: