Справа № 534/176/13-ц Номер провадження 22-ц/786/244/18Головуючий у 1-й інстанції Крикливий В.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
13 лютого 2018 року м. Полтава
Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів : Одринської Т.В., Панченка О.О.,
при секретарі Коротун І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи його тим, що 13 вересня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 4 939 грн. 20 коп. зі сплатою 2,09 % на місяць та з кінцевим терміном повернення кредиту до 15 березня 2010 року. ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 липня 2012 року становила 45 411 грн. 85 коп. та складалась з: 4 939 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом; 16 264 грн. 83 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 21 569 грн. 16 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 500 грн - штраф (фіксована частина); 2 138 грн. 66 коп. - штраф (процентна складова).
Просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 45 411 грн. 85 коп.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 13 вересня 2006 року у розмірі 24 328 грн 97 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Також апеляційну скаргу подало ПАТ «КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недостатньо повне дослідження письмових доказів та дійсних обставин справи, що мають значення для справи просило рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені змінити та ухвалити в цій частині нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по пені, в іншій частині рішення залишити без змін.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 03 квітня 2014 року рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ «КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_2 16 264 грн. 83 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 21 569 грн. 16 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 13 вересня 2006 року у розмірі 36 443 грн. 28 коп.
В іншій частині рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 квітня 2014 року скасовано справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Позивач та відповідач належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з'явилися. Від представника ПАТ «КБ «Приватбанк» надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. Інтереси ОСОБА_2 в судовому засіданні представляла ОСОБА_3
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;
Згідно із п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи , порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DNH4TP80430887 про надання кредиту в сумі 4939,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,09% на місяць з кінцевим терміном повернення - 15 березня 2010 року. На виконання даного договору позичальник зобов'язувався здійснювати щомісячні платежі в сумі 178,76грн.
Станом на 31 липня 2012 року заборгованість за кредитним договором становила 45 411 грн. 85 коп. та складалась з: 4 939 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом; 16 264 грн. 83 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 21 569 грн. 16 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2 138 грн. 66 коп. - штраф (процентна складова).
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним свого зобов'язання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, кредитні кошти не повернув, а тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
Проте, не можна погодитися з розміром стягнутої заборгованості.
Так, судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_2 заявляв про пропуск ПАТ КБ «Приватбанк» строку позовної давності (а.с. 35), та застосовано позовну давність лише до пені.
Заперечуючи проти застосування позовної давності ПАТ КБ «Приватбанк» посилався на п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», яким установлено строк позовної давності у 5 років.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування збільшеного строку позовної давності, оскільки Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника від 13 вересня 2006 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1926цс15.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-522цс17.
Зважаючи на наведене, загальну позовну давність слід обчислювати з 23 жовтня 2009 року, а позовну давність по пені - з 23 жовтня 2011 року.
Як вбачається з додаткових пояснень, щодо розрахунку заборгованості наданих ПАТ КБ «Приватбанк» загальна заборгованість ОСОБА_2 складає 16061 грн. 29 коп. Даний розрахунок зроблений з врахуванням зазначених вище норм права.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем чи його представником доводів, щодо хибності даного розрахунку не наводилося, власний розрахунок не подавався.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 чинного ЦПК України.
Не є підставою для відмови в задоволенні позову доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 на те, що кредитний договір був укладений з посиланням на паспорт громадянина України, який вже майже рік було анульовано та по факту цього злочину відкрите кримінальне провадження, оскільки Кредитний договір від 13 вересня 2006 року є чинним, не визнаний в установленому законом порядку недійсним, вимоги про визнання недійсним даного договору в межах розгляду зазначеної справи не заявлялись, при цьому призначена за клопотанням ОСОБА_2 судово-почеркознавча експертиза не була проведена саме з вини відповідача (відсутність оплати вартості проведення експертизи).
Посилання відповідача на речення, що міститься в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції: «Факт звернення відповідача ОСОБА_2 до правоохоронних органів із заявою про втрату паспорта громадянина України та отримання ним нового паспорта підтверджує ті обставини, що спірний кредитний договір укладався не ним» є необґрунтованим. Так, аналіз рішення суду першої інстанції дає підстави вважати, що судом допущено описку, яка може бути виправлена за ініціативою ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 частковому задовольнянню.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2014 року необхідно скасувати.
Позов ПАТ КБ «Приватбанк» слід задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 13 вересня 2006 року у розмірі 16061 грн. 29 коп.
У задоволенні іншої частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати понесені останнім при подачі позову в розмірі 160 грн. 61 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2014 року - скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором від 13 вересня 2006 року у розмірі 16061 грн. 29 коп.
У задоволенні іншої частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати понесені останнім при подачі позову в розмірі 160 грн. 61 коп.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текс постанови виготовлено 16 лютого 2018 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді: Т.В. Одринська
О.О. Панченко