проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" лютого 2018 р. Справа № 922/2844/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Новіковій Ю.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №686/01-25/08-14 від 20.02.2017р.,
відповідача - адвокат ОСОБА_2, за довіреністю від 16.01.2018р., свідоцтво №1315 від 13.07.2005р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Національного природного парку "Гомільшанські ліси", с. Коропове, (вх.№3839Х/1 від 19.12.2017) на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2017 (повний текст рішення складено 30.11.2017 в приміщенні зазначеного суду колегією суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., суддя Ольшанченко В.І., суддя Шатерніков М.І.)
за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,
до Національного природного парку "Гомільшанські ліси", с. Коропове,
про стягнення 28212,69 грн., -
У серпні 2017 року Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Національного природного парку "Гомільшанські ліси", в якій просила суд стягнути шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території природно-заповідного фонду, в розмірі 28212,69 грн. ОСОБА_3 позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.
Позов обґрунтовано виявленими в ході здійснення планової перевірки позивачем дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Національного природного парку "Гомільшанські ліси", порушеннями ст.ст. 20, 21, 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. 50 Закону України "Про охорону земель" та ст. 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", у зв'язку з чим державі заподіяно шкоду в загальному розмірі 28212,69 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2017 по справі №922/2844/17 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" на користь держави на р/р 33111331700235, УК у Зміївському районі Харківської області (Задонецька сільська рада), код ЄДРПОУ 37754227, МФО 851011, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", в установі банку - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, шкоду, заподіяну державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 28212,69 грн.
Стягнуто з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області судовий збір в розмірі 1600,00 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2017 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідач стверджує, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки тій обставині, що постановою Зміївського районного суду Харківської області від 13.04.2017 по справі №621/598/17 адміністративне провадження щодо притягнення до відповідальності майстра лісу було закрито. На думку апелянта, висновки суду, викладені у зазначеній постанові дають підстави вважати, що в діях посадових осіб НПП "Гомільшанські ліси" відсутній склад правопорушення, а відповідно вони не можуть нести відповідальності за дії невстановлених осіб, з вини яких утворилося сміттєзвалище та відбулася незаконна рубка дерев.
ОСОБА_3, на думку апелянта суд неправомірно не врахував положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин". Зокрема, апелянт вказує, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є сукупність документів, до яких відносяться матеріали адміністративного правопорушення, які підтверджують факт його вчинення, а отже, позовні вимоги про стягнення шкоди за обставин не притягнення посадових осіб підприємства до відповідності, не підлягають задоволенню.
Відповідач, також, зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що відповідач здійснив звернення до Зміївського відділу поліції ГУ НП в Харківській області, в якому повідомив про здійснення незаконної рубки дерев. За вказаним звернення було порушено кримінальне провадження, а особи, які здійснили відповідне на момент розгляду даної справи не встановлені.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не встановлено та не перевірено в ході розгляду справи, які конкретні дії, виконання яких покладено на відповідача законом, не були ним вчинені, натомість вважає, що відповідач вжив усіх залежних від нього дій, спрямованих на організацію належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісів НПП "Гомільшанські ліси".
ОСОБА_3, апелянт зазначає, що як вбачається з довідки із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами №22-20.20-0-3-632/14-17 та довідки зі звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами №22-20.20-0-3-631/14-17, на даний час постійними користувачем земельної ділянки, визначеної в Указі Президента України від 06.09.2004 №1047/2004 є Державне підприємство "Зміївське лісове господарство". За таких обставин, на думку апелянта, висновки суду першої інстанції про наявність обов'язку відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вирубування дерев, базуються на довільному тлумаченні положень чинного законодавства.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 у справі №922/2844/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Національного природного парку "Гомільшанські ліси"; позивачу встановлено строк до 10.01.2018 на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи; встановлено відповідачу строк на протязі якого він має право подати до Харківського апеляційного господарського суду відповідь на відзив позивача протягом 5 днів з моменту отримання відзиву на апеляційну скаргу, але не пізніше 18.01.2018 року.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№236 від 10.01.2018), в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач зазначає, що посилання апелянта на відсутність в діях посадових осіб відповідача складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими, оскільки вказана обставина, по-перше, не звільняє юридичну особу від цивільної відповідальності; по-друге, протокол про адміністративне правопорушення є не єдиним доказом, що підтверджує факт порушення природоохоронного законодавства. Стосовно тверджень відповідача, що відповідальність за знесення зелених насаджень на території парку повинно нести ДП "Зміївське лісове господарство", позивач зазначає, що відповідач є користувачем ділянок землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами, розташованими на 3355,2 га, у тому числі зелених насаджень, які розташовані на вказаній території.
Від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№794 від 23.01.2018), яку долучено до матеріалів справи та враховано при розгляді справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 призначено апеляційну скаргу відповідача до розгляду на 12.02.2018.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Гетьмана Р.А., для розгляду справи №922/2844/17 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Слободіна М.М., судді Терещенко О.І., судді Тихого П.В.
В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 12.02.2018 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача проти вимог скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Враховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, заслухано уповноважених представників сторін, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в період з 02.03.2017 по 16.03.2017 Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 4, 5, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та наказу Держекоінспекції від 23.02.2017 №80/01-04 було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (надалі - ОСОБА_3, відповідач).
За результатами перевірки Держекоінспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму території та об'єктів природно-заповідного фонду №80/01-04/04-09 від 16.03.2017, який підписаний директором парку із зауваженнями.
Під час натурної перевірки Держекоінспекцією встановлено та зафіксовано актом перевірки:
1. В 22 кварталі Коропівського природоохоронного відділення ОСОБА_3 (Задонецька сільська рада) виявлено три несанкціонованих сміттєзвалища твердих побутових відходів із відповідними параметрами (довжина*ширина*висота):
1. 2,2м*2,0м*0,1 м,
2. 1,5м*1,7м*0,2 м,
3. 1,0м*1,5м*0,2 м.
2. В 47 кварталі Коропівського природоохоронного відділення (поблизу бази відпочинку "Лісова Казка") виявлена незаконна порубка 6 (шести) сухостійних дерев.
3. В 32 кварталі Коропівського природоохоронного відділення (поблизу с. Коропове Зміївського району) виявлена незаконна порубка 3 (трьох) сироростучих дерев.
Заміри проведено повіреною рулеткою вимірювальною металевою Р20УЗК №100135 (свідоцтво про повірку №03/4502 від 11.07.2016).
В запереченнях до даного акту, директор ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_3 не повинен нести відповідальність за несанкціоноване звалище на території ОСОБА_3 твердих побутових відходів. ОСОБА_3 не має нести відповідальність за незаконну порубку сухостійних та сироростучих дерев, оскільки ОСОБА_3 не зносив відповідні дерева, а особи, які здійснили порубку дерев не встановлені.
З метою усунення порушень, виявлених під час здійснення планового заходу, Держекоінспекцією на адресу директора ОСОБА_3 винесено припис від 20.03.2017 за №15/04-09, який направлено на адресу відповідача супровідним листом від 20.03.2017 № 1135/01-25/04-09 (повідомлення про вручення №6343600550213).
Вказаним приписом директора ОСОБА_3 було зобов'язано ліквідувати несанкціоновані сміттєзвалища (п. 1 припису) та дотримуватися режиму території (п.2 припису).
Позивач вважає, що в результаті зазначених незаконних дій посадових осіб ОСОБА_3 на території НПП "Гомільшанські ліси", державі заподіяно шкоду в загальному розмірі 28212,69 грн., яка розрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".
Розрахунки розміру шкоди разом із претензіями №104 (на суму 281,54 грн.), №105 (на суму 163,17 грн.) та №106 (на суму 95,98 грн.) від 19.05.2017р., в порядку II розділу Господарського процесуального кодексу України направлені на адресу відповідача,
Натомість, як зазначає позивач, після їх отримання (повідомлення про вручення №6343600555363) шкода сплачена не була.
Позивач зазначає, що зазначені порушення відповідачем ст.ст.20, 21, 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. 50 Закону України "Про охорону земель" та ст. 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області про стягнення шкоди в розмірі 28212,69 грн.
Суд першої інстанції встановив, що на підставі викладених норм права та враховуючи, що Держекоінспекцією встановлено факт порушення режиму використання об'єкту природно-заповідного фонду на території НПП "Гомільшанські ліси", знесення дерев за відсутності дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду та засмічення території, вбачається, що ОСОБА_3 не виконав покладені на нього обов'язки, щодо збереження території природно-заповідного фонду та, як наслідок несе відповідальність по відшкодуванню шкоди, у зв'язку з чим дійшов висновку про задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами.
Статтею 5 цього Закону визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ).
В ст. 66 Конституції України встановлено, що кожний зобов'язаний не заподіювати шкоду природі.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки.
Відповідно до пп. ґ п. 4.2 ОСОБА_5 про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України №136 від 12.12.2011 (далі - ОСОБА_5), Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами, зокрема, вимог законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду щодо: законності вирубки, ушкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур; заготовки деревини відповідно до затвердженого лісосічного фонду.
Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження (п. 6.4 ОСОБА_5).
Згідно з п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом №464 від 10.09.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, під актом перевірки слід розуміти документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Пунктом 4.13 зазначеного Порядку визначено, що за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.
У відповідності до п.4.19 вказаного нормативно-правого акта в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.
Як вже зазначалось вище, Держекоінспекцією було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої видано акт №80/01-04/04-09 від 16.03.2017 Держекоінспекцією у діяльності НПП "Гомільшанські ліси" та виявлено: в 22 кварталі Коропівського природоохоронного відділення ОСОБА_5 (Задонецька сільська рада) три несанкціонованих сміттєзвалища твердих побутових відходів із відповідними параметрами, в 47 кварталі (вид.З) Коропівського природоохоронного відділення (поблизу бази відпочинку "Лісова Казка") незаконна порубка 6 (шести) сухостійних дерев та в 32 кварталі (вид.2) Коропівського природоохоронного відділення (поблизу с. Коропове Зміївського району) виявлена незаконна порубка 3 (трьох) сироростучих дерев.
Національний природний парк "Гомільшанські ліси" створений Указом Президента України від 06.09.2004 №1047 "Про створення національного природного парку "Гомільшанські ліси".
Згідно з п. 1.1 ОСОБА_5 "Про Національний природний парк "Гомільшанські ліси", затвердженого наказом Міністерства екології природних ресурсів України від 30.09.2011 №367, Національний природний парк "Гомільшанські ліси" (далі - ОСОБА_5) створений Указом Президента України від 06.09.2004 №1047 "Про створення національного природного парку "Гомільшанські ліси". Парк розташований на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області.
Як визначено п. 1.2. ОСОБА_5 є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Згідно п. 1.3. ОСОБА_5 є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у відділенні Казначейства і утримується за рахунок коштів державного бюджету. Парк має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, штампи та офіційну емблему, що реєструються в установленому порядку, та бланки.
Парк у своїй діяльності керується Конституцією України, Земельним, Лісовим та Водним кодексами України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", "Про рослинний світ", "Про тваринний світ", "Про наукову і науково-технічну діяльність", іншими нормативно-правовими актами, Проектом організації території національного природного парку "Гомільшанські ліси", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів (далі - Проект організації території), а також цим ОСОБА_5 (Пункт 1.5. ОСОБА_5).
Як визначено п. 1.6. ОСОБА_5 загальна площа ОСОБА_5 становить 14314,8 гектара земель, у тому числі - 3377,3 гектарів, які надаються ОСОБА_5 у постійне користування (таблиця 1), і 10937,5 гектарів земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (таблиця 2).
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 1 ст. 17 Лісового Кодексу України).
Відповідно до п. 2.1-2.2 Положення Парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових та унікальних лісостепових природних ландшафтів долини річки Сіверський Донець, які мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення в регіоні.. Основними завданнями ОСОБА_5 є: забезпечення охорони його території з усіма природними об'єктами; збереження та відтворення цінних природних комплексів та історико-культурних об'єктів, що знаходяться на його території; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об'єктів; науково обґрунтоване ведення господарської діяльності та рекреаційного використання території; організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів; збереження генофонду рідкісних, занесених до Червоної книги України та типових рослин, тварин, риб та птахів; вивчення змін екосистем під дією природних і антропогенних факторів; підтримання загального екологічного балансу в регіоні; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Національний природний парк "Гомільшанські ліси" є постійним лісокористувачем, який створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання природних ландшафтів долини річки Сіверський Донець.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.
Статтею 63 Лісового Кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до п. п. 5.1. - 5.4. ОСОБА_5 охорона території ОСОБА_5 покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Службу державної охорони ОСОБА_5 (далі - служба держохорони) очолює директор ОСОБА_5, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Повноваження служби держохорони визначаються законодавством України. Основними завданнями служби держохорони є: забезпечення додержання режиму охорони території та природних об'єктів; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства. Повноваження служби держохорони визначаються законодавством.
Відповідно до ОСОБА_5 про НПП "Гомільшанські ліси" та Проекту організації території національного природного парку "Гомільшанські ліси", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, який затверджений Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.11.2011 №478 (із додатками) (далі - Проект) :
- до регульованої зони рекреації відноситься Коропівське лісництво, а саме квартали: 1,2 (вид. 1-6), 3 (вид. 2, 3), 4 (вид. 1,2,4), 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 14. 15, 16, 17 (вид. 1-13, 16, 18, 20), 19, 20,21,22 (вид. 1, 13, 14), 23 (вид 1,2, 4, 5,6, 7), 25,26, 27, 29, 30,31, 32 (вид. 1, 5, 6), 34. 35, 36, 37, 38 (вид. 13-26), 42, 43, 44, 45, 46, 47 (вид. 12. 13, 14. 15, 16), 51. 52, 53. 54, 57. 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65;
- до стаціонарної зони рекреації відноситься Коропівське лісництво, а саме квартали: 2 (вид. 7), 3 (вид. 1),4(вид. 3), 17 (вид. 14, 15, 17, 19), 22 (вид. З, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11. 12. 15). 23 (вид. З, 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20,21,22, 23,24, 25), 32 (вид. 2, л. 4), 38 (вид. 1 ,2,3,4,5,6. 7, 8,9, 10, 11, 12), 47 (вид. 1,3,4,5,6, 7, 8,9, 10, 11).
Пунктом 4.3.2 ОСОБА_5 про НПП "Гомільшанські ліси" передбачено, що на території зони регульованої рекреації забороняється, зокрема: засмічення та забруднення території влаштування сміттєзвалищ; знищення або пошкодження лісових культур, молодняка природного походження, самосіву на площах, призначених для лісовідведення, сіянців і саджанців у розсадниках та на плантаціях, газонів і квітників; тощо. Аналогічна заборона міститься у п. 4.3.3 щодо охорони зони стаціонарної рекреації.
Відповідно до п. 4 ОСОБА_5 "Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України" (затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 №1127), а також ОСОБА_5 "Про відділ державної охорони, відтворення та використання природних екосистем ОСОБА_5", яке затверджене директором ОСОБА_5 10.01.2011, головними обов'язками вищезазначеного відділу є забезпечення додержання режиму охорони території ОСОБА_5, а також попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.
Згідно ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Приписи вказаної норми передбачають, що підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
Завдану шкоду підтверджено переліковою відомістю та складеним за наслідками перевірки актом дотримання вимог природоохоронного законодавства, який у встановленому законодавству порядку не оскаржений та не скасований, в частині що стосується обставин, які мають значення для предмету спору.
Сама шкода обрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" від 24.07.2013р. №541, заперечення відповідачем щодо розміру обрахованої шкоди не надходило.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок та засмічення на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та засмічення території (нанесення збитків).
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев та утворення сміттєзвалища невстановленими особами та заподіяна шкода.
У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкуваня, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища").
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев) та засмічують територію, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) та утворенні сміттєзвалищ внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної поведінки є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається порушення природоохоронного законодавства. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 16.07.2014 у справі №907/535/13, від 14.10.2014 у справі №906/249/14, від 12.11.2014 у справі №914/1138/14, від 30.07.2015 у справі №927/56/15, від 08.10.2015 у справі №912/1676/14 та від 28.10.2015 у справі №909/132/15.
Таким чином, посилання відповідача на не притягнення до адміністративної відповідальності відповідальних осіб працівників національного природного парку "Гомільшанські ліси" та не встановлення осіб які завдали шкоди навколишньому природному середовищу рубкою дерев та засміченням території не приймаються судом до уваги, оскільки не впливають на викладені вище обставини.
Крім того, чинне природоохоронне законодавство не визначає протокол про адміністративне правопорушення в якості єдиного (допустимого) доказу на підтвердження факту вчинення особою екологічного правопорушення (постанова Вищого господарського суду України від 21.07.2015 у справі № 922/976/14).
До того ж, порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства зафіксовані в акті перевірки, який є достатнім доказом факту такого порушення. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 25.10.2016 № 913/593/16.
Крім того, колегія суддів зазначає, що юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.
За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з'ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.
Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб'єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.
А тому, покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування та засмічення території ОСОБА_5, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.
При цьому, відповідачем не заперечується здійснення лісокористування в зазначених акті Держеконінспекції кварталах, що також додатково підтверджується чинним ОСОБА_5 про національний природний парк "Гомільшанські ліси" та Проектом організації території НПП "Гомільшанські ліси".
Таким чином, відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдану державі шкоду внаслідок порушення природоохоронного законодавства в повному обсязі. Відповідачем не надано суду обґрунтованих доказів на спростування висновків акту перевірки, розрахунку розміру шкоди. Не надано також і доказів відшкодування в добровільному порядку шкоди, заподіяної внаслідок допущення відповідачем незаконної вирубки дерев та утворення сміттєзвалища.
Щодо тверджень відповідача про його звернення до правоохоронних органів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Держкомлісгоспу України 31.08.2010 №262 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.09.2010 за №863/18158, у разі, якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства (далі - акт) (додаток 2). Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
З наявних в матеріалах справи листа №09-12/150 від 12.04.2017, направленого на ім'я начальника Зміївського ВН ГУНП в Харківській області вбачається, що відповідач просить провести заходи щодо встановлення осіб, причетних до рубки дерев, що була виявлена згідно акту перевірки №80/0-04/04-09.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказане повідомлення до правоохоронних органів не скасовує вини та відповідальності відповідача за протиправну бездіяльність, яка полягала у невчиненні дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок та засмічення на підвідомчій йому території земель лісового фонду, а засвідчують лише виконання певних дій, спрямованих на фіксацію незаконної рубки та повідомлення про такий факт органів правопорядку.
Також судом враховується, що відповідач звернувся до правоохоронних органів (лист від 12.04.2017) вже після проведення перевірки позивачем (перевірка була проведена з 02.03.2017 по 16.03.2017).
Оцінюючи заперечення відповідача щодо того, що в зв'язку із відсутністю державного акту на право користування земельними лісовими ділянками він не є постійним лісокористувачем і тому на нього не може бути покладена відповідальність, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_5 про НПП "Гомільшанські ліси" та Проект організації території національного природного парку "Гомільшанські ліси", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, який затверджений Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.11.2011 №478 (із додатками) (далі - Проект) встановлюють межі ділянок лісокористування, тому, відповідно до приписів п. 5 Прикінцевих положень ЛК, відповідач є постійним лісокористувачем:
Інші доводи відповідача також не приймаються судом до уваги, оскільки в силу положень ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, не спростовують інших зібраних по справі доказів щодо доведеності вини і шкоди, заподіяної саме відповідачем.
За приписами наведених норм, позивач повинен довести факт заподіяння шкоди, її розмір, наявність протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача і причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) та шкодою. При цьому, відсутність вини доводиться відповідачем. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, судом першої інстанції правомірно встановлено факт незаконного вирубування дерев та засмічення території на підконтрольній відповідачеві території Національного природного парку, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 28212,69 грн. Судом першої інстанції правомірно встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної бездіяльності відповідача, котра виявилась у незабезпеченні ним належної охорони і захисту лісу. Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, які покладені на нього лісовим і природоохоронним законодавством та ОСОБА_5, відбулося вирубування невстановленими особами дерев, встановлено факт засмічення території. Судом першої інстанції також правомірно встановлено наявність безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і бездіяльністю відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком бездіяльності відповідача через недотримання лісового і природоохоронного законодавства; наявність самої шкоди. Відсутність вини у порушенні природоохоронного законодавства відповідач не довів.
З огляду на те, що судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, як і наявність усіх складових цивільного правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведених належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Національного природного парку "Гомільшанські ліси" на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2017 по справі № 922/2844/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2017 по справі № 922/2844/17 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 19.02.2018.
Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Тихий П.В.