вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"12" лютого 2018 р. Справа№ 910/11178/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зеленіна В.О.
секретар судового засідання Шмиговська А.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українська страхова група»
на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2017 р.
у справі №910/11178/17 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українська страхова група»
до Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_2
2. Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд»
про стягнення коштів
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління національної поліції у м. Києві про стягнення страхового відшкодування у розмірі 23032,59 грн.
Позовна заява мотивована тим, що внаслідок ДТП за участю автомобіля, застрахованого у позивача, ним було виплачено страхове відшкодування. Оскільки водій автомобіля, якого було визнано винним у ДТП був працівником відповідача, позивач просить суд стягнути з нього розмір страхового відшкодування в сумі 23032,59 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2018 р. замінено неналежного відповідача - Головне управління національної поліції у м. Києві на належного - Подільське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд».
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2017 р. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що розмір завданих позивачу збитків складає 23032,59 грн., тоді як ліміт страхового відшкодування за полісом АЕ № 4257292 складає 50000,00 грн., а отже є достатнім для покриття завданих позивачу збитків, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача у повному обсязі збитків заявлені необґрунтовано.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального права.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін. Також відповідачем було долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників третіх осіб, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Зважаючи на те, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», вводяться в дію зміни до відповідних процесуальних законів. Зокрема, відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
З урахуванням викладеного, розгляд апеляційної скарги ПрАТ Страхова компанія «Українська страхова група» здійснено за приписами ГПК України в новій редакції.
14.01.2013 р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-13-00009 щодо автомобіля «Volkswagen Touran» (№ шасі НОМЕР_3), 2012 року випуску.
14.05.2015 р. у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні), під керуванням водія ОСОБА_2, через те, що останній не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до механічного пошкодження зазначених транспортних засобів.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 27.05.2015 р. у справі № 758/5867/15-п водій автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні), ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності.
Згідно Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 63730704 автомобіль «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 (№ шасі НОМЕР_3), отримав механічні пошкодження задньої центральної частини.
14.05.2015 р. страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, яке просив перерахувати на рахунок СТО для здійснення ремонту.
Відповідно до виставленого ТОВ «Автосоюз» рахунку №123018900 від 15.05.2015 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 24588,50 грн.
21.05.2015 р. позивачем було складено та затверджено страховий акт № СТОКА-2361, згідно якого вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 23032,59 грн. на рахунок СТО.
Платіжним дорученням № 9858 від 22.05.2015 р. позивач перерахував на рахунок ТОВ «Автосоюз» 23032,59 грн. із призначенням платежу: «Страх.відшк. 28-0199-13-00009 12.01.15 р. стр.акт СТОКА-2361 в 21.05.15 р. ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_2, Рах123018900, 15.05.15 р. Без ПДВ».
Оскільки водій автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні) ОСОБА_2 на момент ДТП був працівником відповідача, позивач просить суд стягнути з нього розмір завданих збитків в сумі 23032,59 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Загальні підстави відповідальності за завдану позадоговірну майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.
У даному випадку, як встановлено судами, особою винною у скоєнні ДТП є водій автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні), ОСОБА_2.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонера-водія СРЗ Подільського районного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, та наказом № 41 від 08.02.2011 р. з метою ефективного і раціонального використання сил і засобів районного управління по охороні громадського порядку оперативного реагування на заяви громадян про злочини та події, за ним було закріплено службовий автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні).
Під час розгляду справи судом встановлено, що ПАТ «Страхова компанія «Скайд» було застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні) згідно Полісу АЕ № 4257292 на строк з 14.05.2015 р. по 13.05.2016 р. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тобто, в даному випадку на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.
З огляду на наведені норми закону, особою, відповідальною за завдані позивачу збитки є ПАТ «Страхова компанія «Скайд» відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах ліміту відповідальності страховика, тоді як відповідач відповідно до вимог ст.ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України несе відповідальність лише в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.
З матеріалів справи вбачається, що розмір завданих позивачу збитків складає 23032,59 грн., тоді як ліміт страхового відшкодування за Полісом АЕ № 4257292 складає 50000,00 грн., а отже є достатнім для покриття завданих позивачу збитків.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. А страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування на його користь.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.
Аналіз положень ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.
За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, ст. 1187 ЦК України визначає особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Таким чином, положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
Як зазначено вище, ПАТ «Страхова компанія «Скайд» було застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні) згідно Полісу АЕ № 4257292 на строк з 14.05.2015 р. по 13.05.2016 р.
Щодо довідок та листів, які знаходяться в матеріалах справи та стосуються Головного управління національної поліції у міста Києві, Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Автогосподарства ГУМВС України в м. Києві, то колегія суддів зазначає, що відповідно до довідки про ДТП №63730704 (а.с.17) власника автомобіля не встановлено. Зі змісту пояснень Головного управління національної поліції у м. Києві вбачаться, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України» ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, Подільське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Автогосподарство ГУМВС України в м. Києві. На даний час зазначені юридичні особи знаходяться в стані припинення, згідно відомостей Єдиного державного реєстру. У встановленому законодавством порядку майно вказаних юридичних осіб передано до ГУНП у м. Києві.
Відповідно до довідки Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України від 18.07.2016 р. №31/26-9815 (а.с. 26) транспортний засіб - автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні) попередньо належав Автогосподарству ГУМВС України в м. Києві на підставі договору про індивідуальну повну матеріальну відповідальність від 07.02.2011 р. (а.с. 150), а на даний час власником є ГУНП у м. Києві.
Як вбачається з ухвали господарського суду міста Києва від 12.02.2018 р. відповідачем було подано клопотання про заміну відповідача на належного - Автогосподарству ГУМВС України в м. Києві. Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з відсутністю згоди позивача на таку заміну. Натомість за клопотанням позивача про заміну неналежного відповідача, ухвалою суду було замінено неналежного відповідача - Головне управління національної поліції у м. Києві на належного - Подільське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.
В суді апеляційної інстанції клопотань щодо заміни відповідача на належного від сторін не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування заявлені необґрунтовано.
З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів відмовляє позивачу у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українська страхова група» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2017 р. у справі №910/11178/17 залишити без змін.
Справу №910/11178/17 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
В.О. Зеленін