Кіровський районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 29, 49101, (0562) 33-50-26
справа № 2-145/2010
16 вересня 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
Судді - Овчаренко Н.Г.
При секретареві - Волошиній Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт» акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», третя особа - Відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, визнання захворювання позивачки, пов»язаним з протиправними діями відповідачів, стягнення солідарно матеріальних збитків на лікування, стягнення одноразової допомоги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди солідарно, призначення солідарних щомісячних платежів по відшкодуванню шкоди, завданої ушкодженням здоров»я, та на лікування, -
Первісно позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, в процесі розгляду справи позивачка уточнила свої вимоги та виклала їх в редакції, що зазначені у вступній частині рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на той факт, що в результаті неприязних стосунків та неправомірної поведінки відповідача-1, яка виявилася у примушуванні роботи надурочно, виконувати обов'язки, які не передбачені трудовим договором, відсутності спецодягу та грошової компенсації за нього, порушень правил торгівлі, безпідставної агресії, з нею стався 27.07.2006 нещасний випадок на виробництві, в результаті якого вона вимушена була звернутися до лікаря та лікуватися тривалий час в умовах стаціонара.
На її доповідну щодо розслідування нещасного випадку на виробництві їй було завдано матеріальну та моральну шкоду, відповідач-2 належним чином не зреагував, акт про нещасний випадок на виробництві не склав, не виплатив їй одноразову допомогу та не відшкодовує матеріальну та моральну шкоду згідно з вимогами діючого законодавства.
На її звернення до комісії по трудових спорах та у різноманітні державні контролюючі інстанції, вона отримала відповіді, що ці питання вирішуються судом.
Вважає, що протиправними діями відповідача їй завдано захворювання, пов»язаного з виробництвом, матеріальних збитків та моральної шкоди, а тому просить суд визнати дії відповідачів протиправними, визнати захворювання позивачки, пов»язаним з протиправними діями відповідачів, стягнути солідарно матеріальні збитки на лікування, стягнути одноразову допомогу у розмірі 105 878,7 грн, відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 48876,24 грн та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн солідарно, призначити солідарні щомісячні платежі по відшкодуванню шкоди, завданої ушкодженням здоров»я у розмірі 1 058,79 грн, та на лікування.
Також просить суд винести окрему ухвалу про відкриття кримінальної справи стосовно відповідача ОСОБА_2 та посадових осіб відповідача-2.
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі та, посилаючися на підстави позову, просив суд їх задовольнити.
Відповідач-1 та представник відповідача-2 проти задоволення позовних вимог заперечували, суду пояснили, що вимоги уточненої позовної заяви не конкретизовані та відповідно до ст..16 ЦК України не містять способу захисту порушених прав позивачки.
До того ж, 12.03.2010 було складено акт форми НПВ про нещасний випадок на підприємстві, який не пов»язаний з виробництвом. Висновком МСЕК позивачка не визнана інвалідом та їй не встановлено ступеня втрати працездатності, а тому вимоги про визнання захворювання позивачки таким, що є нещасним випадком на виробництві, відшкодування одноразової допомоги та щомісячних платежів задоволенню не підлягають.
Твердження позивачки про порушення її трудових прав з боку відповідачів не підтвердженні жодним доказом у справі.
Вважають, що позивачці має бути відмовлено у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі через їх безпідставність та недоведеність належними доказами у справі.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з актом №1\10 від 12.03.2010 (а.с.6-8 т.2) причиною нещасного випадку, що стався з позивачкою, є загальне захворювання.
Згідно з відповіддю третьої особи прокурору Кіровського району м.Дніпропетровська (а.с.10-11 т.2) комісія вирішила, що загальне захворювання позивачки не є виробничою травмою та не підлягає розслідуванню як нещасний випадок на виробництві, про що було складено протокол №2 від 29.11.2007.
Згідно з відповіддю обласної МСЕК №3 позивачці від 27.04.2009 (а.с.47 т.2), позивачка інвалідом не визнана.
Згідно з відповіддю Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» позивачці на її запит (а.с.42 т.2), вбачається, що інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акту про нещасний випадок на виробництві, складеного за місцем роботи, чи рішення суду про факт травмування на виробництві.
Позивачка таких вимог суду не заявляла, а встановлення захворювання позивачки таким, що є нещасним випадком на виробництві, не входить до компетенції суду, а тому позовні вимоги позивачки про встановлення захворювання позивачки таким, що є нещасним випадком на виробництві, задоволенню не підлягають.
Інші позовні вимоги щодо виплати одноразової допомоги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, щомісячних платежів, є похідними від вимоги про встановлення захворювання позивачки таким, що є нещасним випадком на виробництві, а тому задоволенню також не підлягають.
Позивачка не довела суду жодним доказом протиправність поведінки відповідача ОСОБА_2 та інших посадових осіб відповідача-2 щодо неї, тому суд вважає за необхідне також відмовити у задоволенні вимоги про визнання дій відповідача протиправними.
Відповідно до ч.1 ст.211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.
Так як судом не встановлено порушень трудового законодавства стосовно позивачки з боку відповідачів, у задоволенні вимоги про винесення окремої ухвали про порушення кримінальної справи має бути відмовлено.
Керуючись ст.ст.10,11,211,212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт» акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», третя особа - Відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, визнання захворювання позивачки, пов»язаним з протиправними діями відповідачів, стягнення солідарно матеріальних збитків на лікування, стягнення одноразової допомоги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди солідарно, призначення солідарних щомісячних платежів по відшкодуванню шкоди, завданої ушкодженням здоров»я, та на лікування - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Н.Г.Овчаренко