Провадження №2-а/155/8/18
Справа №155/826/17
01 лютого 2018 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Чонки В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Федонюк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Горохівського відділу поліції ГУНП у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Горохівського відділу поліції ГУНП у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України.
Свій позов обґрунтовує тим, що 16 травня 2017 року відносно нього було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень. Вважає, що постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, а висновки викладені в ній не відповідають дійсності, у зв'язку з чим просить про її скасування.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позов свій підтримав повністю та просив його задовольнити.
Представник відповідача - поліцейський Горохівського ВП ГУНП у Волинській області Дроган В.М. в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність чи про відкладення розгляду справи не подавав.
Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, суд розглядає справу в порядку, встановленому ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Таким чином, суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 16 травня 2017 року відносно ОСОБА_1 поліцейським Горохівського ВП ГУНП у Волинській області Дроганом В.М. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі серії АР №968885, відповідно до якої, позивач ОСОБА_1 16 травня 2017 року о 14 годині 45 хвилин, в місті Горохів по вулиці Грушевського, керуючи автомобілем ЗАЗ-110307-42, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, порушив вимогу дорожнього знаку 4.2 пп.8 ПДР України «Рух лише праворуч», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. За вчинене правопорушення на позивача було накладено адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ч.3 ст.8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008 року).
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідачем не було надано доказів, які б спростовували пояснення та заперечення позивача, викладені у позові.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
А згідно з ч.2 ст.77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дії суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності при відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність чи відсутність події адміністративного правопорушення і винність особи у його вчиненні, не можуть вважатися правомірними та не кореспондуються із принципом презумпції невинуватості, який закріплений у ст.62 Конституції України.
При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Разом із тим, доказування вини особи, яка притягується до юридичної відповідальності є забезпеченням принципу змагальної процедури.
Основним і первинним предметом доказування справ про адміністративні правопорушення є встановлення уповноваженим органом (посадовою особою) наявності сукупності ознак складу адміністративного правопорушення, у тому числі вини особи в учиненому нею діянні, фактів, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі Allenet de Ribemont v. France (скарга №15175/89, постанова від 10.02.1995 року) підкреслює, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга №10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга №42095/98).
Європейський суд з прав людини у справі Salabiaku v. France (скарга №10519/83) встановив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування… необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).
В рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
В рекомендації №R (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій, одним із принципів застосування адміністративних стягнень є покладення обов'язку забезпечення доказів на адміністративний орган влади (принцип 7).
Зазначені принципи і положення Закону при вчиненні дій і прийнятті рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності забезпечені дотриманням не були.
Позивач свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнає, а докази в підтвердження обставин, викладених в постанові в справі про адміністративне правопорушення відсутні, можливий факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП взагалі не зафіксовано, а будь-які інші докази про таке у справі відсутні.
Враховуючи, що відповідачем не було надано доказів на підставі яких інспектор патрульної поліції 16 травня 2017 року встановив наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (за обставин викладених у винесеній ним постанові), винність ОСОБА_1 у його вчиненні, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач не виконав свого обов'язку, передбаченого ст.77 КАС України щодо доказування правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а отже за таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 10, 77, 194, 205, 211, 229, 241-246, 286, 295-297 КАС України, ст.ст.56, 62 Конституції України, ст.ст.280, 283, 284 КУпАП, Правил дорожнього руху, Постановою Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі серії АР №968885 від 16 травня 2017 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий /підпис/
Згідно з оригіналом
Суддя Горохівського районного суду Чонка В.В.