Справа № 211/4855/17
Провадження № 2-а/211/44/18
іменем України
19 лютого 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Григір А.А.,
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 3 УПП в м. Кривий Ріг лейтенанта поліції Іолкіна Едуарда Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 2 батальйону № 3 УПП в м. Кривий Ріг лейтенанта поліції Іолкіна Едуарда Сергійовича, з вимогою про скасування постанови серії БР № 181852 від 15 жовтня 2017 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначив, що вказаною постановою він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та підданий штрафу в розмірі 425,00 грн. Так, 15 жовтня 2017 року о 20-55 годині він керував автомобілем «Ford C-Max» державний номерний знак НОМЕР_2 через вул. Максима Залізняка по вул. Тюменській, здійснивши виїзд на вул. Жигулівську. На перехресті вул. Жигулівської та вул. Серафимовича його автомобіль був зупинений на вимогу співробітників поліції та повідомлено, що він порушив ПДР, здійснивши проїзд під забороненим знаком 3.2. «Рух механічних транспортних засобів заборонено». Крім того, співробітники патрульної поліції безпідставно зажадали від нього пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів. Вважає, що постанову безпідставною та протиправною, оскільки маршрут його авто до моменту зупинки поліцейськими не проходив через ділянки дороги, обмежені будь-якими забороненими знаками, його автомобіль здійснював рух в протилежному від встановленого знака, русі, не обмеженому для проїзду. Крім того, відповідачем було складено постанову, а не винесено протокол, тому відповідно до п. 21.2 ч.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач не мав права вимагати від нього пред'явлення полісу. Пункт 6 оскаржуваної постанови містить запис, що він порушив вимоги дорожнього знаку 3.7, який забороняє рух на мопедах, однак він рухався на автомобілі. При складанні постанови йому не було роз'яснено його права, а відео фіксація правопорушення здійснювалася періодично шляхом увімкнення-вимкнення засобів фіксації. Відповідач не мав права розглядати справу на місці зупинки транспортного засобу, що суперечить ст. 276 КУпАП та рішенню Конституційного Суду України від 26.05.2015 р., тому просить задовольнити заявлені вимоги.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги позову, наполягав на його задоволенні в повному обсязі.
Відповідач інспектор патрульної поліції роти № 2 батальйону № 3 УПП м. Кривий Ріг капрал поліції Іолкін Е.С. в судове засідання не з'явився, до суду надійшов відзив на позов.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що транспортний засіб позивача на його думку був протиправно зупинений. За тих обставин, він знаходився на залізничному вокзалі, йому зателефонував позивач та сказав, що його зупинили поліцейські та попросил підійти. Зазначив, що разом із поліцейським він пройшов до перехрестя вул.Серафимовича та вул.Жигулівська та побачив, що там стоїть дорожній знак, який забороняє проїзд з вул.Серафимовича на вул.Жигулівська, при цьому виїзд з вул.Жигулівська на вул.Серафимовича не заборонений. Зауважив, що з вул.М.Железняка на вул.Жигулівська не має знаку заборони в'їзду. Від позивача до відповідача було усне клопотання про юридичну допомогу.
Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як встановлено судом, постановою серії БР №181852 від 15.10.2017 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 та ст. 126 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за те, що 15 жовтня 2017 о 20-55 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Ford C-Max», державний номерний знак НОМЕР_2, по вул. Жигулівській в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, порушив вимоги дорожнього знаку 3.2 та здійснив рух по вул. Жигулівській без наявності поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213, ст. ст. 222, 258 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі передбачених ч.1 ст.122 КУпАП в порядку скороченого провадження, тобто без складання протоколу про адміністративне правопорушення з винесенням постанови по справі про адміністративне правопорушення за результатами її розгляду на місці вчинення правопорушення.
Положеннями ч. 2 ст. 276 КУпАП передбачено альтернативу у виборі місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 КУпАП: за місцем його вчинення, обліку транспортного засобу або місцем проживання порушника.
Крім того, ч. 6 ст. 276 КУпАП передбачено можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення й в іншому місці.
Аналіз положень глави 22 КУпАП в системному зв'язку з положеннями глави 17 КУпАП вказує на неможливість ототожнення понять «місце вчинення адміністративного правопорушення» з місцем розгляду справи «на місці вчинення адміністративного правопорушення», які мають різне цільове спрямування та правовий зміст. Так, в контексті ст.276 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачає її розгляд за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення в межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України, що також передбачено в п.2.4 рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року.
Судом встановлено, що справа про адміністративне правопорушення, в якій винесена постанова, була розглянута інспектором Іолкіним Е.С.як уповноваженою посадовою особою органу поліції безпосередньо на місці вчинення правопорушення.
Під час винесення оскаржуваної постанови відповідач мав право винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання протоколу про адміністративне правопорушення, навіть у випадку незгоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з допущенним нею порушенням.
За даних обставин суд приходить до висновку, що постанова винесена з дотриманням вимог ст.ст. 222,258,278,280,283 КУпАП та процесуального порядку, передбаченого розділом IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 року за №1376, а тому посилання позивача на її винесення з допущенням істотних порушень процесуального порядку є необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Доводи позивача про те, що відповідач не мав права виносити оскаржувану постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання адміністративного протоколу, є безпідставними та неаргументованими, оскільки вони ґрунтуються виключно на суб'єктивному тлумаченні рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року та суперечать положенням ст.ст. 213,222,258,276 КУпАП, які містять прямий імперативний припис щодо права уповноваженої посадової особи органу поліції безпосередньо на місці вчинення правопорушення виносити постанову в порядку скороченого провадження.
Крім того, частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за … порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг…
Дорожній знак 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено» в Правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, встановлює заборону руху усіх механічних транспортних засобів. Дія знаку поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Дія знаку не поширюється: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; на водіїв-інвалідів, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Інвалід»; на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення. Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки … поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Положеннями ст. 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено обов'язок підрозділів Національної поліції перевіряти у водіїв документів, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, враховуючи положення ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, показання технічних засобів, що мають функції фотозйомки та відеозапису.
На підтвердження обґрунтованості та законності оскаржуваної постанови відповідачем в якості доказу до письмових заперечень надано відеозапис правопорушення, яке в судовому засіданні було переглянуто.
З відеозапису чітко вбачається факт виїзду автомобіля позивача з вул.Жигулівська на вул.Серафимовича.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 зазначив лише про те, що позивачем заявлялось одне клопотання про юридичну допомогу, інших клопотань заявлено не було, що свідчить про роз'яснення позивачу прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Крім того, сам свідок, як він зазначив, весь час протягом розгляду справи перебував поряд з позивачем і надавав йому юридичну домогому, оскільки сам є юристом. Враховуючи даний факт, суд не вбачає порушень права позивача на захист.
Щодо інших доказів, про які зазначає позивач, вони не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а роздруківка мапи, що долучена позивачем до позову, не є належним доказом, який би підтверджував схему руху по Довгинцівському району в прив'язці до вул.Жигулівська.
Тому вказане суд розцінює як бажання ухилитися від відповідальності за вчинене правопорушення.
За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що складена постанова про адміністративне правопорушення від 15.10.2017 року є законною, відповідає вимогам ст.ст.251,283 КУпАП та винесена по факту встановленого правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 134, 139, 243-246,286 КАС України , суд, -
вирішив:
в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з дня його проголошення.
Суддя Д.М.Ніколенко