Справа № 344/13300/16-а
Провадження № 2-а/344/46/18
13 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Антоняка Т.М.,
секретаря - Максимів Н.С.,
позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Цюцьмаць О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасувати рішення Головного Управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.02.2016 року № 9 про стягнення з ОСОБА_2 сум пенсії, виплачених надміру; зобов'язання Головне Управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4 259 грн. 28 коп., що відраховані з його пенсії згідно рішення Головного Управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.02.2016 року № 9; стягнення судових витрат.
Позивач позовні вимоги підтримав в судовому засіданні.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо позовних вимог, вказавши, що за період з 07.11.2015 року по 28.12.2015 року і з 01.01.2016 року по 21.01.2016 року позивачем отримано кошти в сумі 9427,70 грн. без правових на те підстав, оскільки в даний період часу він був працюючим пенсіонером. Позивач відмовився добровільно їх повернути, тому відповідачем і було винесено оскаржуване рішення.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено, що публічно-правовий спір між сторонами виник з приводу того, що позивач є працюючим пенсіонером в органі МВС, а відповідачем на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-УІІІ з березня 2016 року зменшено виплату пенсії.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за вислугою років, як пенсіонер органів внутрішніх справ (за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») з 2005 року, ця обставина сторонами не оспорюється, тому наведена обставина з урахуванням положення ч. 3 ст. 72 КАС України не потребує доказування.
Одночасно, позивач працював провідним спеціалістом з охорони праці управління матеріального забезпечення УМВС в Івано-Франківській області.
27.09.2016 р. ОСОБА_2 звернувся до відповідача про з'ясування причин зменшення розміру пенсії з березня 2016 року, а 30.09.2016 року йому надійшла відповідь.
Після прийняття рішення КСУ 20.12.2016р., позивач знову звернувся до відповідача і 17.01.2017р. отримав відповідь про поновлення йому виплат пенсії з 20.12.2016р.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-УІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, було внесено зміни до абз.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 1 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення".
Дана стаття (частина 1) була змінена також Законом N 911-VIII від 24.12.2015р., а саме «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України"Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 1 січня 2017 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення крім випадків, передбачених законом».
А тому, відповідно до даних норм, з 01.04.2015 року виплата пенсії позивачу як працюючій посадовій особі органу місцевого самоврядування на ту дату, була припинена до 31.12.2015р. (визначений строк за законом від 02.03.2015р. №213-УІІІ). При звільненні з посади така б виплата автоматично відновилася.
Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-УІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, було внесено зміни до ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а саме «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 1 січня 2016 року пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку).
В подальшому, аналогічно дана стаття 54 була змінена також Законом N 911-VIII від 24.12.2015р., а саме «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 1 січня 2017 року пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку).
Разом з тим, положення першого речення частини першої статті 54 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. N 7-рп/2016.
Позивач підтвердив, що будучи пенсіонером МВС України, працював в органах внутрішніх справ Івано-Франківської області на різних посадах без спеціального звання, про що свідчить копія трудової книги.
Наказом №15 о/с від 21.01.2016 року т.в.о. начальника ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_2, провідного спеціаліста управління логістики та матеріально-технічного забезпечення з 21.01.2016 року звільнено за ст.. 38 КЗпП (за власним бажанням).
27.09.2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з проханням надати інформацію щодо зменшення розміру пенсії.
Так, даним рішенням вказано те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004).
Конституційний Суд України вважав, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Конституційний Суд України стверджував, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом N 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Враховуючи все, рішенням КСУ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року N 2262-XII зі змінами, а саме: першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Положення першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року N 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст.. 59 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у якому передбачено, що відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому частиною другою статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».
Статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягується на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Рішенням Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 05.02.2016 року №9 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру вирішено стягнути з пенсії ОСОБА_2 20% пенсії щомісячно до повного погашення переплати в розмірі 6491,96 грн. (а.с.16).
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до суду, вказуючи на те, що дана сума переплати не виникла внаслідок зловживань з його сторони, як це передбачає стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
11 листопада 2016 року відповідач подав до суду заперечення на позов, в якому вказав, що за період з 07.11.2015 року по 28.12.2015 року і з 01.01.2016 року по 21.01.2016 року позивачем отримано кошти в сумі 9427,70 грн. без правових на те підстав, оскільки в даний період часу він був працюючим пенсіонером. Позивач відмовився добровільно їх повернути, тому відповідачем і було винесено оскаржуване рішення.
У поданих до суду запереченнях відповідач не надав доказів зловживань позивачем, які б призвели до переплати пенсії в більшому розмірі, а тому суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-УІІІ, ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», керуючись ст. ст. 243, 250 КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного Управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.02.2016 року № 9 про стягнення з ОСОБА_2 сум пенсії, виплачених надміру.
Зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4 259 грн. 28 коп., що відраховані з його пенсії згідно рішення Головного Управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.02.2016 року № 9.
Стягнути з Головного Управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по оплаті судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Львівського Апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено 16 лютого 2018 року.