Верховний
Суд
07 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 910/14272/17
Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Чумака Ю.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія"
представник позивача - Гарлицька М.А. - директор; Гермаш Л.В.
відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод"
представник відповідача - Рудяк О.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод"
на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Сітайло Л.Г. - головуючого, Пашкіної С.А., Баранця О.М. від 07 листопада 2017 року
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" (далі - позивач) звернулося з позовом про зобов'язання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" (далі - відповідач) виконати умови договору від 11 липня 2016 року № 07/06/11/01-р про надання послуг з організації перевезень вантажів напіввагонами (далі - договір), а саме надати позивачу напіввагони у кількості 1 090 одиниць та надати послуги з організації перевезень загальним обсягом 397 796 вагонодіб протягом одного року з дати підписання актів подачі/повернення вагонів.
2. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань протягом строку дії договору в частині надання послуг з організації перевезень вантажів напіввагонами в обсязі, який був необхідний позивачу, відображений у відповідних заявках на подачу вагонів щомісяця за період з липня 2016 року по липень 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення мотивовано тим, що відповідно до поданих позивачем щомісячних заявок плановий (заявлений позивачем) обсяг надання послуг за договором становив 438 000 вагонодіб (1 200 вагонів*365 днів), з яких відповідачем фактично надано послуги лише в обсязі 40 204 вагонодоби, що не заперечується останнім. Однак сторонами у договорі не було погоджено конкретних строків виконання заявок позивача, а саме строків надання відповідачем напіввагонів та послуг з перевезення вантажів (вагонодіб). При цьому строки подачі заявок та погодження відповідачем цих заявок, відображені в п.п. 2.1.1, 2.2.1, 2.2.3 договору, за своєю суттю не є строками виконання зобов'язань за договором. Враховуючи відсутність доказів надсилання позивачем вимог про виконання поданих ним протягом липня 2016 року - липня 2017 року заявок на подачу вагонів, то з огляду на приписи статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язань за договором відповідачем не порушений, що свідчить про передчасність звернення з такими позовними вимогами.
5. Крім того, позивачем не надано доказів виконання умов договору щодо здійснення 100% попередньої оплати послуг, примусового виконання яких він вимагає від відповідача.
6. Також здійснений позивачем розрахунок позовних вимог є приблизним, містить помилки та не ґрунтується на умовах договору.
7. В заявках позивача були вказані станції перевезення на території проведення антитерористичної операції (Донецької та Луганської областей), щодо яких має місце конвенційна заборона перевезень, що унеможливлює надання відповідачем відповідних послуг з перевезення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2017 року скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, зобов'язано відповідача виконати умови договору від 11 липня 2016 року № 07/06/11/01-р про надання послуг з організації перевезень вантажів напіввагонами, а саме надати позивачу напіввагони у кількості 1 090 одиниць та надати послуги з організації перевезень загальним обсягом 397 796 вагонодіб протягом одного року з дати підписання актів подачі/повернення вагонів.
9. Постанова мотивована тим, що умовами договору передбачено направлення позивачем відповідачу щомісячних заявок на подачу протягом майбутнього календарного місяця вагонів із зазначенням станцій відправлення, станцій призначення, найменування вантажів, ваги та типу вагона (пункти 2.2.2, 2.2.3 договору). При цьому період надання послуг (вагонодоби) починається з дати підписання акту подачі/повернення вагонів (пункт 3.3 договору), який підписується в момент фактичної подачі вагонів протягом календарного місяця у межах погодженого на підставі заявок позивача місячного плану перевезень. На підставі актів подачі/повернення вагонів розраховується і місячна вартість наданих послуг.
10. Судом встановлено, що протягом строку дії договору позивач щомісячно подавав заявки на подачу вагонів в кількості 1 200 одиниць на кожний календарний місяць загальною кількістю в 13 заявок, щодо жодної з яких не було заперечень відповідача у порядку, встановленому п.п. 2.1.1 договору (протягом трьох робочих діб з моменту отримання заявки). Отже, умови договору та зміст заявок позивача свідчать про погодження сторонами строку виконання зобов'язань із надання напіввагонів протягом календарного місяця по кожній із щомісячних заявок, при загальному строку дії договору в один рік - липень 2016 року - липень 2017 року (п. 10.1 договору).
11. Таким чином, зобов'язання відповідача з подачі замовленої позивачем кількості напіввагонів виникало з першого числа кожного календарного місяця, на який він погодив відповідну заявку позивача в кількості 1 200 одиниць, а ненадання у цей період погодженої кількості напіввагонів та послуг з організації перевезень є порушенням відповідачем зобов'язань за договором. При цьому закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язань відповідача, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані на момент припинення договору.
12. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки позовних вимог щодо строків виконання відповідачем зобов'язань, обсягу невиконаного зобов'язання та фактичної кількості ненаданих відповідачем послуг, апеляційний господарський суд визнав їх правильними, підтвердженими відповідними документами і такими, що ґрунтуються на умовах договору.
13. Відносно оплати наданих послуг, то фактичні відносини сторін за договором свідчать, що позивачем здійснювалась оплата за фактично надані напіввагони за актами подачі/повернення вагонів, що не суперечить умовам договору.
14. Стосовно посилань відповідача на конвенційну заборону перевезень на території антитерористичної операції, то відповідач не скористався наданим йому підпунктом 2.1.1 договору правом непогодження заявок позивача, які містили відповідні станції для перевезення. Більше того, вказана обставина у будь-якому випадку не може бути підставою для невиконання відповідачем умов договору, оскільки позивач здійснює діяльність в більшості областей України, а пунктом 2.1.5 договору відповідачу надано право за погодженням з позивачем змінювати маршрут та порядок перевезення вантажу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача
15. 12 грудня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2017 року та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2017 року.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу.
16. Відповідачем надано послуги за договором виключно в тому обсязі, який був попередньо оплачений позивачем на виконання п.п. 2.1.3, 3.2 договору (у редакції додаткової угоди).
17. Розрахунок позовних вимог містить помилки.
18. У заявках позивача були вказані станції призначення на території проведення антитерористичної операції, щодо яких діє конвенційна заборона перевезень, що унеможливлює виконання відповідного зобов'язання відповідачем.
19. Умови договору не містять ні граничного строку, протягом якого мають бути виконані заявки позивача, ні дати, з настанням якої відповідач мав виконати такі заявки, за відсутності доказів звернення позивача з окремою вимогою про виконання поданих ним заявок на перевезення. Зазначене свідчить, що зобов'язання відповідача з надання відповідних послуг за договором ще не виникло.
20. Суд апеляційної інстанції прийняв постанову, яка стосується прав і обов'язків публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яка не була залучена до участі у справі, оскільки філія "Дарницький вагоноремонтний завод" не є юридичною особою.
Позиція позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
21. Зазначення в деяких заявках позивача станцій на території антитерористичної операції не може бути підставою для невиконання відповідачем зобов'язань за договором, оскільки відповідач не позбавлений права відмовити у виконанні відповідних заявок та погодити інший порядок надання послуг в межах інших областей України.
22. Посилання відповідача на не залучення до участі у справі публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є безпідставним, оскільки саме ця особа є відповідачем у справі, а її відокремлений підрозділ діє від імені та в інтересах ПАТ "Українська залізниця" на підставі довіреності.
23. Оплата послуг перевезення за умовами договору безпосередньо залежить від кількості напіввагонів, наданих відповідачем за актами подачі/повернення вагонів, тому така оплата проводиться після підписання вказаних актів, тобто за послуги з подачі вагонів, які фактично надані відповідачем.
24. При здійсненні розрахунків позовних вимог позивач керувався показниками, що містяться в актах наданих послуг та коригувань до них, а допущена технічна описка не призвела до помилки у підсумкових підрахунках, що і було встановлено судом апеляційної інстанції.
25. Судом апеляційної інстанції також вірно встановлено погодження сторонами строку виконання зобов'язань стосовно кожної зі щомісячних заявок позивача протягом одного календарного місяця, а період надання послуг (вагонодіб) починається з моменту підписання акту подачі/повернення вагонів.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
26. Заявлена у справі позовна вимога стосується захисту прав позивача шляхом спонукання відповідача примусово виконати взяті на себе за договором зобов'язання в натурі, що узгоджується із способом захисту порушеного права, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України.
27. Однак Верховний Суд звертає увагу на те, що правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з одного боку, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншого - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто, мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом останніх.
28. При цьому, такі позовні вимоги повинні ґрунтуватись на вже погоджених сторонами умовах договору. Так, умови договору передбачали подачу відповідачем протягом календарного місяця тієї кількості напіввагонів, яка погоджена сторонами у відповідній заявці позивача, поданій напередодні календарного місяця, у якому така заявка повинна була бути виконана. При цьому фактичний обсяг наданих напіввагонів та обсяг наданих послуг (вагонодіб) визначався на підставі актів подачі/повернення вагонів.
29. Суд апеляційної інстанції мотивовано спростував зазначені в пункті 4 цієї Постанови висновки місцевого господарського суду щодо відсутності строків виконання відповідачем зобов'язань з організації перевезень та правомірно встановив факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором з підстав, викладених в пунктах 10, 11 цієї Постанови, з якими погоджується і Верховний Суд.
30. Також ґрунтується на нормах законодавства та умовах договору висновок апеляційного господарського суду стосовно того, що закінчення дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли внаслідок його укладення, зокрема, така обставина не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором щодо надання відповідних послуг позивачу.
31. Разом з тим, за змістом статті 84 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) резолютивна частина судового рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог, зокрема конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права. При прийнятті рішення суд повинен зробити висновок по суті та в межах заявлених позовних вимог, оскільки особа, яка звертається до суду за захистом свого порушеного права, сама обирає порядок та спосіб його захисту.
32. Верховний Суд також враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
33. Заявлена позовна вимога за своїм змістом стосується примусової подачі відповідачем 1 090 одиниць напіввагонів та надання послуг в обсязі 397 796 вагонодіб на протязі одного року з моменту підписання актів подачі/повернення вагонів. При цьому ні позивачем у заявленому позові, ні судом апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови не зазначено конкретний та детальний порядок виконання відповідачем такого зобов'язання, який би ґрунтувався на умовах укладеного між сторонами договору.
34. Зокрема, позивачем не вказано, які саме його місячні заявки, у якій частині та протягом якого конкретно календарного місяця в межах року повинні бути виконані відповідачем, не визначено кількість напіввагонів на місяць, станції відправлення та призначення, найменування вантажів, ваги та типу вагона.
35. У свою чергу відсутність у резолютивній частині оскаржуваної постанови вказаних відомостей, які встановлюють конкретний порядок, обумовлений договором механізм виконання відповідачем своїх зобов'язань, свідчить про невідповідність змісту судового рішення вимогам статті 84 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та фактично унеможливлює його примусове виконання.
36. Зазначене свідчить про фактичну неможливість захисту порушеного права позивача в обраний ним спосіб у зв'язку з відсутністю конкретного порядку примусового виконання судового рішення, а тому висновки суду апеляційної інстанції про задоволення заявлених позовних вимог є передчасними.
37. Одночасно Верховний Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права захистити порушене право шляхом, зокрема, стягнення збитків (реальних, упущеної вигоди), завданих неправомірними діями відповідача.
38. Разом з тим Верховний Суд не погоджується з наведеними в пунктах 4-7 цієї Постанови висновками суду першої інстанції в якості підстав для відмови в позові. Тому мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні на обґрунтування, зазначені Верховним Судом у пунктах 26-37 Постанови.
39. У зв'язку з наведенням Верховним Судом власних мотивів для скасування постанови суду апеляційної інстанції, вказані в пунктах 16-19 цієї Постанови доводи касаційної скарги відповідача не можуть бути враховані в якості підстав для скасування судового рішення.
40. Також помилковим є посилання відповідача в пункті 20 Постанови на незалучення до участі у справі ПАТ "Українська залізниця", оскільки саме вказана юридична особа є стороною у справі, а філія "Дарницький вагоноремонтний завод" діє від імені та в інтересах відповідача на підставі довіреності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Зважаючи на вищевикладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, але з інших підстав.
Щодо судових витрат
42. У зв'язку із задоволенням касаційної скарги витрати скаржника по сплаті судового збору за подання касаційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 312, 314-317 Господарського процесуального кодексу України
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2017 року у справі № 910/14272/17 скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2017 року у справі № 910/14272/17 залишити в силі.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 7а, оф. 45; ідентифікаційний код 40362398) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) 1 920 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Чумак Ю.Я.