вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"05" лютого 2018 р. Справа№ 910/14630/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Сітайло Л.Г.
Пашкіної С.А.
при секретарі Рибчич А. В.
За участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Гелеверя Р.В. - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд»
на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 21.11.2017, повний текст якого складений 23.11.2017,
у справі № 910/14630/17 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд»
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
про зобов'язання вчинити дії
Позов заявлено про зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали укладених між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Трансмолоко» кредитних договорів № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014, № 4Т14005Д від 19.09.2014, які засвідчують обов'язок боржника - ТОВ «Трансмолоко» виконати свої зобов'язання перед поручителем, та всі інші документи, які забезпечують кредитні договори.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ним як поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмолоко» згідно з договором поруки № 4Т13377Д/П від 20.10.2016, за яким позивач поручився за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмолоко» укладених з відповідачем кредитних договорів № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014 та № 4Т14319И від 19.09.2014, відповідачу сплачено 453 148 976,89 грн., а відтак, право вимоги вказаних грошових коштів перейшло до позивача, з огляду на що за умовами п. 10 спірного договору поруки а також ч. 1 ст. 556 ЦК України відповідач зобов'язаний передати позивачу спірні документи, проте вказаний обов'язок відповідач виконаний не був.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2017, повний текст якого складений 23.11.2017, у справі № 910/14630/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на те, що ані умовами договору поруки ані чинним законодавством не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним, і що позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують зобов'язання боржника за кредитними договорами, дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду та не надано доказів порушення з боку відповідача його прав та законних інтересів.
Не погоджуючись з рішенням, 12.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/14630/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.
Апелянт вважає оспорене рішення таким, що прийнято без дослідження всіх обставин справи та всупереч дійсним обставинам, без урахування умов договору поруки та таким, що не відповідає вимогам законного, справедливого, неупередженого рішення, з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, а отже таким, що підлягає скасуванню враховуючи те, що:
- виходячи з ділового обороту, практики вживання слів і словосполучень, в тому числі і в юриспруденції, документами є певні носії інформації, зафіксованої, як правило на папері та засвідченої відповідними реквізитами, а відтак документами в розуміння ЦК України є саме оригінали документів, тобто твердження суду першої інстанції про те що нормами закону не передбачено обов'язок передачі поручителю оригіналів документів не відповідає дійсності;
- умовами спірного договору поруки визначний строк виконання відповідачем зобов'язання щодо надання документів та не встановлений обов'язок звернення позивача з відповідною вимогою, тобто відповідач зобов'язаний був самостійно передати документи, зокрема належним чином засвідчені копії не пізніше 25.10.2017;
- що в силу закону (ст.ст. 512, 556, ЦК України) до позивача перейшли права кредитора до ТОВ «Трансмолоко» за відповідними кредитними договорами, проте вказане право не може бути реалізовано на практиці, оскільки для заявлення своєї вимоги позивач має підтвердити не лише перехід до нього певної вимоги, а й існування первісного зобов'язання боржника, в той час як відповідач визначений договором поруки обов'язок не виконує.
Ухвалою від 26.12.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. Товариству з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд» понволено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/14630/17, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/14630/17, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/14630/17.
Станом на 22.01.2018 до Київського апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило з огляду на що ухвалою від 22.01.2018 справу № 910/14630/17 призначено до розгляду на 05.02.2018.
Позивач представника в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
20.10.2016 позивач як поручитель та відповідач як кредитор уклали договір поруки № 4Т13377Д/П (а.с. 8) (далі Договір поруки), згідно з п. 1 якого позивач поручився перед відповідачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмолоко» кредитними договорами № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014 та № 4Т14319И від 19.09.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.
Відповідно до п. 3 Договору поруки позивач з умовами кредитного договору ознайомлений.
Згідно з п. 5 Договору поруки, у випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.
У пункті 6 Договору поруки сторони домовились, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.
З наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій платіжних доручень № 2344 від 21.10.2016, № 2343 від 21.10.2016 та № 2342 від 21.10.2016 (а.с. 9-11) слідує, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 453 148 976,89 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язань по кредитним договорам № № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014 та № 4Т14319И від 19.09.2014 згідно Договору поруки.
З огляду на перерахування вказаних коштів, у серпні 2017 року позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить зобов'язати відповідача передати позивачу оригінали укладених між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Трансмолоко» кредитних договорів № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014, № 4Т14005Д від 19.09.2014, які засвідчують обов'язок боржника - ТОВ «Трансмолоко» виконати свої зобов'язання перед поручителем, та всі інші документи, які забезпечують кредитні договори.
Суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
За правилами п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
У постановах від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15 Верховний Суд України виклав правову позицію, відповідно до якої аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.
У пункті 4 Договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Згідно з п. 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язанні.
Колегія суддів вважає, що й умови Договору поруки свідчать про те, що для виникнення у відповідача обов'язку передати копії відповідних документів, обов'язок ТОВ «Трансмолоко» за спірними кредитними договорами має бути позивачем виконаний у повному обсязі.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем в рахунок виконання ТОВ «Трансмолоко» зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014, № 4Т14005Д від 19.09.2014 перераховано 453 148 976,89 грн., проте позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вказаною сумою зобов'язання ТОВ «Трансмолоко» перед відповідачем за вказаними кредитними договорами були погашені в повному обсязі.
Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо підстав перерахування відповідачу в рахунок виконання ТОВ «Трансмолоко» зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014, № 4Т14005Д від 19.09.2014 грошових коштів в сумі саме 453 148 976,89 грн., представник позивача в судовому засіданні колегії суддів не надав.
Частиною 1 ст. 556 ЦК України встановлено, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
Проте, позивачем не доведено виконання зобов'язання ТОВ «Трансмолоко» перед відповідачем за кредитними договорами № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014, № 4Т14005Д від 19.09.2014 у повному обсязі, тому в цьому випадку наслідки, передбачені в ст. 556 ЦК України, частиною 2 якої встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, не настали, тобто позивачем не доведено його право вимагати від відповідача вручення документів, які підтверджують зобов'язання ТОВ «Трансмолоко» перед відповідачем за кредитними договорами № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014, № 4Т14005Д від 19.09.2014.
До того ж слід зазначити, що в п. 10 Договору поруки сторони домовились, що передачі підлягають належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а тому, з огляду на норму ст. 629 ЦК України, згідно з якою договір є обов'язковим для виконання сторонами, вимога позивача зобов'язати відповідача передати позивачу оригінали вказаних документів не ґрунтується на вимогах закону та не відповідає домовленості сторін, досягнутій у Договорі поруки.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що сам лише факт відсутності доказів звернення відповідача до позивача з вимогою виконати зобов'язання ТОВ «Трансмолоко» за кредитними договорами № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014 та № 4Т14319И від 19.09.2014 в порядку, передбаченому п.п. 5, 6 Договору поруки, не свідчить про те, що грошові кошти, перераховані платіжними дорученнями № 2344 від 21.10.2016, № 2343 від 21.10.2016 та № 2342 від 21.10.2016, були сплачені позивачем безпідставно, про що зазначає відповідач.
Так, згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995 №227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їхні рахунки кошти.
Отже, саме відповідач, у випадку помилкового отримання 21.10.2016 від позивача грошових коштів в сумі 453 148 976,89 грн. з призначенням платежу «виконання зобов'язань за кредитними договорами № № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014 та № 4Т14319И від 19.09.2014», мав перерахувати їх позивачу в строк по 27.10.2016 включно, проте таких дій не вчинив.
Так само в матеріалах справи відсутні й докази того, що відповідач вчиняв будь-які дії щодо з'ясування у позивача підстав перерахування спірних коштів.
Вказані обставини свідчать як про те, що сторонами підтверджено факт укладення Договору поруки, так і про те, що відповідач прийняв виконання позивачем встановленого Договору поруки обов'язку як належне.
При цьому п. 10 Договору поруки, який встановлює обов'язок відповідача після виконання позивачем обов'язку третьої особи за спірним кредитним договором передати позивачу впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки ТОВ «Трансмолоко» за кредитними договорами, не зобов'язує позивача звертатись до відповідача з відповідною вимогою щодо вчинення таких дій.
Проте, встановлені вище обставини щодо прийняття відповідачем виконання позивачем встановленого Договору поруки обов'язку як належного та відсутність у позивача обов'язку звертатись до відповідача з вимогою щодо направлення належним чином посвідчених копії документів, що підтверджують обов'язки ТОВ «Трансмолоко» за кредитними договорами, не спростовують висновків, які встановлені судом, а саме те, що:
- як законодавством, так і Договором поруки не встановлений обов'язок відповідача передавати позивачу саме оригінали відповідних документів;
- обов'язок передати копії відповідних документів виникає у відповідача лише після виконання позивачем зобов'язання ТОВ «Трансмолоко» за кредитними договорами № № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014 та № 4Т14319И від 19.09.2014 в повному обсязі;
- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачем зобов'язання ТОВ «Трансмолоко» за кредитними договорами № № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014 та № 4Т14319И від 19.09.2014 виконано в повному обсязі,
що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали укладених між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Трансмолоко» кредитних договорів № 4Т13377Д від 17.06.2013, № 4Т14005Д від 11.01.2014, № 4Т14005Д від 19.09.2014, які засвідчують обов'язок боржника - ТОВ «Трансмолоко» виконати свої зобов'язання перед поручителем, та всі інші документи, які забезпечують кредитні договори.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 ГПК України (в редакції, яка діяла станом на час розгляду справи судом першої інстанції), основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 32 ГПК України (в редакції, яка діяла станом на час розгляду справи судом першої інстанції) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України (в редакції, яка діяла станом на час розгляду справи судом першої інстанції) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України (в редакції, яка діяла станом на час розгляду справи судом першої інстанції) покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК (в редакції, яка діяла станом на час розгляду справи судом першої інстанції) України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.
Вказана норма ГПК України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.
Отже, саме на позивача покладено обов'язок довести суду належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме - повне виконання ним обов'язків ТОВ «Трансмолоко» перед відповідачем за відповідними кредитними договорами.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/14630/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 267, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/14630/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/14630/17 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/14630/17.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14630/17.
Повний текст постанови складено: 12.02.2017
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді Л.Г. Сітайло
С.А. Пашкіна