07.02.2018 року м. Дніпро Справа № 904/8712/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Пархоменко Н.В.
при секретарі судового засідання: Дон О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі № 904/8712/17, ухваленого у м. Дніпро 11.12.2017р. о 15.30. (дата складання повного тексту рішення - 15.12.2017)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", м. Дніпро
відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго", м. Чернігів
про стягнення заборгованості у сумі 1 791 619,01 грн.
У жовтні 2017р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, за яким, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 61579/17 від 14.11.2017) просило стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" та Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" заборгованість за векселем у розмірі 1 791 619,01 грн., з яких: - 1 000 000,00 грн. - основна заборгованість; - 156 821,92 грн. - відсотки у розмірі шести; - 634 797,09 грн. інфляційні збитки.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 11.12.2017 у справі № 904/8712/17 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість за векселем у розмірі 1 000 000,00 грн., відсотки у розмірі шести у сумі 156 821,92 грн., та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 17 352,33 грн. В задоволенні решти позову до Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" - відмовлено. В задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" - відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних у розмірі 634 797,09грн. та прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з ПАТ "Чернігівобленерго" 634 797,09 грн.
Так, в обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що відмова у стягненні інфляційних витрат, нарахованих на суму заборгованості за векселем суперечить ст. 625 ЦК України та ст. 4 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі. Зазначає скаржник і про помилкове застосування господарським судом до спірних правовідносин правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 03.10.2011р. у справі № 45/211, оскільки обставини у справах не є подібними.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 24.01.2018р.
Також, до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області 11.12.2017 у справі № 904/8712/17 звернулось Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго", яке з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з ПАТ "Чернігівобленерго" заборгованості за векселем у сумі 1 000 000,00 грн., відсотків у розмірі шести у сумі 156 821,92 грн., та витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у сумі 17 352,33 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на не доведення позивачем пред'явлення спірного векселя до оплати у порядку та строки визначені Уніфікованим законом про переказані векселі та прості векселі, що підтверджується рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.02.2017 у справі № 751/2084/15-ц за позовом ПАТ "Чернігівобленерго" до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Борисової Т.А., третя особа ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсними протестів простих векселів, в тому числі векселя, який є предметом розгляду даної справи, про неоплату та скасування актів про протест простих векселів, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26.05.2017, та яке безпідставно не було взято до уваги господарським судом.
Враховуючи те, що вексель № 853534565677 станом на час прийняття рішення у справі не був пред'явлений ПАТ "Чернігівобленерго" до оплати у товариства відсутній обов'язок сплатити за згаданим векселем, а у суду були відсутні підстави для стягнення вексельної суми.
Відповідач-2, також зазначає, що ст. 43 Уніфікованого закону встановлені умови, настання яких надає векселедержателю право регресу (звернення до суду з позовом) проти зобов'язаних по векселю осіб. Зокрема, згаданою статтею встановлено, що держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений. Оскільки строк платежу по векселю, відповідно до положень ст. 34 Уніфікованого закону, настає при пред'явленні векселя до платежу, а вексель № 853534565677 не був пред'явлений товариству, у позивача взагалі відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом.
У зв'язку з тим, що не настав обов'язок оплати спірного векселя, відсутні підстави для нарахування та стягнення індексу інфляції та 6% річних.
Вказує відповідач-2 і про безпідставну відмову суду у задоволенні його клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи з дослідження підпису керівника відповідача-1 про вчинення індосаменту на спірному векселі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 у справі № 904/8712/17, приєднано апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до спільного розгляду з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 у справі № 904/8712/17, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 24.01.2018р.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. розгляд апеляційних скарг відкладено в судове засідання на 07.02.2018р.
У судовому засіданні представники скаржників доводи своїх апеляційних скарг підтримали у повному обсягу, проти задоволення апеляційних скарг один одного заперечували, посилаючись при цьому на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у відповідній частині.
Так, позивач вказує, що він є законним держателем простого векселя № 8535345656677 на суму 1 000 000,00грн., випущеного Відкритим акціонерним товариством "Чернігівобленерго" 04.05.2000, зі строком платежу "по пред'явленню, але не раніше 01 січня 2015" та вчинив усі належні дії, передбачені чинним законодавством, для пред'явлення векселя до оплати, але відповідач-2 свого вексельного зобов'язання не виконав та грошові кошти обумовлені векселем позивачу не сплатив.
Відповідач-2 зазначає, що спірні правовідносини щодо стягнення заборгованості за векселем № 853534565677 врегульовано вексельним законодавством (ст.ст. 48, 49 Уніфікованого закону), яким не передбачено стягнення інфляційних втрат та 3% річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача-2, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 24 квітня 2000 року Український кредитний банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" та НАК "Нафтогаз України" уклали договір № Т-102/042000, відповідно до умов якого (п.1) сторони здійснюють обмін рівноцінних цінних паперів, а саме векселів, зазначених у ст. 2 цього договору, на умовах визначених цим договором.
Згідно з п. 2.1 цього договору банк зобов'язується передати підприємству у власність векселі, перелік яких зазначений у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Загальною номінальною вартістю 66 715 946,15грн. Векселі передаються з бланковим індосаментом протягом 10 банківських днів з моменту укладення цього договору.
Відповідно до пунктів 57-62 додатку № 1 до договору № Т-102/042000 від 24.04.2000 входить і, зокрема простий вексель № 853534565677 (а.с. 103, т. 1).
04.05.2000 сторонами (Український кредитний банк та НАК "Нафтобаз України") підписано акт приймання-передачі векселів до договору № Т-102/042000 від 24.04.2000, зокрема передано і вексель № 853534565677 (п.п. 57-62, а.с.104 на звороті), зі строком погашення - по пред'явленню, але не раніше 01.01.2015.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є законним держателем простого векселя № 853534565677 на суму 1 000 000,00 грн., випущеного відкритим акціонерним товариством "Чернігівобленерго", яке в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго", що підтверджується Статутом, 04.05.2000, зі строком платежу - по пред'явленню, але не раніше 01 січня 2015 року.
За даним векселем Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" зобов'язалося заплатити проти цього векселя Українському кредитному банку, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк", чи його наказу 1 000 000,00 грн.
Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" на звороті векселя проставлено бланковий індосамент на пред'явника "Платити наказу: без обороту на мене", який підписаний головою правління, головним бухгалтером та скріплений печаткою.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" з листом № 26/1154/1.2-15 від 17.02.2015, згідно якого пропонувало оплатити векселі, у тому числі і простий вексель № 853534565677 до 12-00 години 18 лютого 2015 року. У листі зазначено, що у разі неоплати векселів у відповідності з чинним законодавством по векселях буде вчинено протест у неплатежі.
Вказаний лист направлений на адресу відповідача-2 цінним листом 18.02.2015, що підтверджується фіскальним чеком № 3000046382 та описом вкладення у цінний лист (а.с.15, т. 1).
18.02.2015 представники НАК "Нафтогаз України" (начальник сектору Департаменту реалізації газу Симонов О.В., заступник начальника відділу юридичного департаменту ОСОБА_3, головний фахівець Департаменту економічної, промислової, інформаційної безпеки та управління ризиками ОСОБА_4.) з'явилися до Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" для пред'явлення оригіналів векселей, у тому числі, векселя № 853534565677. Однак, представників позивача не допустили до приміщення та запропонували залишити територію, про що представниками ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було складено акт про відмову у допуску повноважних осіб на підприємство ПАТ "Чернігівобленерго", яке знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Горького, 40, для пред'явлення векселів до платежу (а.с. 144, т. 1).
18.02.2015 боржнику була надіслана телеграма з вимогою оплатити векселі, яка не вручена останньому у зв'язку з відмовою від прийому, про що свідчить повідомлення поштової організації (а.с.143, 151-152, т. 1).
Разом з цим, матеріали справи містять лист ПАТ "Чернігівобленерго" вих. № 28/918 від 19.02.2015 адресований приватному нотаріусу Борисовій Т.А., про те що векселі, у тому числі № 853534565677, не були пред'явлені до оплати (а.с.153).
Так, як вбачається з рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.02.2017р. у справі № 751/2084/15-ц, 19.02.2015 року о 10-03 год. від Приватного нотаріуса ЧМНО Борисової Т.А. на адресу ПАТ «Чернігівобленерго» направлено електронне повідомлення № 13, в якому нотаріусом запропоновано оплатити 19.02.2015 року до 14 години на користь НАК "Нафтогаз України" векселі № 853534565674, № 853534565675, № 853534565676, № 853534565677, № 853534565678, № 853534565679 на загальну суму шість мільйонів гривень, які НАК "Нафтогаз України" пред'явило їхньому підприємству до оплати 18 лютого 2015р. та не отримала платежу.
Також, 19.02.2015 року ПАТ «Чернігівобленерго» направлено на адресу Приватного нотаріуса ЧМНО Борисової Т.А. лист № 28/918 про те, що НАК "Нафтогаз України" не пред'являло векселі № 853534565674, № 853534565675, № 853534565676, № 853534565677, № 853534565678, № 853534565679 до оплати ПАТ «Чернігівобленерго».
Зі змісту листа від 20.02.2015 № 91/01-16 вбачається, що Приватним нотаріусом ЧМНО Борисовою Т.А. було складено протести вищезгаданих векселів.
Оскільки відповідачем належними доказами не спростовано твердження позивача про те, що НАК "Нафтогаз України" у встановленому порядку не було предявлено ПАТ «Чернігівобленерго» оригінали векселів № 853534565674, № 853534565675, № 853534565676, № 853534565677, № 853534565678, № 853534565679 та не було надано можливість перевірити наявність у НАК "Нафтогаз України" оригіналів таких векселів та наявності у НАК "Нафтогаз України" прав власності на векселі, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.02.2017р. у справі № 751/2084/15-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26.05.2017р., було визнано недійсними протести про неоплату простих векселів № 853534565674 номінальною вартістю 1000000,00грн., № 853534565675 номінальною вартістю 1000000,00 грн., № 853534565676 номінальною вартістю 1000000,00 грн., № 853534565677 номінальною вартістю 1000000,00 грн., № 853534565678 номінальною вартістю 1000000,00 грн., № 853534565679 номінальною вартістю 1000000,00грн., векселедавцем за якими є ВАТ «ЕК «Чернігівобленерго» (правонаступником якого є ПАТ «Чернігівобленерго»), що вчинені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т.А. та скасовано акти про протест простих векселів № 853534565674 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн., № 853534565675 номінальною вартістю 1000000,00 грн., № 853534565676 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн., № 853534565677 номінальною вартістю 1000000,00 грн., № 853534565678 номінальною вартістю 1000000,00грн., № 853534565679 номінальною вартістю 1000000,00грн., векселедавцем за якими є ВАТ «ЕК «Чернігівобленерго» (правонаступником якого є ПАТ «Чернігівобленерго»), що вчинені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т.А. (а.с. 58-65, т. 1).
У визначений у листі позивача строк, відповідач-2 не оплатив спірний вексель, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що і стало причиною виникнення спору.
Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - "Уніфікований закон", з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930 року), а також Законами України від 05.04.2001 року №2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року №3480-ІV "Про цінні папери та фондовий ринок", від 06.07.1999 року № 826-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 827-ХІV "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулюванню деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 828-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" у редакції, чинній на відповідний момент.
Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до Уніфікованого закону, позивач є законним векселедержателем, відповідач-1 є індосантом, тобто юридичною особою, яка володіла векселем і здійснила передатний напис (відповідно до Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України" 16.12.2002 №508), а відповідач-2 є векселедавцем.
Статтею 78 Уніфікованого закону встановлено, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.
Згідно з п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть, якщо останній із них є бланковим.
Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.
Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними і дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, оригінал простого векселя № 853534565677 було надано представником ПАТ "НАК "Нафтогаз України" для огляду у судовому засіданні 01.11.2017р.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007, № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" зазначено, що вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя (статті 2, 76 Уніфікованого закону).
Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів (статті 57 - 59 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), статті 32, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.
Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред'явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 ЦК.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача до відповідача-2 місцевй господарський суд виходив з того, що Публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" не надано доказів виконання своїх зобов'язань за спірним векселем та не спростовано належного пред'явлення векселя до платежу.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції обгрунтованим, оскільки матеріалами справи підтверджується звернення позивача до відповідача-2 з листом про оплату векселя від 17.02.2015 та телеграмою про оплату векселя від 18.02.2015, від отримання якої відповідач-2 відмовився, прибуття 18.02.2015 представників позивача до місцезнаходження відповідача-2 для пред'явлення векселя та не допуск їх на підприємство відповідача-2, а також звернення позивача до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Борисової Т.А. щодо вчинення протесту простого векселя № 853534565677 у неоплаті, у процедурі якого, за звичаєм ділового обороту, і здійснюється пред'явлення оригіналу векселя боржнику.
При цьому, колегія суддів враховує, що як вірно вказав місцевий господарський суд, Уніфікований вексельний закон не вирішує питання про те, що саме слід розуміти під пред'явленням та не встановлює його конкретної процедури, однак під пред'явленням цілком розумно вважати будь-яку подію, яка вказує на те, що вимога платежу та векселедержатель стали відомі платнику або ж повинні були стати такими за умови належної та відповідної чинному законодавству поведінки платника.
З огляду на обставини справи, слід дійти до висновку, що позивачем було вжито усіх можливих заходів задля пред'явлення векселя для платежу відповідачу-2, яким не вчинено жодної дії, спрямованої на одержання векселя, зокрема не надано відповіді на лист позивача про оплату векселя, відмовлено у одержанні телеграми, не допущено представників на територію підприємства та не здійснено звернення до нотаріуса з метою перевірки наявності оригіналу векселя і з'ясування обгрунтованості вимог позивача за цим векселем.
Навпроти така поведінка відповідача-2, в т.ч. і щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними протестів про неоплату простих векселів свідчить про його намагання ухилитися від одержання векселя і виконання вексельного зобов'язання та не може бути визнана розумною і відповідальною.
Слід, також зазначити, що за своєю правовою природою зобов'язання за векселем відрізняється від інших грошових зобов'язань, а саме: воно є абстрактним, тобто незалежним від обставин, які обумовили видачу векселя; вексельне зобов'язання є безспірним і безумовним - сторони не можуть обумовлювати платіж настанням якихось подій; окрім того вексель може бути переданий за індосаментом.
За наведених обставин доводи відповідача-2 щодо не пред'явлення йому векселя у встановленому порядку, визнання у судовому порядку недійсним протесту про неоплату простого векселя та скасування акту про протест, а тому і відсутність підстав для його оплати є безпідставними та не впливають на обґрунтованість позовних вимог позивача у справі.
Отже, виходячи з предмету спору та предмету доказування у даній справі, а також процесуального статусу учасників справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність преюдиціального значення для розгляду цього спору рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.02.2017р. у справі № 751/2084/15-ц, зокрема щодо підстав недійсності вчинених протестів векселів у неоплаті.
Обгрунтованим є оскаржуване рішення і в частині стягнення з відповідача-2 відсотків у розмірі шести у сумі 156 821,92 грн.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", передбачені ст.ст. 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.
При цьому, стаття 5 Уніфікованого закону передбачає, що у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.
Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.
Між тим, пунктом 2 ст. 48 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі встановлено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, у тому числі, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.
Отже, вищенаведене норма не пов'язує право держателя на одержання відсотків у розмірі шести з зазначенням такої відсоткової ставки у векселі.
Позивачем, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявлено до стягнення 156 821,92 грн. відсотків у розмірі шести, нарахованих у період з 19.02.2015 по 30.09.2017, тобто з дати настання строку платежу, виходячи з дати направлення вимоги про оплату, а тому відповідні доводи відповідача-2 щодо відсутності підстав для стягнення заявленої суми відсотків апеляційним судом відхиляються.
Погоджується колегія суддів і з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача-2 на користь позивача 634 797,09 грн. інфляційних втрат за період прострочення оплати векселя з 19.02.2015 по 30.09.2017.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.
Тобто, Уніфікованим законом не передбачено покладення на особу, зобов'язану за векселем, інших платежів, зокрема таких, як збитки від інфляції.
Вищенаведена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 03.10.2011 у справі № 3-91гс11 (справа № 45/211), яка є обов'язковою до застосування господарськими судами в силу ст. 111-28 ГПК України, у попередній редакції, та вірно застосована судом першої інстанції до спірних правовідносин, оскільки предметом спору у справі № 3-91гс11 (справа № 45/211), також є стягнення збитків від інфляції за вексельним зобов'язанням.
За наведених обставин доводи позивача про необхідість застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України є безпідставними, як і його посилання на постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12 та від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11, які не мають відношення до вексельних правовідносин.
Вірним є висновок місцевого господарського суду і щодо відсутності достатніх підстав для призначення у справі почеркознавчої експертизи, оскільки вирішення даного спору, виходячи з позиції відповідача-1, керівником якого і було здійснено індосамент на спірному векселі, предмету доказування та обставин справи, не потребує такого засобу доказування, як висновок експерта.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційних скарг безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційних скарг ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "Чернігівобленерго" та скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 11.12.2017р. відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті позивачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 29 561,71грн. слід покласти на останнього, виходячи з дати подання апеляційної скарги та розміру позовних вимог, що розглядалися господарським судом першої інстанції (1 791 619,01х1,5%х110%).
Виходячи з дати подання апеляційної скарги та розміру оскаржуваної суми за рішенням на відповідача слід покласти судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 26 028,49грн. (1 156 821,92х1,5%х150%).
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи. На час прийняття постанови таких клопотань від сторін не надходило, тому питання повернення зайво сплачених сторонами відповідних сум судового збору апеляційним судом не вирішується.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року у справі № 904/8712/17 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року у справі № 904/8712/17 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 29 561,71грн. покласти на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 26 028,49грн. покласти на Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 09.02.2018 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Н.В. Пархоменко