Дзержинський міський суд Донецької області
Провадження №2/225/77/2018
Єдиний унікальний номер 225/5340/17
(повне)
8 лютого 2018 року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Геря О.Г.,
за участі:
секретаря судового засідання - Савченко О.О.,
позивача - ОСОБА_1,
свідків - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила наступне.
Відповідач ОСОБА_5 є батьком неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З часу розлучення з відповідачем, а саме - з 2005 року, ОСОБА_5 проживає окремо, за цей час з дитиною бачився дуже рідко. Участі у вихованні та догляді за дитиною ОСОБА_5 не приймає, фізичним, духовним та моральним розвитком дитини не займається, матеріальної допомоги не надає, загальна сума заборгованості за аліментами складає 36555,09 грн.
ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4.
Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, проти заочного розгляну справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належно, про причини неявки суд не інформував, заяви про розгляд справи без його участі суду не надавав. Справа розглядається на підставі ст. 280 ЦПК України - заочно.
Свідок ОСОБА_2 в суді пояснила, що з 2012 року вона знаходиться у дружніх стосунках з ОСОБА_1, вони разом працюють. Вона часто відвідує ОСОБА_6, вони зустрічаються по різних святах, у будніх днях, але ОСОБА_5 вона ніколи не бачила. Вона ніколи не чула від ОСОБА_4, що батько їй щось подарував чи спілкувався з нею. Зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що вона бажає спілкуватися з батьком, але останній уникає цього. Також їй відомо, що ОСОБА_4 знає про те, що ОСОБА_1 подала позов до суду про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, і дівчина проти цього не заперечує.
Свідок ОСОБА_3 в суді пояснила, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_1 Вона ніколи не бачила ОСОБА_5, лише на фотокартках. Зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що остання бажає спілкуватися з батьком, але він не проявляє ніякої уваги до дитини.
Свідок ОСОБА_4 в суді пояснила, що ОСОБА_5 є її батьком. Вона не проти позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, оскільки вони не спілкуються між собою, він не допомагає, від нього немає ні любові, ні підтримки. Вона спілкується з батьками ОСОБА_5, але про батька вони не заводять розмову.
Вислухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, НОМЕР_1, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Кірове м. Дзержинська Донецької області, батько дитини - ОСОБА_5, мати - ОСОБА_7. (а.с. 9)
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 навчається в 9 класі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 17 Торецької міської ради Донецької області, батько ОСОБА_5 участі у вихованні та навчанні дитини не бере. (а.с. 7)
Згідно акту вуличного комітету за місцем реєстрації ОСОБА_5, останній за адресою: АДРЕСА_1 на протязі чотирьох років не проживає, участі у вихованні доньки не приймає. (а.с. 14).
Станом на 10.07.2017 року заборгованість ОСОБА_5 по аліментам на утримання дочки ОСОБА_4 складає 36555,09 грн. (а.с. 16-17).
Згідно висновку військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від 29.09.2017 року, позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є доцільним.(а.с. 5 ).
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено, виходячи з поведінки відповідачки та наданих суду доказів.
У ч. 1 ст. 164 СК України наведено перелік підстав позбавлення батьківських прав, який складається з шести пунктів. Він охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини. Для задоволення позову достатньо впевнитись в одному з них.
Так у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно своєї неповнолітньої дочки, участі у її вихованні та утриманні не приймає, не цікавиться долею дочки, а тому вважає, що позбавлення його батьківських прав відповідає інтересам дитини.
Керуючись ст.ст.12,13,81, 89,141,263,265,280 ЦПК України, ст.ст.84, 110-112, п.2 ч.1 ст.164, ст.ст.180-183, 191 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою : АДРЕСА_1, батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Роз'яснити ОСОБА_5 право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 12 лютого 2018 року.
Суддя: