ун. №759/1199/18
пр.№2-о/759/200/18
08 лютого 2018 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря Чернишук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Станично-Луганський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Станично-Луганського районного управління юстиції про встановлення факту смерті,
У січні 2018 р. заявник звернувся до суду із зазначеною заявою, просить суд визнати факт смерті громадянки України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Луганську в наслідок інфаркту мозку, посилаючись на ті підстави, що бабуся заявника померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську, причина смерті інфаркт мозку. 18.01.2018 заявник звернувся до Станично-Луганського відділу державної реєстрації актів цивільного стану щодо видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_2, але йому було відмовлено. Так, заявник зазначає, що встановлення факту смерті заявнику потрібно для прийняття спадщини, отримання свідоцтва про смерть виданого державним органом України та отримання допомоги на поховання.
Заявник у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином (а.с. 18). В заяві про встановлення факту смерті також просить слухати справу без його участі, та без участі його представника (а.с. 1).
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином про слухання справи (а.с. 19).
Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Проаналізувавши ст. 293 ЦПК України суд встановлює юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що померла ОСОБА_2 є бабусею заявника, що підтверджується свідоцтвом про народження заявника, свідоцтвом про народження батька заявника ОСОБА_3 та паспортом ОСОБА_2 (а.с. 4, 5, 6).
Відповідно лікарського свідоцтва про смерть №495 від 04.10.2017 та довідки про причину смерті ОСОБА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, Луганська область через інфаркт мозку (а.с. 7).
Як вбачається з матеріалів справи, заявник звертався із документами до Станично-Луганського відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації смерті його бабусі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на що 18.01.2018 №255/1727-105 надано відмову у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки заявником для підтвердження факту смерті, пред'явлено документ, не є визначеним центральним органом виконавчої влади документом, що забезпечує формування державної політики у сфері здоров'я та підтверджує факт смерті (а.с. 8).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» (за внесеними змінами від 09.09.2011), підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб. Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.
Оскільки реєстрація смерті в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилася, то є підстави в судовому порядку встановити факт смерті громадяники України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На підставі викладеного, керуючись, Законом України «Про реєстрацію актів цивільного стану»; ст.ст. 12, 13, 81, 264, 265, 293 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Станично-Луганський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Станично-Луганського районного управління юстиції про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.