вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"09" лютого 2018 р. Справа№ 910/17383/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Сітайло Л.Г.
Калатай Н.Ф.
За участю представників: не викликались;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2017, повний текст якого складений 30.11.2017,
у справі № 910/17383/17 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант"
про стягнення 48 383, 20 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2017р. у справі №910/17383/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із Товариства із додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" страхове відшкодування у розмірі 7288 грн. 62 коп., судовий збір у розмірі 240 грн. В іншій частині відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що оскільки сторонами не було зазначене хто із водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди винен у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколі) суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість осіб. Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення страхове відшкодування у розмірі 48383,20 грн. та сплату відповідачем страхового відшкодування в розмірі 16902,98 грн., задоволенню підлягають позовні вимоги частково, а саме в розмірі 7288,62 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2017р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що затверджена форма Повідомлення про дорожньо-транспорту пригоду (Європротокол) взагалі не містить графи, в якій має бути вказана особа, винувата в скоєнні ДТП Відсутність прямого вказання в Європротоколі винуватої особи жодним чином не свідчить про те, що винуватими є обидва учасника дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_2, рухаючись на автомобілі по своїй полосі, не міг бути винуватий в завданні шкоди самому собі в результаті того, що від автомобіля, який випереджав його по іншій полосі відлетіла запчастина. Особою, відповідальною за завдання шкоди транспортному засобу ОСОБА_2 є виключно ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, учасникам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Згідно з ч.1 ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
За правилами п.1 ч.5 ст.12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн.*100=160 000 грн.).
Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/17383/17 є вимоги про стягнення 48 383,20 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.
Згідно з ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Клопотань про розгляд справи за участю представників сторін від сторін не надійшло.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали, судова колегія встановила.
21.06.2016 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, укладено договір №101029036 добровільного страхування "ГРАВЕ КАСКО", відповідно до умов якого страховиком застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля "Mercedes-Benz GLE250D " д.р.н. НОМЕР_1.
15.07.2016 страхувальник повідомив позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди 14.07.2016 , яка сталася на трасі Київ-Овруч, за участю автомобіля "Mercedes-Benz GLE250D " д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Renault Premium" д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
Як вбачається з матеріалів справи, обставини пригоди та пошкодження транспортних засобів, водії спільно виклали та зафіксували на місці дорожньо-транспортної пригоди у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом) .
Відповідно до страхового акту №СНТ/101029036/1 від 02.09.2016 позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, прийняв рішення про сплату страхового відшкодування у 49383,20 грн. та відповідно платіжного доручення №63507 від 07.09.2016р. виплатив страхове відшкодування в розмірі 49383,20 грн. страхувальнику.
06.02.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою №79870 про виплату страхового відшкодування.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
02.11.2017 відповідачем складено страховий акт разом із розрахунком страхового відшкодування, на підставі цих документів згідно платіжного доручення №ID-99857від 02.11.2017 відповідачем сплачене страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 16902,98 грн.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що відсутність прямого вказання в Європротоколі винуватої особи жодним чином не свідчить про те, що винуватими є обидва учасника дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_2, рухаючись на автомобілі по своїй полосі, не міг бути винуватий в завданні шкоди самому собі в результаті того, що від автомобіля, який випереджав його по іншій полосі, відлетіла запчастина, отже особою, відповідальною за завдання шкоди транспортному засобу ОСОБА_2 є виключно ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, до уваги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ч.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вбачається із матеріалів справи водіями 14.07.2016 складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), в якому останні зафіксували обставини дорожньо-транспортної пригоди, проте чітко не вказали хто із водіїв винен в настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається із повідомлення ОСОБА_3 від 15.07.2016 про настання дорожньо-транспортну пригоду, останній визнав вину частково, про що зазначив у відповідній графі.
Відповідно до приписів ст. 36.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Таким чином, оскільки сторонами не було зазначене в Європротоколі хто із водіїі-учасників дорожньо-транспортної пригоди винен у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, розмір страхового відшкодування визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість осіб.
Оскільки позивачем заявлено до стягнення страхове відшкодування у розмірі 48383,20 грн. та сплату відповідачем страхового відшкодування в розмірі 16902,98 грн. в добровільному порядку, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог частково, в розмірі 7288,62 грн.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2017р. не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2017р. у справі № 910/17383/17 залишити без змін.
3.Матеріали справи №910/17383/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 09.02.2018р.
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді Л.Г. Сітайло
Н.Ф. Калатай