Номер провадження: 11-кп/785/528/15
Номер справи місцевого суду: 496/4901/14-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.05.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
законного представника
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області ОСОБА_11 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.02.2015 року, яким
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Троїцьке Біляївського району Одеської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, і йому призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі;
та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Троїцьке Біляївського району Одеської області, українця, громадянина України, з незакінченою середньою освітою (учня 10 класу Троїцької ЗОШ І-ІІІ ступенів), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 та ч.1 ст.115 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.121 КК України - 7 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.115 КК України - 9 років позбавлення волі;
- у відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, йому остаточно визначене покарання у вигляді 11 років позбавлення волі.
Також вказаним вироком з обвинувачених ОСОБА_12 і неповнолітнього ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 у солідарному порядку стягнено матеріальну шкоду в розмірі 3010 грн., моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., а також витрати, пов'язані з проведенням експертиз, в сумі 245,70 грн. - на користь держави,
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_12 та неповнолітній ОСОБА_8 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів при наступних обставинах.
24.05.2014 року, близько 00.00 години, ОСОБА_12 та неповнолітній ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, розподіливши між собою ролі, маючи намір на заподіяння тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості ОСОБА_13 , направились до магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , біля якого в стані алкогольного сп'яніння лежав потерпілий ОСОБА_13 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_12 і неповнолітній ОСОБА_8 заздалегідь підготовленими металевим цвяхом і викруткою нанесли ОСОБА_13 множинні удари в область спини та грудної клітини, внаслідок чого спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колотих ран правої половини грудної клітини з пошкодженням легені, правостороннього внутрішньо-плеврального крововиливу, від яких потерпілий ІНФОРМАЦІЯ_3 помер в лікарні.
Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 , близько 00.00 години, неповнолітній ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на території занедбаного приміщення хлібопекарні, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння смерті ОСОБА_14 , заздалегідь приготовленим кухонним ножем навмисно завдав останньому п'ять ударів в ліву підщелепну область та ліву бокову поверхню шиї посередині, в нижню третину шиї та один удар в область лівої ключиці, а також два удари в область задньої частини шиї та один удар в праву частину грудної клітини, заподіявши ОСОБА_14 тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці події.
В своїй апеляційній скарзі заступник прокурора Одеської області просить вирок суду першої інстанції в частині цивільного позову скасувати та направити матеріали провадження в цій частині на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, оскільки вважає вказаний вирок частково незаконним і необґрунтованим
Прокурор мотивує вимоги своєї апеляції тим, що, на його думку, суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову необґрунтовано солідарно стягнув з обвинувачених ОСОБА_12 і неповнолітнього ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 3010 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., чим порушив вимоги ст.1179 ЦК України, оскільки неповнолітній обвинувачений ОСОБА_8 на момент ухвалення вироку не досяг повнолітнього віку, був учнем середньої школи та не мав достатніх доходів для відшкодування шкоди.
Також прокурор вказує, що суд першої інстанції у вироку не навів підстав, через які матеріальні збитки та моральна шкода на користь потерпілого підлягають стягненню із неповнолітнього, а не з його батьків (усиновлювачів) чи піклувальників.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 вказує, що вважає вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.02.2015 року незаконним та винесеним з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, просить його скасувати і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Захисник мотивує вимоги своєї апеляційної скарги тим, що, на його думку, суд першої інстанції при постановленні вироку необґрунтовано не визнав обставиною, яка пом'якшує покарання неповнолітньому ОСОБА_8 , визнання останнім вини у вчиненні кримінального правопорушення та його щире каяття.
Також адвокат стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , яке підтримав він, ОСОБА_7 , про проведення повторної комплексної стаціонарної психолого-психіатричної експертизи, оскільки законний представник обвинуваченого під час судових засідань неодноразово наголошував на тому, що у його сина протягом перебування під вартою в СІЗО були дві спроби суїциду, а також те, що його мати хворіє на шизофренію і перебуває на лікуванні у спеціалізованій лікарні.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції прокурора, просив вирок суду в частині цивільного позову скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства та заперечував проти апеляції адвоката; потерпілого ОСОБА_10 , який не підтримав апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 ; законного представника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційних скарг адвоката і прокурора та просили вирок скасувати і матеріали кримінального провадження направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд; обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав доводи апеляційних скарг свого захисника і прокурора, а в останньому слові просив вирок скасувати і матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляція прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі, а апеляція захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій, в апеляціях не оспорюються та повністю підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дослідженими у судовому засідання та приведеними у вироку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив усі обставини кримінального провадження, прийшов до правильного і обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 115 КК України, та призначив йому покарання, що відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого.
Наявний в матеріалах кримінального провадження висновок експертизи свідчить про те, що в ході досудового розслідування, з урахуванням обставин справи, у відношенні неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 була призначена стаціонарна комісійна судова психолого-психіатрична експертиза.
Вивчивши медичні документи, дослідивши психічне здоров'я та психологічний стан обвинуваченого ОСОБА_8 в умовах стаціонару, комісія експертів дійшла до висновків про те, що останній в період скоєння інкримінованих йому правопорушень не страждав хронічним психічним розладом, яким-небудь хворобливим психічним розладом, в тому числі і тимчасовим хворобливим розладом. Виявляв психічні порушення у вигляді “дисоціального розладу особистості”, які по глибині та ступеню вираженості не досягали психотичного рівня і не позбавляли його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Під час вчинення інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень 24.05.2014 року та 24.07.2014 року останній перебував у стані простого (непатологічного) алкогольного сп'яніння, що також не позбавляло його можливості в повній мірі віддавати звіт в своїх діях та керувати ними.
В теперішній час ОСОБА_8 також не страждає яким-небудь хворобливим психічним розладом. Виявляє психічне порушення у вигляді “дисоціального розладу особистості”, які по глибині та ступеню вираженості не досягають психотичного рівня і не позбавляють його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_8 не потребує (а.с. 235-242).
Висновки експертної комісії являються науково-обґрунтованими та підтверджуються іншими дослідженими судом першої інстанції доказами у даному кримінальному провадженні.
Як вбачається з журналу судового засідання, законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 в суді першої інстанції заявляв клопотання про проведення повторної стаціонарної комісійної психолого-психіатричної експертизи, яке підтримав захисник-адвокат ОСОБА_7 .
Своє клопотання ОСОБА_9 мотивував тим, що мати обвинуваченого ОСОБА_8 хворіє на психічне захворювання та у даний час перебуває у спеціалізованій лікарні, а також тим, що його син у віці 14 років вчинив суїцидальну спробу.
З мотивувальної частини вищевказаної висновку комісії експертів вбачається, що останнім при проведенні експертизи та наданні висновку було відомо про психічну хворобу матері обвинуваченого ОСОБА_8 та дві суїцидальні спроби останнього під час перебування в СІЗО, а факт вчинення суїцидальної спроби у чотирнадцятирічному віці ОСОБА_8 під час проведення експертизи заперечував.
За запитом апеляційного суду з Одеського слідчого ізолятору 28.04.2015 року надійшла інформація про те, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи під вартою, 28.08.2014 року був поставлений на профілактичний облік як особа, схильна до суїциду.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 , чітко формулюючи мотиви своєї спроби суїциду в умовах перебування в СІЗО, вказував, що на суїцид його підштовхнула думка про тривалий термін позбавлення волі, який він не бажає відбувати.
Аналізуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , яке підтримав захисник-адвокат ОСОБА_7 , про призначення повторної стаціонарної комісійної психолого-психіатричної експертизи, у зв'язку з чим визнає доводи апеляції захисника в цій частині неспроможними.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції, у відповідності до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до ст.ст. 66 та 67 КК України, суд першої інстанції визнав скоєння кримінальних правопорушень у неповнолітньому віці обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 , а вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння - обставиною, яка обтяжує його покарання.
Про відсутність з боку обвинуваченого ОСОБА_8 повного визнання своєї вини та щирого каяття свідчать його дії.
Так, під час скоєння злочину, обвинувачений ОСОБА_8 разом з обвинуваченим ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наніс потерпілому ОСОБА_13 тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер, а через місяць ОСОБА_8 знову вчинив більш тяжкий злочин - умисне вбивство.
Колегія суддів, визнаючи необґрунтованим довід апеляції захисника про те, що суд першої інстанції безпідставно не визнав обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 , його повне визнання своєї вини та щире каяття, також враховує поведінку обвинуваченого в суді, оскільки у судовому засіданні ОСОБА_8 , частково визнаючи себе винним, намагався вину за скоєне ним перекласти на обвинуваченого ОСОБА_12 .
Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_7 необґрунтованою і не вбачає підстав для її задоволення.
З вироку вбачається, що суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову у солідарному порядку стягнув з обвинувачених ОСОБА_12 і неповнолітнього ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 3010 грн., моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та судові витрати.
Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітній у віці від 14 до 18 років відповідає за завдану ним шкоду на загальних підставах, а у разі відсутності у нього майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або у повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_8 на момент ухвалення вироку не досяг повнолітнього віку, був учнем середньої школи та не мав доходів, достатніх для відшкодування шкоди, а судом першої інстанції під час ухвалення вищевказаного вироку ці обставини не враховані.
В судовому засіданні апеляційного суду представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 повідомив, що у його сина у власності немає майна та він не має джерел отримання доходу, оскільки на момент взяття під варту був учнем 10 класу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.02.2015 року в частині цивільного позову - скасувати та призначити в цій частині новий судовий розгляд в суд першої інстанції у порядку цивільного судочинства, а в іншій частині вирок залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 415,419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області ОСОБА_11 - задовольнити.
Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.02.2015 року відносно ОСОБА_12 та неповнолітнього ОСОБА_8 в частині цивільного позову - скасувати та призначити в цій частині новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_12 і ОСОБА_8 - в той же строк з дня отримання ними копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4