Справа № 492/1879/17
Іменем України
08 лютого 2018 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Арцизі Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Світлодолинське Саратського району Одеської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, до тримання під вартою проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 22.10.2000 року Арцизьким районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 81 КК України 1960 року до одного року позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 45 КК України 1960 року умовно строком на один рік;
- 11.02.2002 року Саратським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 81 КК України 1960 року до двох років шести місяців позбавлення волі;
- 22.09.2005 року Саратським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі;
- 17.07.2006 року Саратським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185,ч.2 ст. 263, ч.1 ст. 70 КК України до п'яти років позбавлення волі;
у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -
встановив:
ОСОБА_5 , будучи неодноразово засудженим за вчинення корисливих умисних злочинів, в період непогашених та не знятих у встановленому законом порядку судимостей за вчинені злочини, наприкінці листопада 2015 року, приблизно о 22:00 годині, більш точний час встановити не представилось можливим, ОСОБА_5 , повторно, з корисливих спонукань, спрямованих на таємне викрадення чужого майна, таємно, через незачинені двері проник до господарської будівлі, розташованої у дворі будинку АДРЕСА_2 , звідки, умисно, таємно викрав майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , а саме:
- велосипед «Україна», що був у використанні, згідно висновку товарознавчої експертизи № 1767/26 від 26.04.2016 року вартістю 190,00 гривень;
- чоловічі гумові чоботи чорного кольору, що були у використанні, згідно висновку товарознавчої експертизи № 1767/26 від 26.04.2016 року вартістю 50,00 гривень;
- металеву сітку для риби, що була у використанні, згідно висновку товарознавчої експертизи № 1767/26 від 26.04.2016 року вартістю 60,00 гривень;
- алюмінієвий бідон ємністю 20 літрів, що був у використанні, згідно висновку товарознавчої експертизи № 1767/26 від 26.04.2016 року вартістю 180,00 гривень,
таким чином заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 480,00 гривень, після чого місце вчинення злочину з викраденим покинув, та розпорядився ним на власний розсуд.
Крім того, у двадцятих числах грудня 2015 року, приблизно о 23:00 годині, більш точний час встановити не представилось можливим, ОСОБА_5 , повторно, з корисливих спонукань, спрямованих на таємне викрадення чужого майна, таємно, через незачинені двері проник до господарської будівлі, розташованої у дворі будинку АДРЕСА_3 , звідки, умисно, таємно викрав майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , а саме:
- бензотример «Бригадир», що був у використанні, згідно висновку товарознавчої експертизи № 1489/26 від 08.04.2016 року вартістю 905,20 гривень;
- бензопилу «STIHL», що була у використанні, згідно висновку товарознавчої експертизи № 1489/26 від 08.04.2016 року вартістю 2663,50 гривень,
таким чином заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 3568,70 гривень, після чого місце вчинення злочину з викраденим покинув, та розпорядився ним на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. В ході судового розгляду він детально розповів про обставини злочинів та щиро розкаявся в їх вчиненні, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті. Також обвинувачений зазначив, що він добровільно зізнався у вчиненні кримінальних правопорушень та відшкодував потерпілим завдану шкоду.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлялися належним чином, але у судове засідання не з'явилися. Разом з тим кожен з потерпілих звернулися до суду з письмовими заявами, в яких просили здійснити судовий розгляд у її відсутності. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не заявляли.
З урахуванням думки учасників судового розгляду, які вважали за можливе розглядати справу за відсутності потерпілих, суд дійшов висновку про проведення судового розгляду без їх участі.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження. У зв'язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , а також дослідженням доказів, що стосуються особи обвинувачуваного та висновків товарознавчих експертиз. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
Таким чином, допитавши обвинуваченого, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.
Тому, суд вважає доведеною винність ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, та кваліфікує його дії за кожним з епізодів окремо таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочини, які в силу ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких.
ОСОБА_5 до тримання під вартою проживав за адресою: АДРЕСА_1 і за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працює та має цивільну дружину, яка перебуває у стані вагітності. Не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра. Раніш неодноразово судимий та відбував покарання в місцях позбавлення волі.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд відносить з'явлення із зізнанням, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Крім того судом враховується, що потерпілі в рамках наявного кримінального провадження до обвинуваченого претензії матеріального та морального характеру не заявляли.
Також суд враховує дані досудової доповіді, наданої органом пробації, згідно якої з урахуванням інформації, яка характеризує особистість обвинуваченого, спосіб його життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення та з середнім рівнем ризику небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що ОСОБА_5 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у вигляді позбавлення волі.
Водночас судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».
Враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини даного кримінального провадження, давши їм оцінку, беручи до уваги особу обвинуваченого, тяжкість скоєних ним кримінальних правопорушень, керуючись вимогами кримінального закону та передбачених цим законом санкцій, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливо тільки лише в умовах ізоляції від суспільства і у суду є підстави застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 покарання пов'язане з позбавленням волі.
До такого висновку суд приходить виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працює, будучи неодноразово засудженим за вчинення корисливих умисних злочинів, будучи безпосередньо обізнаним про настання кримінального покарання за вчинені злочини відбувавши покарання у місцях позбавлення волі, відповідних висновків для себе не зробив, в період, коли судимість не була погашена та не знята у встановленому законом порядку, знов, вчинив умисні корисливі злочини, які відносяться до категорії тяжких злочинів, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та його стійкої позиції на вчинення правопорушень.
Тому, з урахуванням зазначених обставин,а також з'явлення обвинуваченого із зізнанням, щире його каяття та добровільне відшкодування завданого збиткупотерпілим, відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно для його виправлення і припинення нових злочинів призначити покарання, пов'язане з позбавленням волі, але в межах мінімального строку, визначеного санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, що за переконанням суду буде відповідати тяжкості правопорушень і не становитиме «особистого надмірного тягаря для винного». Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів і в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_5 саме такого виду покарання.
Судом також встановлено, що у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_5 перебуває під вартою з 20 грудня 2017 року у зв'язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому в силу положень ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_5 слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Враховуючи ризики, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України,що були підставою для застосування відносно ОСОБА_5 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, суд не вбачає підстав для зміни або скасування обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Суд також вважає за необхідне в силу ст. ст. 124, 126 КПК України стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню для проведення товарознавчих експертиз № 1767/26 від 26.04.2016 року та № 1489/26 від 08.04.2016 року у загальному розмірі 2 378,70 гривень.
Судом не вирішується питання про речові докази у справі в силу ч. 9 ст. 100 КПК України, яка відповідно передбачає, що питання про долю речових доказів і документів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження в тому випадку, якщо такі речові докази або документи були надані суду, а в даному випадку сторонами кримінального провадження речові докази суду не надавались, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для вирішення питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
Строк покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня його затримання, тобто з 20 грудня 2017 року.
Зарахувати в силу положень ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного ОСОБА_5 покарання, строк попереднього його ув'язнення з 20 грудня 2017 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню для проведення товарознавчих експертиз № 1767/26 від 26.04.2016 року та № 1489/26 від 08.04.2016 року у загальному розмірі 2 378,70 (дві тисячі триста сімдесят вісім гривень 70 коп.).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надсилати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Арцизького районного суду ОСОБА_1
Одеської області