нп 2/490/4277/2017 Справа № 490/3331/17
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
05 лютого 2018 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Кваша С.О.
за участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , відповідачів,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, -
У квітні 2017 року позивачі звернулися з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 , в якому просили усунути їм перешкоди у користуванні належним їм на праві власності по 1\2 частині кожній житловим будинком № 38 по вул. Христо Ботєва в м.Миколаєві шляхом припинення права відповідачів коритсуватися даним житловим будинком та виселення їх з житлового будинку .
Зазначали, що відповідачі зареєстровані та проживають у належному їм на праві власності будинку , хоча не є членами їх сім'ї та з ними не укладено договір найму житла. У зв'язку з тим, що проживання сторонніх осіб в будинку створює їм перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні правами власника , а їх право на користування спірним будинком припинилося зі смертю колишнього власника, з дозволу якого вони і були вселені до житлового приміщення - просили усунути перешкоди у користуванні своєю власності шляхом виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.
В судовому засіданні позивачка та їх представник просили про задоволення позову з викладених підстав.
Відповідачі заперечували проти задоволення позову з тих підстав, що вони не втратили права користування житлом після смерті попереднього власника, членами сім'ї якого вони були, та протягом 10 років за його згодою проживали у відповідних приміщеннях домоволодіння, несли витрати на його утримання , робили ремотн, і іншого житла вони не мають.
02 листопада 2017 року за заявою відповідачів судом відкладено розгляд справи на 05 лютого 2018 року для надання можливості ознайомитись з матеріалами позовної заяви.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом розяснено право відповідачам на подання відзиву і додаткових доказів. В судовому засіданні відповідачі зазначили, що не бажають скористатися цим правом.
Вислухавши пояснення учасників процесу, вичивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи позову, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_6 , яка настала 04 березня 2016 року , який був власником 1\2 частини житлового будинку № 38 по вул.Христо Ботєва в м.Миколаєві спадщину прийняли позивачі, що підтверджено Свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 03 березня 2017 року Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою.
На час розгляду справи власниками спірного будинку є ОСОБА_1 - 1\4 частки та ОСОБА_3П, - 3\4 частини будинку.
На момент смерті спадкодавця ОСОБА_6 у вказаному домоволодінні проживали та були зареєстровані з дозволу ОСОБА_6 відповідачі, які вважають себе членами його сім'ї.
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 09 грудня 2016 року, яке набуло законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однієї сім'єю чоловіки та жінки без шлюбу , зміну черговості отримання права на спадкування .
Судом встановлено, а відповідачами підтверджено, що останні проживають у зазначеному будинку постійно, не є членами сім'ї позивачів і не були ними.
Позов мотивовано необхідністю користування й розпорядження позивачами об'єктом свого права власності шляхом виселення відповідачів.
Так, відповідно до статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно зі статтею 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За змістом зазначеної норми, право членів сім'ї особи на користування жилим приміщенням, що належало їй на праві приватної власності, є похідним від права останньої на користування зазначеною жилою площею і із втратою нею права власності члени її сім'ї втратили право на користування відповідним житлом. Вказана правова позиція висловлена також у постанові Верховного суду України від 15 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14.
Отже,члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК), і таким законом є не ЖК України, а норми, передбачені главою 32 ЦК України.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частина перша статті 321ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Однією із підстав припинення сервітуту, у тому числі особистого, згідно із пунктом четвертим частини першої статті 406 ЦК України, є припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Згідно з частиною першою статті 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
Судами встановлено, що спадкодавцем ОСОБА_6 не складено заповіту , до кола спадкоємців за законом відповідачі не входять , отже і не було встановлено сервітуту щодо домоволодіння на користь останніх.
Отже, зі смертю ОСОБА_6 прийняттям спадщини позивачами припинено право власності ОСОБА_6 на домоволодіння, у якому проживали відповідачі, які вселені в будинок з дозволу співвласника ОСОБА_6 і які вважали себе членами його сім'ї, а інших підстав свого права на користування жилим приміщенням, належним на праві власності позивачу, відповідачі не навели.
Посилання відповідачів на тривале проживання у будинку не є підставою для набуття відповідачами права користування спірним жилим приміщенням. Відсутність у відповідачів іншого житла не може мати наслідком обмеження прав позивачів у володінні, користуванні і розпорядженні своїм майном.
За такого, позов підлягає частковому задоволенню, оскільки вимоги про припинення права відповідачів користуватися вказаним житловим будинком при їх виселенні- є зайвими.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів слід стягнути на користь ОСОБА_1 ( оскільки як вбачається з квитанції про сплату судового збору саме нею проведена оплата) судовий збір в рівних частках.
Керуючись ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд -
Позов задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим будинком № 38 по вул. Христо Ботєва в м.Миколаєві шляхом виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з житлового будинку № 38 по вул. Христо Ботєва в м.Миколаєві.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 320 грн. судового збору з кожного.
Рішення може бути оскаржене сторонами через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів після пскладання повного тексту рішення.
СУДДЯ О.А.ГУДЕНКО