06.02.2018
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/745/18
нп 1-кп/490/57/2018
Іменем України
06 лютого 2018 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 , його законного представника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150020005350, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є громадянином України, неодруженим, має повну загальну середню освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є раніше судимим 19 березня 2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік, від відбування якого був звільнений на підставі ст.ст. 75, 104 КК України з випробуванням строком на один рік, однак через невиконання покладених на нього судом обов'язків ухвалою від 21.10.2015 того ж суду направлений для відбування призначеного покарання (за ухвалою від 08.08.2016 Центрального районного суду м. Миколаєва звільнений від подальшого відбування покарання умовно-достроково),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
11 грудня 2017 року, близько 19 год. 10 хв., ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, знаходячись в районі перехрестя вул. Малої Морської та вул. Шевченка в м. Миколаєві, побачивши в руці у ОСОБА_4 мобільний телефон "Samsung S8 + 64 GB Duos (SM-G955FZDD)", imei: НОМЕР_1 , вартістю 23 000 грн., що належить останньому, повторно, діючи умисно з корисливих мотивів, вихопив з руки потерпілого цей мобільний телефон і, утримуючи його при собі, побіг вулицею Малою Морською у бік магазину "Продукти". У свою чергу потерпілий ОСОБА_4 прослідував за ОСОБА_6 та, переслідуючи його увесь час, наздогнав біля магазину "Продукти", що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 18, та почав вимагати повернення зазначеного вище мобільного телефону, на що ОСОБА_6 з метою утримання викраденого майна застосував до ОСОБА_4 насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, а саме наніс три удари рукою в обличчя останнього, чим спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синців та саден обличчя, що за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень, і, продовжуючи утримувати викрадене майно при собі, з місця вчинення злочину зник, одержавши реальну можливість розпоряджатися ним на власний розсуд.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, винним себе визнав повністю, повідомивши, що дійсно приблизно у другій половині грудня 2017року, близько 17-18 год., він, знаходячись в районі перехрестя вул. Малої Морської та вул. Шевченка, побачив у потерпілого мобільний телефон "Samsung S8", який вихопив з руки ОСОБА_8 та пішов з ним у бік магазину. Біля магазину потерпілий наздогнав його і почав вимагати повернути телефон. У відповідь він наніс потерпілому близько трьох ударів кулаком правої руки в обличчя і з викраденим телефоном залишив місце пригоди. У подальшому він, будучи п'яним, загубив викрадений мобільний телефон. Не оспорює ту обставину, що мобільний телефон коштує 23 000 грн.. У вчиненому щиро кається.
Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, з огляду на що суд вважає їх встановленими.
Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у вчиненні злочину за викладених вище обставин. При цьому, дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж - відкрите викрадення чужого майна, поєднаний із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує, що він вчинив умисний тяжкий корисливий злочин, його особу, а саме те, що він є раніше судимим за вчинення корисливого злочину, не працює, має постійне місце проживання, характеризується посередньо, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та як обставину, що його пом'якшує - щире каяття обвинуваченого.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне за вчинений злочин призначити ОСОБА_6 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, тобто чотири роки позбавлення волі, яке, з урахуванням його характеристики, характеру та обставин вчиненого злочину, а також з урахуванням його щирого каяття, відповідає особі обвинуваченого і тяжкості вчиненого ним злочину, а також є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Щодо питання про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, як це у судових дебатах запропонував зробити захисник, то суд вважає неможливим виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, оскільки раніше до нього судом вже застосовувалося звільнення на підставі ст.ст. 75, 104 КК України від відбування покарання з випробуванням, однак обвинувачений порушив обов'язки, покладені на нього вироком суду, через що був направлений для відбування призначеного покарання, та, відбувши його навіть неповністю (внаслідок умовно-дострокового звільнення), належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив новий корисливий злочин, іще більш тяжкий та зухвалий, причому із застосуванням насильства.
Наведені вище обставини, з урахування іще й того, що обвинувачений не працює та немає інших законних джерел доходів для забезпечення свого життя, вказують на неможливість його виправлення без відбування призначеного покарання, у зв'язку з чим підстави для застосування до нього звільнення від відбування покарання, передбачені ст. 75 КК України, відсутні.
DVD-диск, з відеозаписом з камери зовнішнього відео-спостереження магазину "Продукти", який слідчим визнано речовим доказом, не є таким речовими доказами у розумінні ч. 1 ст. 98 КПК України, а є засобом збереження електронної інформації, на якому збережено спеціально створена копія відповідного відеозапису, тобто він підпадає під ознаки носія електронного документа (ч.ч. 1, 2 ст. 99 КПК України), та, відповідно, згідно правил, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 100 КПК України, має увесь час зберігатися в матеріалах кримінального провадження, що не потребує окремого процесуального рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 377 КПК України якщо обвинувачений, що тримається під вартою засуджений до позбавлення волі, суд лише у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Враховуючи особу обвинуваченого та встановлені під час кримінального провадження обставини, суд не вбачає підстав для зміни застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили на інший.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367-368, 370, 371, 373, 374, 377 КПК України,-
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому за цей злочин покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Строк відбування ОСОБА_6 призначеного покарання відраховувати з моменту його затримання, тобто з 12 грудня 2017 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_6 , до набрання вироком законної сили залишити попереднім.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк - з дня отримання ним копії вироку.
Головуючий: