вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"01" лютого 2018 р. Справа№ 911/1841/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Кропивної Л.В.
Сітайло Л.Г.
при секретарі судового засідання: Степанці О.В.,
від позивача Толмачева О.Ю. довіреність № 303/25-6663 від 11.06.2017 року
Озеров О.С.
від відповідача Коломієць В.А. довіреність №64 від 01.11.2017 року
Орєховський М.Л. довіреність №64 від 01.11.2017 року
Кізько О.В. довіреність №64 від 01.11.2017 року
від третьої особи 1 Яковенко У.Д. довіреність № 9821/8.3 від 15.12.2017 року
від третьої особи 2 Толмачева О.Ю. довіреність № 220/508д від 28.12.2016 року
Озеров О.С. довіреність № 220/396/д від 22.11.2017 року
від преси Семидько А.А.
розглядаючи апеляційну скаргу
Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт"
на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017
у справі №911/1841/17 (головуючий суддя Чонгова С.І., судді Карпечкін Т.П., Конюх О.В.)
за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління
до Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Міністерство молоді та спорту України;
2) Міністерство оборони України
про зобов'язання повернути нерухоме майно
за зустрічним позовом Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"
до Київського квартирно-експлуатаційного управління
про визнання договору оренди продовженим
У червні 2017 року Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" про зобов'язання повернути нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договором оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року та додатковими договорами №42д/ККЕУ від 18.08.2009 року, №12д/2014/ККЕУ та №41д/2015/ККЕУ від 16.11.2015 року, в частині звільнення та повернення нерухомого військового майна, яке перебувало в оренді відповідача.
В липні 2017 року, до початку розгляду справи по суті Спільним Підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" подано зустрічний позов до Київського квартирно-експлуатаційного управління відповідно до якого відповідач просить визнати договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року (зі змінами згідно додатковим договором від 12.08.2014 №12д/2014р.) продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, які були передбачені договором оренди № 181/9-175р від 30.05.1999 року (зі змінами згідно додатковим договором від 12.08.2014 № 12д/2014р.), а саме на два роки триста шістдесят чотири дні.
В обґрунтування вимог зустрічного позову, відповідача (за первісним позовом) вказує, що ним у період дії спірного договору оренди належним чином виконувались взяті на себе обов'язки орендаря та останній має переважне право на продовження договору оренди на новий строк.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2017 року зустрічну позовну заяву Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" до Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання договору оренди продовженим прийнято до розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство молоді та спорту України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2017 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Міністерство оборони України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2017 первісний позов задоволено, зобов'язано Спільне Підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" повернути Київському квартирно-експлуатаційному управлінню нерухоме військове майно, розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (стара назва вул. Чкалова) 29, військове містечко №201: інв. №150 площею 261 кв.м., інв. №153 площею 106 кв.м., інв. №152 площею 87 кв.м., інв. №№ 144, 154 площею 32 кв.м. , інв. №151 площею 8 кв.м., інв. №№155,158 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6 кв.м., інв. №№161, 162, 164 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2 кв.м., інв. №№165,173, 172, 174, 168, 169, 170, 177 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 2379,2 кв.м. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що орендар був належним чином повідомлений щодо припинення договору оренди за закінченням його терміну дії, відтак зобов'язаний був повернути нерухоме майно. Щодо зустрічних позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що заява відповідача (за первісним позовом) згідно якої останній пропонує укласти додатковий договір подана не за місяць до закінчення договору оренди, чим порушено умови договору, відтак відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Спільне Підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким:
- відмовити Київському квартирно-експлуатаційному управлінню в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" повернути Київському квартирно-експлуатаційному управлінню нерухоме військове майно, розташоване за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Броварської сотні (стара назва вул. Чкалова) 29, військове містечко №201: інв. №150 площею 261 кв.м., інв. №153 площею 106 кв.м., інв. №152 площею 87 кв.м., інв. №№ 144, 154 площею 32 кв.м. , інв. №151 площею 8 кв.м., інв. №№155,158 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6 кв.м., інв. №№161, 162, 164 - майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2 кв.м., інв. №№165,173, 172, 174, 168, 169, 170, 177 майданчики стрільби з пунктами керування площею 2379,2 кв.м.;
- задовольнити зустрічний позов Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" - визнати Договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 (зі змінами згідно з додатковим договором від 12.08.2014 №12д/2014) продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, які були передбачені Договором оренди №181/9-175р від 30.05.1999 (зі змінами згідно з додатковим договором від 12.08.2014 №12д/2014), а саме на два роки триста шістдесят чотири дні.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, при неповному дослідженні доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, невірному застосуванні норм як матеріального, так і процесуального права, внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив факту надсилання орендодавцем та отримання орендарем попередження про припинення договору оренди у відповідності до ч. 2, ст. 17 ЗУ «Про оренду державного і комунального майна». Вказані обставини на думку скаржника свідчать про те, що позивачем (за первісним позовом) не було надано в установленому законом порядку заяву про зміну чи припинення договору оренди нерухомого майна №181/9-175р та додаткового договору №42д/ККЕУ протягом місяця після закінчення строку його дії, тобто з 17.05.2017 року. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до матеріалів справи, останнім було належним чином та завчасно повідомлено орендодавця про намір укласти додатковий договір оренди на новий строк.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 апеляційну скаргу Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
Після усунення недоліків, 16.11.2017 апеляційна скарга Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження вищевказану апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 13.12.2017.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 заяву Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Чорногуза М.Г. від розгляду справи №911/1841/17 відхилено. Заяву про самовідвід головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Чорногуза М.Г. у справі №911/1841/17 задоволено.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду Пасічник О.Ю. від 15.12.2017 №09-52/853/17, у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід головуючого судді Мальченко А.О., судів Жук Г.А., Чорногуз М.Г. задоволено та призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1841/17.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2017 року, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду апеляційної скарги Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" у справі №911/1841/17 сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Агрикова О.В., судді Руденко М.А., Андрієнко В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 року апеляційну скаргу Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Агрикової О.В., суддів Руденко М.А., Андрієнко В.В.
Розпорядженням від 10.01.2018 №09.1-08/54/18, у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) та судді Андрієнка В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено потворний автоматизований розподіл справи №911/1841/17.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2018 року, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду апеляційної скарги Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" у справі №911/1841/17 сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мартюк А.І., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 року прийнято справу № 911/1841/17 за апеляційною скаргою Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року, до провадження у складі колегії суддів: Головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мартюк А.І., Сітайло Л.Г.
В свою чергу, 11.01.2018 року у судовому засіданні суддею-членом колегії Мартюк А.І. заявлено самовідвід від розгляду апеляційної скарги Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/1841/17, з метою недопущення сумніву в неупередженості, які можуть виникнути, у зв'язку з дружніми стосунками судді-члена колегії Мартюк А.І. з представником відповідача - Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 заяву про самовідвід судді Мартюк А.І. у розгляді апеляційної скарги Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі №911/1841/17 задоволено.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду Пасічник О.Ю. від 12.01.2018 №09.1-08/64/18, у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Мартюк А.І. призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1841/17.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2018, відповідно до підпункту 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду апеляційної скарги Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" у справі №911/1841/17 сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Агрикова О.В., судді Кропивна Л.В., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 року апеляційну скаргу Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі №911/1841/17 прийнято до провадження у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Кропивна Л.В., Сітайло Л.Г. та призначено її розгляд на 01.02.2018 року.
11.01.2018 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про огляд та дослідження доказів відповідно до якого останній просив оглянути та дослідити в судовому засіданні матеріали справи на наявність в них належним чином завіреної копії чи оригіналу чеку поштового відправлення з адреси позивача (за первісним позовом) на адресу відповідача (за первісним позовом), належним чином завіреної копії чи оригіналу опису вкладеного поштового відправлення з адреси позивача (за первісним позовом) на адресу відповідача (за первісним позовом), відповіді на звернення ТОВ «Сапсан-Спорт» від 03.05.2017 року та від 15.05.2017 року, помітки «повернуто» навпроти записів вихідної документації ККЕУ на адресу апелянта, наявність відбитку печатки та інших обов'язкових реквізитів «заяви», наявність листа ТОВ «Сапсан-Спорт» від 30.05.2017 року на адресу ККЕУ.
Вказане вище клопотання задоволено, в судовому засіданні 01.02.2018 року оглянуто та досліджено вищезазначені у клопотанні докази.
В судовому засіданні 01.02.2018 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи1 надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник третьої особи2 надав усні пояснення по суті спору, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.05.1999 року між Міністерством оборони України (орендодавець) та Спільним підприємством у формі закритого акціонерного товариства "Сапсан-спорт" (орендар) укладено договір оренди №181/9-175р. будівель, споруд та майданчиків, розташованих на території військового містечка №201 в Київському гарнізоні за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, 29. (далі договір оренди; т.1, а.с. 9-12).
Згодом, 18.08.2009 року між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та СП ТОВ "Сапсан-спорт" було укладено додатковий договір №42д/ККЕУ до договору оренди №181/9-175р. нерухомого військового майна, розташованого в Броварському гарнізоні №201. (далі додатковий договір оренди №42д/ККЕУ; т. 1, а.с. 27-31).
Відповідно до п. 10.4. додаткового договору оренди №42д/ККЕУ у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення додаткового договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія додаткового договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з п. 10.7. додаткового договору оренди №42д/ККЕУ чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Нормами п. 10.9. та 10.10. додаткового договору оренди №42д/ККЕУ визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання - передачі про повернення майна покладається на орендаря.
В подальшому, між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та СП ТОВ "Сапсан-спорт" було укладено додатковий договір №12д/2014/ККЕУ від 12.08.2014 року. (далі додатковий договір оренди №12д/2014/ККЕУ; т. 1, а.с. 36-37).
Пунктом 10.1. додаткового договору оренди №12д/2014/ККЕУ встановлено, що договір оренди діє з моменту підписання та до 17.05.2017 року. Тобто, строк дії договору оренди продовжено до 17.05.2017 року включно.
В матеріалах справи наявний акт від 29.05.1999 року відповідно до якого відповідачем (за первісним позовом) прийнято в оренду майно, а саме нежитлові приміщення за адресою: м. Бровари, вул. Чкалова, 29. (т. 1, а.с. 18).
Як зазначає позивач (за первісним позовом) останній відправив на адресу відповідача (за первісним позовом) лист №303/25-1825 від 07.04.2017 року зі змісту якого вбачається, що ККЕУ повідомив ТОВ «Сапсан-Спорт» про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде. (т. 1, а.с. 44). Як доказ направлення вказаного листа позивачем (за первісними позовом надано журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління. (т.2, а.с. 51-57), а також повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.63).
Листом №303/25-2271 від 28.04.2017 року ККЕУ повторно повідомило ТОВ «Сапсан-Спорт» про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде. (т.1, а.с. 45). Як доказ направлення вказаного листа позивачем (за первісними позовом надано журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління, (т.2, а.с. 51-57), а також чек та роздруківкою УДППЗ "Укрпошта". (т.2, а.с. 64-65).
Також, листом №303/20-2731 від 25.05.2017 року ККЕУ повторно повідомило ТОВ «Сапсан-Спорт» про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року продовжуватись не буде. (т.1, а.с. 46). Як доказ направлення вказаного листа позивачем (за первісними позовом надано журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління. (т.2, а.с.58-62), а також роздруківкою УДППЗ "Укрпошта". (т.2, а.с. 66).
Також, в матеріалах справи наявний лист №1853-Д-6977 від 15.09.2017 року відповідно до якого «Укрпошта» повідомляє, що рекомендований лист від 25.05.2017 року №0304908268350 на адресу СП ТОВ «Сапсан-Спорт» (вул. Чкалова, 29, м. Бровари, Київська обл.) вручений 14.06.2017 року на підставі довіреності уповноваженій особі Дишлевій О.Ю. під розпис у відділенні поштового зв'язку №3 м. Бровари. (т.2, а.с. 67).
Проте, як стверджує позивач (за первісним позовом) відповідач (за первісним позовом) ніяким чином не відреагував на вказані вище листи.
У вказаних листах позивачем (за первісним позовом) було також зазначено, що за результатами комісійного обстеження нерухомого військового майна, переданого в оренду СП ТОВ «Сапсан-Спорт» було встановлено порушення орендарем умов договору оренди (неналежне використання (заниження орендної ставки, у зв'язку із використанням всупереч мети договору оренди) та утримання деяких об'єктів оренди (добудова об'єкта оренди, не проведення відповідних ремонтів деяких об'єктів оренди) використання в господарській діяльності нерухомого військового майна, яке не є предметом оренди, використання земельної ділянки для досягнення мети оренди орієнтовною загальною площею 9,969 га, частина якої використовується для ведення господарської діяльності, в тому числі самовільно розміщено тимчасові будівлі та споруди.
Також, в матеріалах справи наявний акт №1 від 31.05.2017 року відповідно до якого вказано, що майно передане за договором оренди станом на 31.05.2017 року не повернуто, хоча в силу п.п.10.9. 10.10 договору оренди вказане майно мало бути передано орендарем орендодавця протягом 3 робочих днів, тобто 22.05.2017 року. (т.1, а.с. 47). Вказаний акт було складено в присутності представника відповідача (за первісним позовом).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду що орендар був належним чином повідомлений щодо припинення договору оренди за закінченням його терміну дії, відтак зобов'язаний був повернути нерухоме майно виходячи з наступного.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено у ч. 4 ст. 41 Конституції України, якою визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). Особливості зазначеного статусу визначені у статті 3 Закону, згідно з яким військове майно закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління. Під правом оперативного управління розуміється таке майнове право, за яким відповідна юридична особа володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до вказівок власника та призначення майна. Законом окреслюються межі використання зазначеного майна - лише за його цільовим і функціональним призначенням (ч.2 ст.3).
Згідно ст. 1 ЗУ "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.
Згідно ст. 7 вказаного Закону, військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам.
Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Спірні правовідносини щодо оренди нерухомого військового майна регулюються зокрема положеннями частин другої та третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), нормами Цивільного та Господарського кодексів.
Згідно з частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною 4 ст. 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 ЦК України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст. 17 Закону, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.
Також, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Реалізація зазначеного у частині 2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» принципу продовження терміну дії договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків. Тобто, для застосування частини 2 статті 17 Закону та визнання припиненим або продовженим на той самий строк договір оренди необхідно встановити такі юридичні факти: 1) наявність або відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди; 2) строк та спосіб повідомлення про припинення або зміну умов договору оренди. На виконання викладених вимог, суд встановлює, перш за все, наявність волевиявлення сторін щодо припинення дій договору або зміни його умов у вигляді відповідної заяви однієї із сторін договору. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вказана норма Закону не містить чіткої вказівки яким чином повинна бути зроблена ця заява. Відповідно до Академічного тлумачного словника української мови (том 3, стор. 421) заява це - 1. чиє-небудь повідомлення, звернення до кого-небудь з викладом якихось відомостей, положень, думок; 2.письмове прохання, оформлене за певним зразком, що подається на ім'я офіційної особи або до установи чи організації. При цьому, згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови спосіб це - певна дія, прийом або система прийомів, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь, досягти чогось. Отже, заява - це певна дія чи прийом для досягнення певного результату (мети), наприклад (окрім зазначених вище): письмове чи усне повідомлення; повідомлення засобами поштового зв'язку чи електронного зв'язку (e-mail); телефонного зв'язку, СМС, факсимільного зв'язку та інших засобів комунікацій. Враховуючи той факт, що частиною 2 ст. 17 Закону не встановлено конкретного способу повідомлення про припинення або зміну умов договору оренди однією із сторін, колегія суддів вважає, що в такому випадку слід дотримуватися загального принципу неодноразово викладеного в позиціях Верховного суду України. А саме: «За загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей».
При цьому, колегія суддів вважає, що під терміном «отримання» мається на увазі обізнаність особи про відомості з якими її повідомили.
Відповідач по первісному позову наполягає на тому, що позивачем по первісному позову не надано суду належних та допустимих доказів надсилання та отримання повідомлення його про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди.
Як вже зазначалось вище позивачем (за первісним позовом) надано докази направлення вказаних листів, а саме журнал реєстрації вихідних документів Київського квартирно-експлуатаційного управління (т.2, а.с. 51-57), (т.2, а.с.58-62), повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.63), роздруківка УДППЗ "Укрпошта". (т.2, а.с. 66), лист №1853-Д-6977 від 15.09.2017 року (т.2, а.с. 67).
При цьому, доводи апелянта стосовно того, що ним не було отримано листів позивача (за первісним позовом) від 07.04.2017 року, від 28.04.2017 року та від 25.05.2017 року, оскільки матеріали справи не містять опису вкладеного в поштове відправлення, чеку та повідомлення про вручення поштового відправлення, колегією суддів відхиляються виходячи з наступного.
При відсутності конкретної вказівки в Законі або в договорі щодо способу повідомлення, колегія суддів вважає, що при дослідженні факту повідомлення про виявлення наміру однієї сторони щодо припинення дії договору слід брати до уваги сам факт обізнаності сторони про наявність такого волевиявлення контрагента по договору. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач (за первісним позовом) був обізнаний про намір позивача (за первісним позовом) (орендодавця) щодо припинення договору оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року. Зазначене підтверджується листом самого відповідача (за первісним позовом) № 40 від 21.07.2017 року ( т.2, а.с. 157), зі змісту вказаного листа вбачається, що листом від 17.05.2017 року за №14 (вх.. №8700/з від 18.05.2017 року) СП зверталося до ТВО Міністра оборони України щодо листів Начальника Київського КЕУ К.С. Діцуленка, зокрема за №303/25-2409 від 11.05.2017 року на адресу Управління Превентивної діяльності Національної поліції України з заявами про те, що «Міністерством оборони України прийнято рішення про не продовження із спільним підприємством у формі ТОВ «Сапсан-спорт» договору оренди на новий термін та повернення нерухомого майна Київському КЕУ 17.05.2017 року».
Одночасно, до матеріалів справи відповідачем (за первісним позовом) додано лист ККЕУ від 11.05.2017 року №303/25-2409 (т.2, а.с. 154), в якому зазначається, що Міністерство оборони, прийнято рішення про не продовження із спільним підприємством у формі ТОВ «Сапсан-Спорт» договору оренди на новий термін та повернення нерухомого майна Київському КЕУ 17.05.2017 року.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний лист №11-13/1671 від 26.04.2017 року зі змісту якого вбачається, що Київська обласна державна адміністрація просила посприяти Міністра оборони України в продовженні договору оренди між ККЕУ та СП ТОВ «Сапсан-Спорт». При цьому Київська обласна державна адміністрація в даному листі посилається саме на лист ККЕУ МО України №303-25-1831 від 07.04.2017 року щодо наявності якого відповідач (за первісним позовом) заперечує.
Крім цього, матеріали справи містять акт Київського квартирно-експлуатаційного управління № 1 від 31.05.2017 про неповернення орендованого майна, зі змісту якого вбачається, що строк дії договори закінчився 19.05.2017р. і про це відомо відповідачу по первісному позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт повідомлення позивачем (за первісним позовом) відповідача (за первісним позовом) про намір не продовжувати дію договору.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що порушення способу (порядку) направлення заяви (без опису вкладення та не рекомендованим листом) про намір припинити дію договору оренди, у зв'язку з закінченням його строку при одночасному встановленні факту обізнаності (отримання інформації про наявність такого наміру), не є підставою для визнання факту неповідомлення орендаря орендодавцем про намір припинити дію договору та не тягне з собою наслідків відмови у позові.
Відтак, враховуючи, що позивач (за первісним позовом) однозначно висловив своє заперечення проти продовження дії договору оренди до закінчення терміну його дії, та відповідач був про це повідомлений, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди №181/9-175р від 30.05.1999 року припинив свою дію з 17.05.2017 року.
Щодо наявності волевиявлення орендаря щодо укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди колегія суддів зазначає, наступне.
Матеріали справи містять дві копії заяви (т.1, а.с. 101, т.2, а.с. 20), які надані відповідачем за первісним позовом. Дані листи містять відмінності, а саме відомості щодо його отримання. На копії листа (т.1, а.с. 101) наявна відмітка з вх. №2556 від 03.05.2017 року з підписом невідомої особи, та вказано, що отримано на 3-х аркушах. На копії листа (т.2, а.с. 20) наявний штамп з вх. №2556 від 03.05.2017 року, відсутній підпис особи, яка прийняла його та вказано що лист на 1-му аркуші.
Доказів надсилання вказаного листа з описом вкладення та рекомендованим листом відповідачем (за первісним позовом) суду не надано.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на той факт, що в матеріалах справи наявний лист №19 від 06.06.2017 року відповідача (за первісним позовом) про його заперечення на акт ККЕУ від 31.05.2017 року (т.2, а.с. 77), в якому він вказує, що листом №11 від 03.05.2017 року звертався до Міністерства оборони України з пропозиціями проведення переговорів, перегляду умов договору, готовності усунути порушення, взяти в оренду додаткові технічні майданчики, надати МОУ сприяння в оформленні правовстановлюючих документів, розширити співпрацю, виконувати завдання згідно Концепції розвитку фізичної підготовки у Збройних Силах України за наказом Міністра оборони від 13.05.2016 року №257 і висловити офіційну позицію міністерства.
Тобто, з вищенаведеного вбачається, що, якщо й відповідачем (за первісним позовом) направлявся лист №11 від 03.05.2017 року то не про намір укласти додатковий договір про поновлення договору оренди, а про проведення переговорів, перегляду умов договору, готовності усунути порушення, взяти в оренду додаткові технічні майданчики тощо, як зазначено вище.
Відтак матеріали справи не містять беззаперечних доказів, що відповідач за первісним позовом направляв позивачу за первісним позову лист №11 від 03.05.2017 року про намір укласти додаткову угоду про продовження договору оренди з проектом даної додаткової угоди, тому колегія суддів дійшла висновку, що договір оренди відповідно до п. 10.4 припинився після закінчення строку, на який його було укладено, 17.05.2017 року.
Відповідно до п. 10.4. додаткового договору оренди №42д/ККЕУ у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення додаткового договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія додаткового договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до Статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.
Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326 ЦК). Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами (ч. 3 ст. 326 ЦК).
Згідно зі ст. 4 Закону від 21 вересня 2006 р. № 185-V «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук. Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об'єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.
Враховуючи наведені законодавчі приписи, слід дійти висновку, що реалізація орендарем його переважного права перед іншими претендентами на оренду цього ж майна після закінчення строку дії договору оренди, можлива лише у разі наявності у орендодавця наміру подальшого передання цього майна в оренду і виключно шляхом укладення нового договору оренди у порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
За приписами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Нормами п. 10.9. та 10.10. додаткового договору оренди №42д/ККЕУ визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання - передачі про повернення майна покладається на орендаря.
Відтак, враховуючи те, що спірний договір оренди припинив свою дію, а відповідач (за первісним позовом) не повернув спірне майно позивачу (за первісним позовом) колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо задоволення вимог первісного позову.
Щодо вимог зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначалось вище, позивач (за зустрічним позовом) вказав, що оскільки останній у період дії договору оренди належним чином виконував взяті на себе обов'язки орендаря, то має переважне право на продовження договору оренди на новий строк.
Відповідно до ч. 3, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Отже, для застосування ч. 3, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов'язки за договором, 2) до листа- повідомлення орендар додав проект додаткової угоди та 3) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення, 4) орендоване майно необхідне для потреб його власника.
Проте, в матеріалах справи наявні, а саме листи №303/20-2731 від 25.05.2017 року (т.1, а.с. 46), №303/25-2409 від 11.05.2017 року (т.2, а.с.154), акт обстеження від 12.07.2016 року (т.2, а.с. 70-76), акт обстеження від 12.07.2016 року (т.2, а.с. 103-138), акт обстеження від 17.08.2016 року (т.2, а.с. 138-141), що підтверджують неналежне використання орендарем об'єкту оренди. Крім того, в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази надсилання орендарем листа про намір укласти додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди з проектом додаткової угоди, а також відсутні докази, що орендодавець має намір здавати в оренду, або вже досяг згоди про оренду спірного об'єкта оренди з іншим орендарем.
Згідно зі ст. 134 ГК України та ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається майном на власний розсуд.
Отже, законодавець передбачив право власника відмовитися від продовження договору оренди і право орендаря на його продовження при умові належного виконання договірних зобов'язань та наявності інших суб'єктів господарювання на оренду спірного майна.
Тобто, до закінчення терміну дії спірного договору оренди сторони не дійшли згоди щодо продовження договору на новий строк, а листи позивача (за первісним позовом) свідчать про відмову орендодавця в поновленні спірного договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову і відмови у задоволенні зустрічного позову з врахуванням мотивувальної частини даної постанови.
Відповідно до ч.4, ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини..
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції зміні в мотивувальній.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Спорт" на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/1841/17 залишити без змін змінивши його мотивувальну частину.
3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1841/17.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.02.2018 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Л.В. Кропивна
Л.Г. Сітайло