ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
30.01.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/703/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", вул. Стельмаха, буд. 6а, м. Київ, 03040,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Чопика Мирослава Володимировича, АДРЕСА_1
третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019,
про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 110458 грн.53 коп., з яких: 2809,25 грн. - заборгованість з орендної плати , 5107,39 грн. - пеня, 559 грн. - 3 % річних, 2403,93 грн. - інфляційні та 81950 грн. - неустойка за прострочення повернення об'єкта оренди, 8070,32 грн. заборгованості по орендній платі перед державним бюджетом з урахуванням пені, 3% річних та втрат від інфляції, 12367,89 грн. відшкодування по несплаченому ПДВ з урахуванням 3% річних пені та втрат від інфляції.
за участю:
від позивача: Мовчан Олег Михайлович - заступник начальника юридичного відділу підприємства, (довіреність № 164 від 11.01.2018 року; паспорт серія ТТ № 275135 від 10.03.2015 року)
від відповідача: Литвин Марія Антонівна - представник, (довіреність зареєстровано в реєстрі за № 1120 від 07.07.2017 року; паспорт НОМЕР_2 від 11.12.2000 року)
від третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області: Свідрик Тарас Володимирович - головний спеціаліст сектору контролю та правової роботи, (довіреність № 01-37-01 від 02.01.2018 року; посвідчення № 158 від 01.03.2017 року)
установив: Державне підприємство "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Чопика Мирослава Володимировича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 130 544 грн.85 коп., з яких: 36 636,30 грн. - заборгованість з орендної плати з урахуванням ПДВ, 4737,89 грн. - пеня, 572,16 грн. - 3 % річних, 3889,96 грн. - інфляційні та 84 706,54 грн. - неустойка за прострочення повернення об'єкта оренди з урахуванням ПДВ.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди державного нерухомого майна №1004 від 24.06.2014 року по сплаті орендної плати та повернення орендованого майна після припинення вказаного договору оренди.
В ході провадження у справі 11.09.17 позивачем через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з фізичної особи - підприємця Чопика Мирослава Володимировича на його користь заборгованості з орендної плати в сумі 130 544 грн.85 коп., з яких: 36 636,30 грн. - заборгованість з орендної плати з урахуванням ПДВ, 4737,89 грн. - пеня, 572,16 грн. - 3% річних, 3889,96 грн. - інфляційні та 84 706,54 грн. - неустойка за прострочення повернення об'єкта оренди з урахуванням ПДВ.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2017 року вищевказаний позов залишено без розгляду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 року, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2017 року скасовано, а справу передано для розгляду по суті до Господарського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.17 розгляд справи в судовому засіданні призначено на 20.12.17.
15 січня 2018 року через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області позивачем подано заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд стягнути заборгованість з орендної плати в сумі 110458 грн.53 коп., з яких: 2809,25 грн. - заборгованість з орендної плати, 5107,39 грн. - пеня, 559 грн. - 3 % річних, 2403,93 грн. - інфляційні та 81950 грн. - неустойка за прострочення повернення об'єкта оренди, 8070,32 грн. заборгованості по орендній платі перед державним бюджетом з урахуванням пені, 3% річних та втрат від інфляції, 12367,89 грн. відшкодування по несплаченому ПДВ з урахуванням 3% річних пені та втрат від інфляції.
Відповідно до п.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Як підтверджується матеріалами справи, зокрема формуляром судового засідання від 16.01.2018 року, на момент подання даної заяви справа перебувала на стадії підготовчого засідання.
З урахуванням наведеного суд задовольнив дану заяву, а предметом позову є стягнення заборгованості в сумі 110458 грн.53 коп., з яких: 2809,25 грн. - заборгованість з орендної плати, 5107,39 грн. - пеня, 559 грн. - 3 % річних, 2403,93 грн. - інфляційні та 81950 грн. - неустойка за прострочення повернення об'єкта оренди, 8070,32 грн. заборгованості по орендній платі перед державним бюджетом з урахуванням пені, 3% річних та втрат від інфляції, 12367,89 грн. відшкодування по несплаченому ПДВ з урахуванням 3% річних пені та втрат від інфляції.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог (вх.591/18 від 15.01.18) та просить суд позов задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№14242/17 від 12.09.17) та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує відсутністю заборгованості по орендній платі та заборгованості по орендній платі перед Державним бюджетом, у зв"язку із погашенням, неправомірність нарахування ПДВ, разом з тим і нарахування пені та неустойки.
Представник третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області в судовому засіданні в судовому засіданні підтвердив факт сплати відповідачем заборгованості перед Державним бюджетом в сумі 8070 грн.32 коп.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, оцінивши докази по справі, суд встановив наступне.
24 червня 2014 р. між Державною інспекцією сільського господарства в Івано-Франківській області (по договору - орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Чопиком Мирославом Володимировичем (по договору - орендар/по справі - відповідач) укладено Договір оренди державного нерухомого майна № 1004 із змінами та доповненнями (далі - Договір).
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 №1071-р адміністративну будівлю розміщену за адресою вул. Галицька, буд.12, м. Івано-Франківськ (у тому числі орендовані відповідачем приміщення) передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі орган управління) та відповідно до наказу Органу управління від 26.01.2017 року закріплено на праві господарського відання за Державним підприємством "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".
Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування державне майно: нежитлові приміщення першого поверху площею 59,9 кв.м адміністративної будівлі, розміщені за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд.12 та нежитлові підвальні приміщення площею 38,8 кв.м, розміщені за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд.12.
Предмет оренди на підставі Акту приймання-передачі державного майна переданий відповідачу і прийнятий останнім 24.06.2014 р. в день укладення Договору.
Згідно до пункту 3.1 Договору визначено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1995 № 786 (далі Методика) та відповідно до додаткової угоди №1 до Договору 1004 від 17.06.2017 становить 9460, 60 грн. за базовий місяць розрахунку - квітень 2015 року, без врахування ПДВ. В подальшому розмір орендної плати корегується в залежності від індексу інфляції згідно Методики.
Згідно п.3.6 Договору 1004 орендодавцю, перераховується 50 відсотків орендної плати щомісяця не пізніше 15-го числа місяця, за який здійснюється платіж, а інші 50 відсотків від суми орендної плати спрямовується до Державного бюджету України.
Пунктом 10.1. Договору визначено, що Договір вступає в дію з 24.06.2014 та діє до 24.05.2017 р.
Листом №119 від 21.04.2017 року позивач повідомив відповідача про припинення чинності Договору 1004 у зв"язку із закінченням строку його дії та виробничою необхідністю позивача у використанні орендованих приміщень за призначенням.
Листом від 23.05.2017 року відповідач погодився з вимогою щодо звільнення орендованих ним приміщень та звернувся із клопотанням про відстрочку повернення орендованих приміщень на один місяць та зобов"язувався сплачувати у повному обсязі орендну плату за весь період відстрочки.
Відповідач належним чином не виконав зобов'язання за Договором, у зв"язку із чим звернувся з позовом до суду.
В силу ст. ст. 11, 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з правочинів.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у державній власності, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі "Закон"). Частиною 3 ст. 18 Закону передбачений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно з ст. 19 Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату, строки внесення якої визначаються у договорі.
Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться в ст. 179, ст. 193 ГК України.
Як підтверджується матеріалами справи, зокрема Актом приймання-передачі нерухомого майна від 24.06.2014 року позивач виконав свої зобов'язання щодо передачі в оренду предмета договору.
За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач договірні зобов'язання в частині здійснення платежів з орендної плати до закінчення дії договору та орендної плати за користування орендованим приміщенням після закінчення договору оренди виконував неналежним чином внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до поданого позивачем розрахунку складає 2 809 грн. 25 коп.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На день розгляду справи відповідачем у справі не спростовано факт наявності заборгованості по орендній платі в сумі 2 809 грн. 25 коп.
Таким чином, заборгованість відповідача по орендній платі в сумі 2 809 грн. 25 коп. є обгрунтована та підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання є пенею. Відповідні положення містяться в ст.ст. 230-232 ГК України. В ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами п. 3.7 договору визначено, що за несвоєчасне перерахування орендної плати відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день простроченості, включаючи день оплати, з урахуванням індексу інфляції. Також на суму боргу відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нараховується 3% річних.
Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано пеню в розмірі 5107,39 грн.
Суд здійснивши перевірку нарахування пені приходить до висновку про часткове її задоволення, зокрема в сумі 1297 грн. 23 коп. В стягненні решти нарахуваної пені слід відмовити.
Відповідачем невірно визначено строк сплати орендної плати, внаслідок чого невірно обраховано період прострочення, а саме, за поданим розрахунком відповідач вважає, що орендну плату слід було стягувати за поточний місяць до 15 числа поточного місяця. Тобто, наприклад, за вересень до 15 вересня
Однак, як вбачається із умов Договору оренди державного нерухомого майна від 24.06.2014 року розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку квітень 2014 року складає 7 767 грн. 20 коп.(п.3.1 Договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на поточний місяць (п.3.3. Договору).
Згідно п.3.6. Договору оренди орендна плата перераховується не пізніше 15 числа місяця.
Отже, сплата орендної плати відбувається за наступним принципом, наприклад: за вересень орендна плата дорівнює плата за серпень помножити на індекс інфляції за вересень. З урахуванням того, що індекс інфляції можливо обрахувати тільки по завершенню поточного місяця (місяця за який здійснюється оплата орендної плати) і відомості про його розмір з'являються не раніше першої декади наступного місяця, то відвідповідно і оплата орендної плати за умовами договору та з урахуванням Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу повинна бути сплачена до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (за вересень до 15 числа жовтня).
З поданого позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі вбачається нарахування суми заборгованості по орендній платі визначено з порушенням вказаних умов договору, зокрема періоду їх сплати.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості інфляційні збитки за несвоєчасне здійснення орендних платежів складає 2 403 грн. 93 коп. та 559 грн. 65 коп. - 3% річних .
Судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання. За наведених обставин, здійснивши перерахунок їх нарахування, суд приходить до висновку про часткове їх задоволення, зокрема в частині стягнення 538 грн. 64 коп. - інфляційних втрат та 173 грн. 65 коп. - 3% річних. В решті їх нарахування слід відмовити, у зв'язку із невірним визначенням періодів сплати суми заборгованості по орендній платі.
Щодо стягнення орендної плати перед Державним бюджетом в сумі 8070 грн.32 коп., то суд зазначає наступне.
Як підтверджується матеріалами справи відповідачем здійснено сплату вказаної суми заборгованості про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних квитанцій від 13.11.2017, від 13.12.2018 року та підтверджено її сплату в судовому засіданні третьою особою Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області.
За наведених обставин суд, приходить до висновку про відмову в частині стягнення заборгованості перед Державним бюджетом в сумі 8070 грн.32 коп.
Щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу несплачене ПДВ в сумі 12 367 грн. 89 коп. з урахуванням 3% річних пені та втрат від інфляції, то суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.
Як вбачається із умов Договору оренди державного нерухомого майна № 1004 від 24.06.14 сторонами узгоджено нарахування та сплату орендної плати без ПДВ.
Під час розгляду справи представниками сторін в усних поясненнях повідомлено суд, що на час укладення договору оренди , а ні орендодавець , а ні орендар не були платниками ПДВ.
Орендар - відповідач подав суду довідку, що і на теперішній час він не є платником ПДВ
Позивачем - орендодавцем не подано суду доказів, що він за час дії договору став платником ПДВ.
Одночасно суду не подано доказів про внесення змін до договору оренди щодо нарахування ПДВ на орендну плату, або пропозиції позивача відповідачу про їх внесення та не прийняття їх останнім. Не наведено обгрунтування обов'язку відповідача по відшкодуванню його (позивача) податкових зобов'язань.
В частині позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 81 950 грн. 00 коп., то слід зазначити наступне.
В силу дії ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч. 1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно зі статтею 795 вказаного вище кодексу повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Правові наслідки припинення договору оренди визначені також в статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою встановлено, що у разі припинення, розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він (орендар) зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 10.9 Договору оренди державного нерухомого майна № 1004 від 24.06.2014 року визначено, що у випадку припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення строку орендного користування звільнити приміщення , що орендується та передати (повернути) їх орендодавцеві за актом приймання-передачі.
Відповідно до п.10.1 Договору оренди строк його дії закінчився 24.05.2017 року.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу дії ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Пунктом 10.11 Договору оренди сторонами погоджено, що у разі невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у подвійному розмірі за користування майном за час прострочення, але не меншої ніж установлена чинним законодавством України.
Відповідно до п.10.10 Договору оренди майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.
Відповідачем не надано суду акту приймання-передавання (повернення) орендованого майна, що свідчить про неналежне виконання відповідачем умов договору щодо повернення орендованого майна.
З огляду на те, що у визначені договором строки орендовані приміщені не були повернуті орендодавцю, орендарю, виходячи з вищенаведених норм права, нараховано неустойку, яка відповідно до поданого позивачем розрахунку складає в сумі 81 950 грн. 00 коп.
Здійснивши перевірку нарахування неустойки за неправомірне використання нежитлових приміщень судом встановлено обгрунтованість її нарахування та таких, що підлягають задоволенню.
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову зокрема в частині стягнення 86768,77 грн. (вісімдесят шість тисяч сімсот шістдесят вісім гривень сімдесят сім копійки), з них 2809,25 грн. (дві тисячі вісмсот дев'ять гривень двадцять п'ять копійки) - заборгованість з орендної плати ,1297,23 грн (одна тисяча двісті дев"яносто сім гривень двадцять три копійки) - пені, 173,65 грн (сто сімдесят три гривні шістдесят п'ять копійки) - 3% річних, 538,64 грн (п'ятсот тридцять вісім гривні шістдесят чотири копійки)- втрат від інфляції, 81950 грн. (вісмдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят гривень) - неустойка за прострочення повернення об'єкта оренди. В решті позову - відмовити.
З врахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, зокрема в сумі 1301грн. 50 коп. Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову слід залишити за позивачем, у зв'язку з відмовою у її задоволення.
Керуючись ст.18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 11, 202, 509, 526, 546, 548, 549, 612, 625, 785 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. 46, 73, 74, 77, 86, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
задовольнити частково позов Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 110458 грн.53 коп., з яких: 2809,25 грн. - заборгованість з орендної плати , 5107,39 грн. - пеня, 559 грн. - 3 % річних, 2403,93 грн. - інфляційні та 81950 грн. - неустойка за прострочення повернення об'єкта оренди, 8070,32грн.заборгованості по орендній платі перед державним бюджетом з урахуванням пені ,3% річних та втрат від інфляції, 12367,89 грн. відшкодування по несплаченому ПДВ з урахуванням 3% річних пені та втрат від інфляції.
Стягнути з відповідача Фізичної особи - підприємця Чопика Мирослава Володимировича (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь позивача Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарськї продукції" (вул. Стельмаха, буд. 6а, м. Київ, 03040, код 39394238) 86768,77 грн. (вісімдесят шість тисяч сімсот шістдесят вісім гривень сімдесят сім копійки), з них 2809 грн 25 коп. (дві тисячі вісмсот дев'ять гривень двадцять п'ять копійки) - заборгованість з орендної плати, 1297 грн 23 коп. (одна тисяча двісті дев'яносто сім гривень двадцять три копійки) - пені, 173 грн 65 коп. (сто сімдесят три гривні шістдесят п'ять копійки) - 3% річних, 538 грн 64 коп. (п'ятсот тридцять вісім гривні шістдесят чотири копійки) - втрат від інфляції, 81950 грн 00 коп. (вісмдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят гривень) - неустойка за прострочення повернення об'єкта оренди та 1301 грн 50 коп. (одну тисячу триста одну гривню п'ятдесят копійки) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07.02.18
Суддя Фанда О.М.