номер провадження справи 28/45/17
30.01.2018 Справа № 908/553/17
Суддя Федорова Олена Владиславівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом заступника прокурора Запорізької області - начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді (69057, м. Запоріжжя, вул.Матросова, 29-а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
позивач-1 Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, 4)
позивач-2 Державна установа «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (70053, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2)
до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50)
до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів» (69059, м. Запоріжжя, вул.Північнокільцева, 3)
про визнання недійсними та скасування наказів, зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю представників:
прокурор: Дядюшева К.Є., посвідчення №035882 від 05.10.2015р.;
від позивача-1: ОСОБА_1, довіреність №10/17 від 22.06.2017р.;
від позивача-2: ОСОБА_1, довіреність №4/15-702 від 21.06.2017р.;
від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність №3 від 02.01.2018р.;
від відповідача-2: не з'явився.
До господарського суду Запорізької області звернувся заступник прокурора Запорізької області - начальник управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Південно-Східного міжрегіонального управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів» про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016р. №8-2547/15-16сг “Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою” та від 10.10.2016р. №8-3783/15-16сг “Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 19,6527 га кадастровий номер 2321581400:01:001:0002 в постійне користування”, зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів» повернути земельну ділянку на користь Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)».
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №908/553/17, присвоєно справі номер провадження 28/45/17, судове засідання призначено на 12.06.2017р.
Розгляд справи неодноразово зупинявся.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2017р. поновлено провадження у справі №908/553/17, розгляд справи призначено на 17.01.2018р.
В судовому засіданні 17.01.2018р. суддею оголошено, що з 15.12.2017р. господарськими судами здійснено перехід на нову редакцію Господарського процесуального кодексу України, а тому розгляд даної справи суд здійснює за правилами загального позовного провадження відповідно до норм чинного ГПК України.
Ухвалою суду від 17.01.2018 р. розгляд справи відкладався, судове засідання призначено на 30.01.2018 р.
Судове засідання 30.01.2018р. відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.
Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені у позові. Просив позов задовольнити. В обґрунтування вимог вказував, що прокуратурою під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді встановлено факт незаконного надання Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області у постійне користування ТОВ «Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів» земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)». Відповідачем-1 видано наказ № 8-2547/15-16сг від 12.08.2016 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким надано дозвіл відповідачу-2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за мажами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Орієнтовний розмір ділянки - 19,6527 га. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У подальшому відповідачем-1 видано наказ № 8-3783/15-16сг від 10.10.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 19,6527 га кадастровий номер 2321581400:01:001:0002 в постійне користування», яким затверджено розроблений проект землеустрою та передано в постійне користування відповідача-2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 19,6527 га (кадастровий номер 2321581400:01:001:0002) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів. Прокурор вважає, що накази відповідача-1 № 8-2547/15-16сг від 12.08.2016 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», № 8-3783/15-16сг від 10.10.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 19,6527 га кадастровий номер 2321581400:01:001:0002 в постійне користування» видано з порушенням вимог земельного законодавства, з перевищенням повноважень. Земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 19,6527 га (кадастровий номер 2321581400:01:001:0002) на момент передачі її відповідачем-1 у постійне користування відповідачу-2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001312 від 24.01.1997 перебувала у постійному користуванні позивача-2. Факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні позивача-2 також підтверджується матеріалами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської сільської ради. З урахуванням того, що право постійного користування виникло у відповідача-2 на підставі недійсного наказу відповідача-1, земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 19,6527 га для ведення сільськогосподарського виробництва, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району підлягає поверненню відповідачем-2 на користь позивача-2. З посиланням на ст. ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 16, 1212 ЦК України, ст. ст. 116, 122, 152 Земельного кодексу України прокурор просив визнати недійсними та скасувати накази № 8-2547/15-16сг від 12.08.2016 р. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», № 8-3783/15-16сг від 10.10.2016 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 19,6527 га кадастровий номер 2321581400:01:001:0002 в постійне користування» та зобов'язати відповідача-2 повернути на користь позивача-2 земельну ділянку площею 19,6527 га (кадастровий номер 2321581400:01:001:0002).
Представник позивача-1 та позивача-2 підтримав позовні вимоги, заявлені прокурором. Матеріали справи містять письмові пояснення позивача-1, відповідно до яких зазначено, що право користування спірною земельною ділянкою виникло у позивача-2 на підставі дійсних, правомірних (ніким не оскаржених та не скасованих) рішень місцевої влади, яка приймала їх в межах встановлених діючими на час прийняття таких рішень законами та нормативними актами. Як наслідок підтвердження законності набуття такого права, позивачем-2 отримано відповідний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Спірна земельна ділянка не вилучалась у позивача-2. Також зазначав, що відповідач-1 незаконно видав дозвіл на оформлення документів та затвердив документацію відповідача-2 на земельні ділянки, що раніше виділені в користування позивачу-2.
Представник відповідача-1 проти позову заперечив, свою правову позицію виклав у відзиві від 24.01.2018 р. (вх. № 0808/1655/18 від 29.01.2018р.). Зазначив про необхідність закриття провадження у справі в частині визнання недійсними та скасування наказів від 12.08.2016р. № 8-2547/15-16сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та від 10.10.2016 р. № 8-3783/15-16сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 19,6527 га кадастровий номер 2321581400:01:001:0002 в постійне користування» у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки 14.11.2016 р. за результатами розгляду заяви відповідача-2 Головним управлінням було видано наказ від 14.11.2016 р. № 8-4412/15-16-сг «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою». За змістом п. 4 зазначеного наказу ухвалено накази Головного управління від 12.08.2016 р. № 8-2547/15-16-сг та від 10.10.2016 р. № 8-3783/15-16-сг вважати такими, що втратили чинність. В іншій частині позовних вимог заперечував.
Відповідач-2 заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України (чинній на момент звернення з позовом до суду). Ухвала про порушення провадження у справі від 29.05.2017р. надіслана за належною адресою та отримана представником відповідача-2 10.06.2017р., про що свідчить поштове повідомлення (Т.2, арк.с. 2). Матеріали справи містять примірник ухвали суду про поновлення провадження у справі від 29.08.2017р., який повернуто на адресу суду з довідкою Укрпошти з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
В судому засіданні 30.01.2018 р. судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.
Заслухавши прокурора та представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд
У відповідності до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкритого за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідок застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.03.2017 у справі №908/553/17 повернуто без розгляду позовну заяву прокурора та встановлено, що при зверненні з позовом до суду прокурором невірно визначено позивача з метою захисту інтересів держави та в даному випадку прокурор не наділений правом здійснювати представництво в суді інтересів держави в особі державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)».
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2017 у справі № 908/553/17 скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.03.2017 та колегією суддів зазначено наступне: «З тексту позовної заяви вбачається, що в результаті дослідження характеру спірних правовідносин прокурором при з'ясуванні наявності підстав для представництва, встановлено, що безпосередньо інтереси держави порушено неможливістю забезпечити державною установою «Дружелюбівський виправний центр (№1)» здійснення функції, делегованих державою, щодо організації виконання покарань у вигляді обмеження волі.
Так, відповідно до листа Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» на останню покладено забезпечення створення умов для залучення засуджених, відповідно до вимог КВК України до суспільно-корисної оплачуваної праці та забезпечення (при наявності умов) створення і розвитку підсобного господарства з метою вироблення сільськогосподарської продукції для покращення матеріально-побутового забезпечення засуджених, а також персоналу виправного центру.
Реалізація вказаних делегованих повноважень держави можлива лише за умови наявності в установи виконання покарань відповідних засобів, зокрема, земельних ділянок.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.
Відповідно до Положення про Державну установу «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 р. №3679/128/5 Дружелюбівський виправний центр є державною установою, яка входить до складу державної кримінально-виконавчої служби України.
Органом управління виправного центру є Міністерство юстиції України. Діяльність виправного центру контролюється та координується Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
З огляду на наведене, з метою реального та максимально ефективного поновлення інтересів держави прокурор визначив в якості другого позивача саме державну установу «Дружелюбівський виправний центр ( №1)».
З огляду на викладене, при розгляді даної справи суд виходить з того, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді є підтвердженими.
Як встановлено, на території с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області з 1988 року по 29.11.1999 р. функціонувала установа ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому (на теперішній час - Державна установа «Дружелюбівський виправний центр»(№1).
На підставі рішення Вільнянської районної ради народних депутатів від 11.04.1991 р. № 58 установою ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому 24.01.1997 р. отримано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001312, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 710.
Вказаним державним актом посвідчено отримання установою ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому у постійне користування земельної ділянки загальною площею 2788 га для ведення сільського господарства, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.11.1999 р. № 165 установу ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому перейменовано в Дружелюбівську виправну колонію Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№ 1).
У подальшому, наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 21.11.2004 р. № 219 Дружелюбівську виправну колонію (№1) перейменовано у Дружелюбівський виправний центр (№1).
Наказом Державної пенітенціарної служби України від 01.11.2011 р. № 480 Дружелюбівський виправний центр Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№1) перейменовано у Дружелюбівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1).
Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 р. № 3679/128/5 державну установу «Дружелюбівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)» перейменовано у державну установу «Дружелюбівський виправний центр (№1)2.
Розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 25.11.2003 р. №630 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1» надано дозвіл на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівській виправній колонії (№1) загальною площею 2718 га, які розташовані на території Дружелюбівської сільської ради.
На виконання вказаного розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації ДП “Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” на замовлення Дружелюбівської виправної колонії (№1) (договір № 71 від 23.02.2004р.) протягом 2004-2005 років виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
Розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 27.10.2005 р. №765 «Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської ВК №1» затверджено технічну документацію по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 загальною площею 2552,0047 га, з них: сільськогосподарських угідь 2352,9046 га, в тому числі ріллі 2095,9430 га, на території Дружелюбівської сільської ради.
Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ № 8-2547/15-16сг від 12.08.2016 р. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким надано дозвіл відповідачу-2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Орієнтовний розмір земельної ділянки - 20,0000 га. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідачем-1 видано наказ № 8-3783/15-16сг від 10.10.2016 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування», яким затверджено розроблений проект землеустрою та передано у постійне користування відповідача-2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 19,6527 га (кадастровий номер 2321581400:01:001:0002) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.
Таким чином, земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 19,6527 га (кадастровий номер 2321581400:01:001:0002) на момент її передачі відповідачем-1 у постійне користування відповідача-2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001312 від 24.01.1997 р. перебувала у постійному користуванні позивача-2.
Факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні позивача-2 також підтверджується матеріалами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
Прокурор, звертаючись з даною позовною заявою до суду, вважає, що накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-2547/15-16сг від 12.08.2016 р. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», № 8-3783/15-16сг від 10.10.2016 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 19,6527 га кадастровий номер 2321581400:01:001:0002 в постійне користування» видано з порушенням вимог земельного законодавства та перевищенням повноважень.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до пункту "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, передбачених ч. 8 ст. 122 Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішеннями органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Таким чином, органом, уповноваженим державою розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (відповідач-1 у справі).
Як вбачається, право постійного користування позивача-2 на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку на момент видання відповідачем-1 спірних наказів припинено не було. Земельна ділянка у користувача не вилучалась та знаходилась в постійному користуванні.
Враховуючи викладене, накази відповідача-1 № 8-2547/15-16сг від 12.08.2016 р. “Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою” та № 8-3783/15-16сг від 10.10.2016 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування» суперечать ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України та порушують право постійного користування землею позивача-2.
Таким чином, позовні вимоги заступника прокурора Запорізької області - начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивач-1 Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, позивач-2 Державна установа «Дружелюбівський виправний центр (№1)» до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання недійсними наказів є законними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від № 8-3783/15-16сг від 10.10.2016 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування» відповідачем-2 у встановленому законом порядку 11.10.2016 р. за № 16885946 зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 19,6527 га (кадастровий номер 2321581400:01:001:0002) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.
В ч. 2 ст. 95 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Як встановлено, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується факт реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою за ТОВ «Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів».
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відповідно до змісту позовних вимог, в даному випадку, предметом спору є відновлення права позивача-2 на земельну ділянку шляхом повернення її законному користувачу.
Матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка фактично відповідачу-2 не передавалася, з фактичного користування позивача-2 не вибувала. З пояснень представника позивача-2 слідує, що земельна ділянка ним оброблялася протягом 2016 -2017 років починаючи з 24 січня 1997 року згідно діючого акту серії ІІ-ЗП № 001312 «На право постійного користування землею» (Т.2, арк.с. 81).
Таким чином, вимоги прокурора в частині зобов'язання повернути земельну ділянку відповідачем-2 позивачу-2 фактично зводяться до необхідності відновлення державної реєстрації права на земельну ділянку за позивачем-2 та скасування державної реєстрації речового права на земельну ділянку за відповідачем-2.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Суд зазначає, що вчинити дії стосовно повернення земельної ділянки законному землекористувачу, особа має тоді, коли існують об'єктивні перешкоди поверненню, пов'язані з певним використанням ділянки. Належних доказів існування обставин, які унеможливлювали б використання позивачем-2 спірної земельної ділянки, прокурором не надано. Фактичні дані, з яких би вбачалось порушення відповідачем-2 прав позивача-2 щодо користування земельною ділянкою, у матеріалах справи відсутні.
З огляду на встановлене, що стосується вимоги про зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку позивачу-2, то підстав для цього суд не встановив.
Посилання прокурора на ст. 1212 ЦК України суд вважає недоречними, з огляду на те, що об'єктом повернення є земельна ділянка, у користуванні якою відповідач-2 не чинить перешкоди та, як встановлено, спірна земельна ділянка не вибувала з фактичного користування позивача-2. Тому, до даних правовідносин є помилковим застосування приписів ст. 1212 ЦК України щодо зобов'язання повернути потерпілому майно, набуте без достатньої правової підстави.
Таким чином, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Запорізької області до товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів» про зобов'язання останнього повернути на користь Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 19.6527 га (кадастровий номер 2321581400:01:001:0002) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.
Клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі в частині визнання недійсними наказів судом залишено без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до п.п. 4.2, 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (в попередній редакцій)), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки самий лише факт прийняття Головним управлінням наказу від 14.11.2016 наказ № 8-4412/15-16-сг «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» не свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань щодо предмету спору, адже спірні накази лише визнано таким, що втратили чинність.
Таким чином, підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (в чинній редакції) відсутні.
Позовні вимоги до відповідача-1 задовольняються.
В задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовляється.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за позовними вимогами до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання недійсними наказів в розмірі 3200 грн. покладається на відповідача-1, за позовними вимогами до ТОВ «Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів» про зобов'язання повернути земельну ділянку в сумі 1600 грн. - покладається на прокуратуру.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою Запорізької області у вказаній справі сплачено судовий збір за внесення апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.03.2017 у розмірі 1600 грн. (платіжне доручення № 652 від 31.03.2017).
Відповідно до норм чинного законодавства, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК України (в попередній редакції) або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 11113 ГПК (в попередній редакції) з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК (в попередній редакції).
Враховуючи наведене, відповідно до норм ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений прокуратурою Запорізької області за подання апеляційної скарги у розмірі 1600 грн. покладається на Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 95, 116, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Позовні вимоги заступника прокурора Запорізької області - начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивач-1 Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, позивач-2 Державна установа «Дружелюбівський виправний центр (№1)» до відповідача-1 про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задовольнити.
3. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 № 8-2547/15-16-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».
4. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.10.2016 № 8-3783/15-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 19,6527 га кадастровий номер 2321581400:01:001:0002 в постійне користування».
5. В задоволенні позовних вимог заступника прокурора Запорізької області - начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивач-1 Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, позивач-2 Державна установа «Дружелюбівський виправний центр (№1)» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів» про зобов'язання останнього повернути на користь Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 19,6527 га (кадастровий номер 2321581400:01:001:0002) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів відмовити.
6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний номер 39820689) на користь прокуратури Запорізької області (юридична адреса: вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний номер 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп.). Видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07 лютого 2018 року.
Суддя О.В. Федорова