Справа № 263/1371/18
Провадження № 2-о/263/132/2018
07 лютого 2018 року м. Маріуполь Донецької області
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: судді Скрипниченко Т.І. при секретарі Диміч Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа Центральний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану,-
06 лютого 2018 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування своїх вимог зазначивши, що 19 серпня 2017 року у м.Макіївка Донецької області, яке є тимчасово окупованою територією України померла його матір ОСОБА_2. Встановлення факту смерті в судовому порядку необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтво про смерть, згідно чинного законодавства України.
Заявник у судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволення заявлених вимог наполягає.
Представник заінтересованої особи Центрального у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Суд, дослідивши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно листа Центрального районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 06.02.2018 №54/15.2-116 у реєстрації смерті ОСОБА_2, яка померла 18.08.2017 року у м. Макіївка Донецької області, було відмовлено, оскільки заявником для підтвердження факту смерті пред'явлено документ форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 р. №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006р. за №1150/13024.
Суду надано довідку про причину смерті (до форми №106/у), видане медичним закладом у м. Макіївка Донецької області 21.08.2017, де зазначено, що ОСОБА_2, у віці 89 років, померла 19.04.2017 року, причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця атеросклеротичний кардіосклероз.
Згідно свідоцтва про народження виданого повторно серії І-НО №767743, матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року « Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Відповідно до ч.4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У 1971 році Міжнародним судом ООН були сформульовані так звані «намібійські винятки», з яких випливає, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» (пункт 125) зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) своєю практикою, що склалась, також підтримав цей стандарт. Зокрема, у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) ЄСПЛ приділив увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. Судом було констатовано, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючихde factoорганів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки медичних документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини та для проведення державної реєстрації смерті є об'єктивні перешкоди.
Враховуючи, що від встановлення факту смерті залежить виникнення відповідних правовідносин, суд вважає за необхідне встановити факт смерті 19.08.2018 у м.Макіївка Донецької області ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України, причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця атеросклеротичний кардіосклероз.
Керуючись Законом України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. ст. 12, 13,18, 315, 317, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа Центральний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану - задовольнити.
Встановити факт смерті 19.08.2017 у м.Макіївка Донецької області ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України, причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця атеросклеротичний кардіосклероз.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Заінтересована особа: Центральний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області - ідентифікаційний код 33426211.
Суддя Т.І. Скрипниченко