Справа № 158/2157/17 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О.К.
Провадження № 22-ц/773/132/18 Категорія: 59 Доповідач: Федонюк С. Ю.
29 січня 2018 року місто ОСОБА_1
Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С.Ю.,
суддів - Матвійчук Л.В., Русинчука М.М.,
з участю:
секретаря судового засідання - Лимаря Р.С.,
учасника справи:
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Кристалбанк», третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Кристалбанк» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 вересня 2017 року,
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Кристалбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи вимоги тим, що 27.03.2017 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис, яким стягнув з нього заборгованість за кредитним договором від 17.12.2013 р., укладеним між ним та ПАТ «Терра Банк», у розмірі 23255,49 грн. Вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчиняючи його, нотаріус не перевірив безспірність стягуваної суми.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 вересня 2017 року позов задоволено.
Ухвалено визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 27.03.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 649, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у загальному розмірі 23255,49 грн.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, ПАТ «Кристалбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду через невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус при вчиненні такого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат».
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Даним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.
Як встановлено судом, 17.12.2013 року між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №Д-39/32, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 16500 грн під 37% річних, з датою повернення 12.12.2014 р.(а.с.6-8).
Відповідно до повідомлення ПАТ «Кристалбанк» від 12.01.2015 р. за №609, у зв'язку із неплатоспроможністю ПАТ «Терра Банк» частину активів, зокрема й кредитний договір №Д-39/32 ОСОБА_2 від 17.12.2013 р., передано згідно з актом прийому-передачі активів та зобов'язань ПАТ «Перехідний Банк «Кристалбанк» (а.с.10).
27 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 649, яким стягнуто з позивача заборгованість за кредитним договором №Д-39/32 від 17.12.2013 р. у розмірі 23255,49 грн, з яких: 16500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5555,49 грн. - заборгованість за процентами та 1200 грн. плати за вчинення виконавчого напису.
06.06.2017 р. державним виконавцем Ківерцівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54064433 з виконання виконавчого напису №649, виданого 27.03.207 р. (а.с.5).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно з п. 1 Переліку документів, до нотаріусів подаються нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до п.2 Переліку документів, для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, нотаріусу слід надати кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Як встановлено судом першої інстанції, і підтверджено матеріалами справи, банком пред'явлено до нотаріуса заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №Д-39/32 від 17.12.2013 р. за період з 17 грудня 2013 року по 26 жовтня 2016 року у розмірі 23255,49 грн, з яких: 16500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5555,49 грн. - заборгованість за процентами. Отже, кредитором вказано, що жодного погашення тіла кредиту боржником не відбулося. Проте, позичальником у вказаний період вносилась помісячна оплата боргу у сумі, що підтверджена відповідними квитанціями, принаймні на загальну суму 9920 грн. (а.а.9,19), що не було належним чином враховано при прийнятті рішення про безспірність заборгованості нотаріусом.
Разом з тим, із наданої суду копії заяви про вчинення виконавчого напису від 17.02.2017 р. (а.с.54-55) не вбачається, що до вказаної заяви банком було дійсно додано передбачені Переліком документи.
Крім того, судом вірно зазначено, що період, за який нарахована заборгованість, охоплює строк понад три роки до дня звернення.
Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що подаючи приватному нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису, відповідачем не були дотримані вимоги законодавства, зокрема щодо доведеності безспірності заборгованості боржника.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов до правильного та обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Кристалбанк» залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 вересня 2017 року у даній справі залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді