Справа № 154/88/17 Провадження №11-кп/773/13/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.2 ст.286 КК України Доповідач: ОСОБА_2
06 лютого 2018 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 березня 2017 року, яким -
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився та проживає в АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не працює, одружений, в силу ст.89 КК України судимості немає, -
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Строк відбуття основного покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.
До вступу вироку в законну силу ОСОБА_8 залишений попередній запобіжний захід обраний у виді домашнього арешту.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що він, 19 липня 2016 року, близько 00.15год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Audi 80 1.8 S», р.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись на 41 км+850м. автодороги сполученням «Ковель-Жовква» зі сторони м. Володимир-Волинський, в с.Верба, Володимир-Волинського району, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, всупереч вимогам п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 12.3 Правил дорожнього руху України, з моменту виявлення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , що рухалась у попутному напрямку по правій смузі руху відносно руху автомобіля «Audi 80 1.8 S», р.н.з. НОМЕР_1 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 81 від 15 серпня 2016 року, отримала наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма з переломом кісток основи черепа, ускладненої субарахноїдальним крововиливом, забоєм головного мозку, відкритий перелом кісток середньої третини правої гомілки, забійні рани правої тім'яно-потиличної ділянки волосяної частини голови, множинні осадження та дрібні забійні рани голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. Дані тілесні ушкодження, отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стосовно живих осіб належать до тяжких, як небезпечних для життя в момент спричинення і в даному випадку викликали смерть потерпілої. Причиною смерті ОСОБА_10 є забій головного мозку і крововилив під м'яку мозкову оболонку внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа.
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_8 п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 12.3 Правил дорожнього руху України.
У поданій апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення надто м'якого покарання. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання обвинуваченому порушено вимоги ст.65 КК України. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавленні волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
У поданій апеляційній скарзі та доповненні до неї обвинувачений не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального процесуального та кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання без застосування вимог ст.75 КК України. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання порушено вимоги ст.65 КК України. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано те, що він має на утриманні батьків похилого віку, позитивно характеризується, примирився з потерпілою, частково відшкодував збитки. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, на підставі ст.75 КК України встановити іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора з викладених у ній підстав, а скаргу обвинуваченого заперечив, захисника та обвинуваченого, які, кожен зокрема, апеляційну скаргу прокурора заперечили та просили задовольнити скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Висновок про винуватість ОСОБА_8 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано зроблений судом, що по суті в апеляційних скаргах не заперечується.
Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України є правильною і також не оскаржується.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а саме, те, що ОСОБА_11 хоча і вважається несудимим, однак раніше притягався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, де посередньо характеризується, одружений, його матір важко хвора. Враховано судом як те, що потерпіла на суворому покаранні не наполягала, так і невідворотну обставину - смерть неповнолітньої.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_11 , суд визнав щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, і це не оспорюється в апеляційних скаргах.
Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилаються в апеляційних скаргах як прокурор, так і обвинувачений, в їх сукупності, а також врахувавши наслідки вчиненого злочину, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення основного покарання за ч.2 ст.286 КК України ближче нижньої межі, яке необхідно відбувати реально, оскільки відсутні підстави для можливості звільнення останнього від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України, з чим повністю погоджується апеляційний суд.
Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано призначив додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, з огляду на те, що обвинувачений вчинив злочин, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким, та вчиненим в стані алкогольного сп'яніння.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 березня 2017 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді