Справа № 604/119/18
Провадження № 2/604/124/18
05 лютого 2018 року сел. Підволочиськ
Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сташків Н.Б., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстрованої 47834, вул.. Заверби, 21, с. Староміщина, Підволочиського району, ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (адреса проживання: 47834, вул. Заверби, 21, с. Староміщина, Підволочиського району, Тернопільської області) про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Позивач ОСОБА_1 звернулася з позововом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, зокрема просить зобов'язати відповідача видати та повернути придбані нею за час проживання в будинковолодінні по вул. Завербою,21 в с. Староміщина Підволочиського району речі домашнього вжитку та предметів побуту, та грошові кошти загальною вартістю 3400 грн, витрачені на ремонтні роботи.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів .
Відповідно до вимог ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте позивачем вимоги закону не виконані, зокрема в порушення п.п.4,5 ст.184 ЦПК України не чітко викладено зміст позовних вимог та виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, а саме:
- як убачається із змісту позовної заяви представником позивача визначено спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на ст. 397 ЦК України, згідно якої володілець чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Разом з тим позивач просить визначити у рішенні суду вимогу про зобов'язання відповідача видати та повернути придбані нею за час проживання в будинковолодінні по вул. Завербою,21 в с. Староміщина Підволочиського району речі домашнього вжитку та предметів побуту, а також грошові кошти загальною вартістю 3400 грн, витрачені на ремонтні роботи.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства про виникнення, припинення, захист права власності та інших речових прав роз'яснено, що відповідно до статей 2, 318 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) річ (майно) може знаходитись у власності Українського народу, фізичних та юридичних осіб, держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав й інших суб'єктів публічного права. Організації, які не є юридичними особами, не можуть мати майна на праві власності. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню. Оскільки згідно з чинним законодавством суд вирішує спори співвласників щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої та частини другої статті 365 ЦК, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.
Крім того, аналогічна позиція викладена Верховним Судом України в Узагальненні « Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», в якому зазначено, що під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст.388 ЦК (постанова ВС від 6.12.2010, справа №3-13гс10). Не може бути витребувано від добросовісного набувача майно, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а також гроші та цінні папери на пред'явника ( ч.2 ст.388, ст.389 ЦК).
Вказані недоліки унеможливлюють суд прийняти правильне та об'єктивне рішення у даній справі.
Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і177цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175і177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. ст. 175, 185,260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстрованої 47834, вул.. Заверби, 21, с. Староміщина, Підволочиського району, ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (адреса проживання: 47834, вул. Заверби, 21, с. Староміщина, Підволочиського району, Тернопільської області) про витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - підпис
копія вірна:
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області ОСОБА_3