Справа № 588/1103/17
№ провадження 2/588/54/18
29.01.2018 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретаря судових засідань Горлянд С.В., позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тростянці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратили право на користування житлом,
Позивач у серпні 2017 року звернулася до суду з указаним позовом, який мотивувала тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.08.2002 року, виданого ВАТ Тростянецьке підприємство «Райагротехсервіс» на підставі розпорядження №140 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2012 року, виданого нотаріусом Тростянецької районної державної нотаріальної контори Гребіник О.Д. та зареєстрована в реєстрі за №2299 ОСОБА_2 є співвласницею 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а 1/3 частина указаної квартири належить доньці позивача ОСОБА_4. У серпні 2014 року позивач разом з донькою дали згоду на реєстрацію в квартирі ОСОБА_3, з якою родинних зв'язків не мають. На цей час у квартирі зареєстровані позивач, відповідач, ОСОБА_4 та її неповнолітня донька ОСОБА_5, 2003 року народження. Відповідач з моменту реєстрації з 12.08.2014 року у квартирі не проживала, її особистих речей у квартирі ніколи не було.
Посилаючись на указані обставини,позивач просить суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. ОСОБА_2 пояснила, що у зв'язку з домовленістю у 2014 році з відповідачем укласти угоду про обмін квартирами, ОСОБА_3, яка мала набути у власність квартиру АДРЕСА_1, позивач дозволила зареєструватись у вказаній квартирі. Після усної домовленості в майбутньому укласти відповідний договір, позивач фактично стала проживати у м.Гвардійську у квартирі відповідача, а відповідач жодного дня не проживала у квартирі позивача, здавала цю квартиру в оренду. Проте, у 2015 році позивач передумала здійснювати обмін квартир, звільнила квартиру у м.Гвардійськ, належну ОСОБА_3 та повернулась проживати у власну квартиру у м.Тростянець. Позивач знялась з реєстрації у квартирі відповідача, а ОСОБА_3, у свою чергу, відмовляється виписатись з квартири АДРЕСА_1, чим створює позивачу перешкоди у користуванні належною їй квартирою. ОСОБА_6В, вказала, що не бажає, щоб чужа для неї людина була прописана у квартирі, також через реєстрацію ОСОБА_3 вона не має можливості оформити субсидію.
Відповідач у судовому засіданні заперечила проти позову, просила відмовити у його задоволенні. ОСОБА_3 пояснила, що з позивачем була домовленість про обмін квартирами, а тому відповідач дійсно зареєструвалась у квартирі АДРЕСА_1, яка мала перейти їй у власність після виплати позивачу домовленої з неї суми коштів. Після того як позивач покинула указану квартиру та переїхала до квартири відповідача, остання впустила квартирантів жити, а сама проживала у сина у м.Тростянці, у квартирі позивача дійсно фактично не проживала. Після домовленості про обмін ОСОБА_3 виплатила частину домовленої суми коштів позивача, але остання у 2015 році передумала здійснювати обмін квартирами, а кошти відмовилась повертати відповідачу. Рішенням суду з ОСОБА_2 стягнути сплачені відповідачем кошти, але позивач до цього часу кошти не виплатила, тому ОСОБА_3 вважає, що факт реєстрації у квартирі позивача буде гарантією отримання від позивача належних їй коштів і до їх отримання відповідач не буде зніматись з реєстрації.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про те, що позов підтримує та просить справу слухати у її відсутності (а.с.26).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з таких мотивів.
Судом установлено, що позивач та треті особа ОСОБА_4 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-10).
Як вбачається з копії будинкової книги, заведеної на спірну квартиру та з листа Тростянецької міської ради від 21.08.2017 року відповідач ОСОБА_7 з 12.08.2014 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 13-15, 17).
Відповідач визнала і не заперечує, що з часу реєстрації у квартирі, яка належить позивачу та її доньці не проживала, мешкає у м.Тростянці у будинку сина.
Допитані в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які є сусідами позивача, суду показали, що відповідач не проживала у квартирі ОСОБА_2, бачили її, оскільки вона деякий час здавала квартиру квартирантам у період 2014-2015 році, коли позивач у квартирі не проживала. На цей час позивач проживає у квартирі АДРЕСА_1.
Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суду підтвердили, що відповідач була зареєстрована уквартирі позивача через те, що між ними була попередня домовленість про обмін квартирами і ОСОБА_3 почала виплачувати доплату за обмін ОСОБА_2, але обмін фактично не відбувся, а позивач отримані від відповідача кошти не повертає.
Вирішуючи заявлену позивачем вимогу про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (частина 1 статті 383 ЦК України).
При цьому відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Положення статті 391 ЦК України визначають право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь - яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Приписи статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь - яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї,а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Указаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-709цс16.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання проводиться на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Ураховуючи, що досліджені під час судового розгляду докази в сукупності підтверджують, що відповідач, яка не є і не була членом сім'ї позивача, не проживає і не проживала з серпня 2014 року у спірнійквартирі, а факт її реєстрації створюють перешкоди позивачу у користуванні належною їй квартирою, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт НОМЕР_1, виданий Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 11.05.1999 року) такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 05 лютого 2018 року.
Суддя М.В. Щербаченко