Справа № 761/25368/16-к
Провадження № 1-кс/761/15518/2016
15 липня 2016 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши клопотання захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 щодо тримання останнього під вартою,
До Шевченківського районного суду м. Києва 15.07.2016 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 , яким здійснюється захист гр. ОСОБА_3 , щодо незаконного, на думку захисника, тримання його підзахисного під вартою.
На обґрунтування свого висновку захисник зазначив, що ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2016 продовжений строк тримання ОСОБА_3 під вартою, строк дії даної ухвали закінчився 10.07.2016.
За твердженням захисника, будь-яке рішення, яке набрало законної сили та на підставі якого ОСОБА_3 , починаючи з 00 годин 00 хвилин 11.07.2016, утримується під вартою, відсутнє.
Дана обставина, на переконання заявника, вимагає негайного звільнення вказаної особи з-під варти на підставі ст. 206 КПК України.
Вивчивши заяву, долучені до неї документи, слідчий суддя, дійшов висновку про таке.
Статтею 206 КПК передбачено, що слідчий суддя повинен зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Вказаний обов'язок у слідчого судді виникає у разі, якщо наявні відомості, що створюють обґрунтовану підозру про перебування в межах територіальної юрисдикції суду особи, позбавленої свободи, за відсутності відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
У силу ч.3 ст.206 КПК за рішенням слідчого судді позбавлена свободи особа звільняється, якщо не буде надане судове рішення або не будуть доведені інші правові підстави для позбавлення громадянина свободи.
Наведене свідчить, що перевірка законності перебування особи у місцях несвободи має бути проведена слідчим суддею у разі, коли виникає необхідність з'ясування наявності судових рішень про застосування до певного громадянина запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою, призначення покарання у виді позбавлення волі або ж інших правових підстав для тримання цієї особи у слідчому ізоляторі.
Обов'язковою умовою проведення такої перевірки є наявність достатніх даних, що жодне з вказаних рішень щодо такої особи судом не приймалося.
Водночас ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07.07.2016, якою за наслідками підготовчого судового засідання кримінальне провадження № 12016100050002668 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.3 ст.15, ч.1 ст.115; п.13 ч.2 ст.115 КК України повернуто прокурору, строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено по 04.09.2016.
Слідчий суддя відмічає, що хоча у силу ч. 4 ст. 314 КПК дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, однак вирішення питань щодо дії запобіжних заходів здійснюється відповідно до положень Розділу ІІ КПК (ч. 3 ст. 315 КПК).
Вказаним Розділом КПК регламентовано, з-поміж іншого, застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Отже, рішення суду щодо запобіжних заходів фактично прирівнюється до відповідної ухвали слідчого судді, оскарження якої в апеляційному порядку, згідно з ч.2 ст.400 КПК, зупиняє набрання нею законної сили, однак не зупиняє її виконання.
Таким чином, слідчим суддею з достатньою повнотою встановлено, що існують правові підстави для позбавлення ОСОБА_3 свободи.
Даний висновок має наслідком відмову у відкритті провадження за скаргою захисника ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст.206, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У відкритті провадження за клопотанням захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1