Справа № 761/2906/14-к
Провадження № 1-кс/761/992/2014
Іменем України
07 лютого 2014 року м.Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника ТОВ «Маквіс Груп» ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ТОВ «Маквіс Груп» на бездіяльність слідчого, -
До Шевченківського районного суду м.Києва 28.01.2014 надійшла скарга ТОВ «Маквіс Груп» на бездіяльність слідчого СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_4 щодо неповернення тимчасово вилученого майна.
Скарга обґрунтована тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 11.12.2013 задоволене клопотання слідчого СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12013100200005227 та дозволений тимчасовий доступ до речей та документів, які містяться у матеріалах виконавчого провадження №364/10 Державної виконавчої служби України, також надана можливість вилучення оригіналу наказу Господарського суду Київської області від 25.07.2013 №911/633/13-г. Попри те, що дія ухвали обмежена місячним строком, вилучені документи їх володільцю - ТОВ «Маквіс Груп» на день подання скарги не повернуті, арешт на вилучені документи не накладений.
Заявник, вважаючи вказане порушенням вимог ст.ст.167, 169 КПК України, та посилаючись на положення ст.303 КПК, просив слідчого суддю зобов'язати слідчого припинити тимчасове вилучення документів та повернути їх до Державної виконавчої служби України, а також відновити виконавче провадження.
У судовому засіданні представник власника майна наполягав на задоволенні скарги, наголошуючи на тому, що вилучений наказ є майном, його власником є ТОВ «Маквіс Груп».
Слідчий ОСОБА_4 заперечував проти задоволення скарги, вважаючи дії щодо вилучення та утримання зазначеного документу такими, що відповідають положенням Кримінального процесуального кодексу України про тимчасовий доступ до речей та документів. Також пояснив, що на теперішній час вилучений наказ Господарського суду направлений для дослідження до експертної установи.
Слідчий суддя, заслухавши представника ТОВ «Маквіс Груп», слідчого ОСОБА_4 , дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського району м.Києва від 11.12.2013 задоволене клопотання слідчого та наданий тимчасовий доступ до матеріалів виконавчого провадження №364/10 Державної виконавчої служби України, також наданий дозвіл на вилучення оригіналу наказу Господарського суду Київської області від 25.07.2013 №911/633/13-г, виконавче провадження зупинене на час проведення почеркознавчої експертизи.
Відповідно до протоколу тимчасового доступу та опису вилучених речей і документів слідчим 12.12.2013 вищезазначений наказ вилучений.
Таким чином, вказані дії здійснювались слідчим на виконання відповідного судового рішення, винесеного на підставі Глави 15 КПК, якою регламентований порядок тимчасового доступу до речей і документів.
Звертаючись зі скаргою, ТОВ «Маквіс Груп» послалося на ст.303 КПК, якою власнику майна надано право оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 КПК.
У силу ч.2 ст.167 КПК тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо.
Порядок тимчасового вилучення майна встановлений ст.168 КПК, якою визначено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку ст.ст.207, 208 КПК. Крім того, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Наведене свідчить, що майно, яке має процесуальний статус тимчасово вилученого, може бути вилучене виключно у особи, затриманої при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення, а також безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи; або ж у результаті обшуку та огляду.
Зазначене приводить до висновку, що речі та документи, доступ до яких наданий на підставі ухвали слідчого судді або суду, та тимчасово вилучене майно не є тотожними поняттями, оскільки мають суттєво відмінні правові підстави для їх отримання від власника чи володільця.
Даний висновок також ґрунтується на тому, що кримінальним процесуальним законом упорядкована процедура подальшого утримання тимчасово вилученого майна, яке може продовжуватись лише на підставі судового рішення.
Водночас КПК не зобов'язує слідчого у певний часовий проміжок вирішити долю речей та документів, до яких наданий тимчасовий доступ.
Також ч.1 ст.100 КПК дозволяє стороні кримінального провадження утримувати у себе речовий доказ, який вилучений у володільця відповідно до ст.ст.160-166 КПК, тобто у порядку тимчасового доступу до речей і документів.
Аналіз вказаних правових норм у взаємному зв'язку приводить до висновку, що дії слідчого щодо неповернення речей та документів, отриманих на підставі ст.ст.160-166 КПК, не можуть бути оскаржені в порядку ст.303 КПК.
Таким чином, відсутні передбачені законом підстави для задоволення скарги.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 169, 171, 303, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ТОВ «Маквіс Груп» на бездіяльність слідчого СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1