ун. № 759/3170/17
пр. № 2/759/914/18
30 січня 2018 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря Чернишук К.О.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У лютому 2017 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та стягнути судовий збір по справі, посилаючись на ті підстави, що відповідач (колишній чоловік позивача) зареєстрований у спірній квартирі, однак з 2008 р. у ній не проживає, у не з'являється, речей своїх у квартирі в нього немає, а також позивачу на даний час місце його перебування невідоме.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не надходило.
Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, 11.09.2017 від них надійшли заяви про слухання справи без їх участі, просили позовні вимоги задовольнити (а.с. 28-31).
Третя особа Святошинська РДА у м. Києві, просила слухати справу без участі представника та постановити рішення відповідно до чинного законодавства (а.с. 41).
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано шлюб 26.01.2006 у ВРАЦС Святошинського РУЮ м. Києва (а.с. 10).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 05.03.1999 виданого Ленінградською РРНД м. Києва квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 ? частина, ОСОБА_3 ? частина, ОСОБА_6 ? частина та ОСОБА_5 ? частина (а.с. 11).
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтва від 05.12.2012 спірна квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (а.с. 12).
Згідно довідки Форми №3 від 17.02.2017 №02/08.02-858 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані три особи: ОСОБА_1, власник ? частини квартири; ОСОБА_3 (колишній чоловік) та ОСОБА_4 син співвласник ? частини (а.с. 6).
Згідно акту від 21.02.2017 складеного майстром технічної дільниці ЖЕД-2, складений про те, що ОСОБА_7 дійсно не проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 2008 р. по теперішній час (а.с. 5).
У ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
А у відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У ст. 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що Закон України від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про позбавлення власника права власності на житлове приміщення або права користування такої особи житловим приміщенням.
Частина 2 ст. 405 ЦК України вказує про те, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні встановлені обставини, які свідчать про відсутність відповідача за місцем реєстрації понад один рік і доказів про поважність причин такої відсутності суду не надано, що відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України є правовою підставою для визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням та задоволення позову.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 316-319, 321, 328, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України, Законом України від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_2) судовий по справі у розмірі 640 грн 00 коп.
Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складного 30.01.2018.