79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.01.2018р. Справа №914/2436/17
Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу
за позовом: Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:
- Державний концерн “Укроборонпром”, м.Київ,
до відповідача: Державного підприємства “Львівський державний завод “ЛОРТА”, м.Львів,
про: зобов'язання вчинити дії.
За участю представників:
Від прокуратури: ОСОБА_1 - службове посвідчення №047120;
Від позивача:не з'явився;
Від відповідача:ОСОБА_2 - представник;
Суть спору: Заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся в Господарський суд Львівської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах-Державний концерн “Укроборонпром” до відповідача: Державного підприємства “Львівський державний завод “ЛОРТА” про: зобов'язання відповідача вжити заходи, передбачені статтями 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України з метою набуття права користування земельною ділянкою площею 0,564 га по вул. Лікарській, 23 в смт. Брюховичі м. Львова та оформлення речових прав на них.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії Б №039410 від 1990 року, заводу імені Леніна (з 29 липня 1998 року - державне підприємство «Львівський державний завод «Лорта») надано у постійне землекористування 7,13 га земель в смт. Брюховичі для будівництва піонерського табору «Сокіл», що підтверджується рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради № 460 від 29 листопада 1996 року.
Рішенням Брюховицької селищної ради №339 від 15.11.2007р. на підставі листа директора ДП «Львівський державний завод «Лорта» з користування заводу вилучено земельну ділянку площею 0,564 га.
Прокурор вважає, що Державне підприємство "Львівський державний завод "ЛОРТА" не звернулось у передбаченому статтями 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України порядку в органи виконавчої влади для набуття права користування відповідними земельними ділянками.
Обставини справи: ухвалою від 30.11.2017 року суд порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 07.12.2017року. Також даною ухвалою суд відстрочив прокурору сплату судового збору за подання даного позову.
Ухвалою від 07.12.2017р. розгляд справи було відкладено на 14.12.2017р. у зв'язку із неявкою представника позивача та представника відповідача. Також суд продовжив строк на який прокурору було відстрочено сплату судового збору.
В судове засідання 14.12.2017 р. з'явився прокурор та представник відповідача.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі.
Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату та час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду від 30.11.2017 р. не виконав.
Враховуючи неявку позивача, та невиконання сторонами вимог ухвали суду від 30.11.2017р., суд відклав розгляд справи на 16.01.2018р. Також суд продовжив прокурору до 10.01.2018р. строк на який було відстрочено сплату судового збору.
В судове засідання 16.01.2018р. з'явився представник позивача, надав письмові пояснення по суті спору та додаткові докази.
Прокурор та представник відповідача в судове засідання не з'явилися.
Прокурор подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його участю в іншому судовому засіданні. Доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі не надав.
Оскільки 15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII і відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, суд вирішив, що розгляд даної справи слід проводити за правилами нової редакції ГПК України.
Ухвалою від 16.01.2018р. суд відклав розгляд справи на 30.01.2018р. та надав прокурору і позивачу можливість в термін до 22.01.2018 р. подати всі належні докази, якими вони обґрунтовують свої позовні вимоги, а відповідачу в термін до 25.01.2018 р. подати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
17.01.2018р. відповідач подав через канцелярію суду заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку із несплатою прокурором судового збору.
26.01.2018р. прокурор подав через канцелярію суду заяву про зменшення позовних вимог в якій просить суд зобов'язати Державне підприємство "Львівський державний завод "ЛОРТА" провести державну реєстрацію права постійного користування належними йому відповідно до державного акту на право постійного землекористування №039410 від 1990року, земельними ділянками по вул.Лікарській,23 в смт. Брюховичі м.Львова, з урахуванням земельної ділянки, що була вилучена рішеннями Брюховицької селищної ради №339 від 15.11.2007р. та № 591 від 23.10.2008р.
В судове засідання 30.01.2018р. з'явились прокурор та представник відповідача. Прокурор надав суду докази сплати судового збору за розгляд даного позову.
Представник відповідача долучив до справи витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 67625 кв.м. в смт. Брюховичі по вул. Лікарській ,23 та докази сплати земельного податку.
Прокурор обґрунтовуючи заяву про зменшення позовних вимог пояснив, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії Б №039410 від 1990 року державному підприємству «Львівський державний завод «Лорта» надано у постійне землекористування 7,13 га земель в смт. Брюховичі для будівництва піонерського табору «Сокіл».
Рішенням виконкому Брюховицької селищної ради №460 від 29.11.1996 на підставі матеріалів земель залишено в постійному користуванні концерну «Лорта» по вул. Лікарська, 8 земельну ділянку площею 6,8199 га в межах плану землекористування.
Разом з тим, рішенням Брюховицької селищної ради №339 від 15.11.2007 на підставі листа директора ДП «Львівський державний завод «Лорта» з користування заводу вилучено земельну ділянку площею 0,564 га.
Отже, відбулось зменшення площі земельної ділянки, розташованої в с. Брюховичі по вул. Лікарській на 0,564 га у зв'язку з вилученням частини земельної ділянки на підставі рішення Брюховецької селищної ради №339 від 15.11.2007.
Прокурор вважає, що за таких обставин оформлення (реєстрація) права користування відповідно до чинних вимог законодавства на земельну ділянку, яка вилучена є неможливою, а тому позовні вимоги необхідно змінити та зобов'язати державне підприємство «Львівський державний завод «Лорта» здійснити державну реєстрацію права користування належною йому земельною ділянкою по вул. Лікарській у смт. Брюховичі.
З системного аналізу заяви прокурора вбачається, що дана заява за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
В позовній заяві прокурор просить суд зобов'язати відповідача вжити заходи, передбачені статтями 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України з метою набуття права користування земельною ділянкою площею 0,564 га по вул. Лікарській, 23 в смт. Брюховичі м. Львова та оформлення речових прав на них.
В той же час, в поданій заяві прокурор посилається на положення ч.3 ст. 46 ГПК України яка визначає право позивача на зміну предмета позову та зазначає, що позовні вимоги слід змінити та зобов'язати державне підприємство «Львівський державний завод «Лорта» здійснити державну реєстрацію права користування належною йому земельною ділянкою по вул. Лікарській у смт. Брюховичі.
Відповідно до положень ч.3 ст. 46 ГПК України в редакції яка діє з 15.12.2017р.,
до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
З наведених положень законодавства випливає, що позивач може змінити предмет або підстави позову тільки до закінчення підготовчого засідання якщо справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, та уже зазначалося судом, в судовому засіданні 16.01.2018р. суд вирішив, що розгляд даної справи по суті слід проводити за правилами нової редакції ГПК України. Під час розгляду справи по суті, сторона не має права змінити предмет або підставу позову.
Таким чином прокурором подано заяву про зміну предмету позову на стадії розгляду справи по суті, що суперечить положенням ст. 46 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Отже, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті. Заяви про зміну предмета подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду.
За таких обставин суд залишає заяву прокурора про зміну предмету позову без розгляду.
В наданих суду поясненнях прокурор підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві, просив суд їх задоволити.
Представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив в позові відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Відповідно до статуту Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА», затвердженого наказом Дердавного концерну «Укроборонпром» від 18.04.2017р. №154, Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності згідно Наказу Мінпромполітики України від 29.07.1998р. Підприємство є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства та статуту.
Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Прокурор стверджує, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії Б №039410 від 1990 року (а.с. 16-18), заводу імені Леніна (з 29 липня 1998 року - державне підприємство «Львівський державний завод «Лорта») надано у постійне землекористування 7,13 га земель в смт. Брюховичі для будівництва піонерського табору «Сокіл», що підтверджується рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради № 460 від 29 листопада 1996 року.
Однак рішенням Брюховицької селищної ради №339 від 15.11.2007 на підставі листа директора ДП «Львівський державний завод «Лорта» з користування заводу було вилучено земельну ділянку площею 0,564 га по вул Лікарській, 23 на території смт Брюховичі. Дане рішення прокурор вважає незаконним та таким, що порушує інтереси держави
На думку прокурора, саме бездіяльність службових осіб Державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА" та невжиття ними заходів щодо оформлення документів на право користування землями, створює умови для незаконного їх використання, самовільного захоплення та вибуття їх із державної власності.
Звертаючись з даним позовом, прокурор просить суд зобов'язати Державне підприємство “Львівський державний завод “ЛОРТА”, вжити заходи, передбачені статтями 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України з метою набуття права користування земельною ділянкою площею 0,564 га по вул. Лікарській, 23 в смт. Брюховичі м. Львова та оформлення речових прав на них.
Відповідно до ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст. 123 Земельного кодексу України.
Так, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_1 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_1 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до положень ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже, основною метою господарського судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Як визначено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Прокурор в позовній заяві стверджує, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії Б №039410 від 1990 року відповідач, як правонаступник заводу імені Леніна отримав у постійне землекористування 7,13 га земель в смт. Брюховичі для будівництва піонерського табору «Сокіл», однак відповідного акту до матеріалів справи прокурором не долучено.
Як вбачається із долученого до справи рішення Брюховицької селищної ради №339 від 15.11.2007 на підставі листа директора ДП «Львівський державний завод «Лорта» з користування санаторію-профілакторію «Сокіл» було вилучено земельну ділянку площею 1,9га та земельну ділянку площею 0,564 га по вул. Лікарській, 23 на території смт. Брюховичі.
Рішенням від 23.10.2008р. №591 Брюховицька селищна рада задоволила частково протест прокурора та скасувала рішення від 15.11.2017р. №339 в частині вилучення з користування санаторію-профілакторію «Сокіл» земельноїділянки площею 1,9га по вул Лікарській, 23 в смт Брюховичі. В решті залишено без змін.
Жодною із сторін не надано суду доказів того, що станом на дату постановлення судом рішення по даній справі, рішення Брюховицької селищної ради №339 від 15.11.2007 в частині вилучення з користування санаторію-профілакторію «Сокіл» земельної ділянки площею 0,564 га по вул Лікарській, 23 на території смт Брюховичі скасовано. Таким чином згадане рішення в частині вилучення з користування санаторію-профілакторію «Сокіл» земельної ділянки площею 0,564 га є чинним.
Більше того, із змісту рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008р. №591 вбачається, що селищна рада скасовуючи в частині своє рішення №339 виходила також з того, що окремі земельні ділянки передані у приватну власність для ведення підсобного господарства.
Слід звернути увагу на те, що вилучення земельної ділянки площею 0,564 га з користування санаторію-профілакторію «Сокіл» було ініційоване самим відповідачем, про що зазначено у рішенні Брюховицької селищної ради №339 від 15.11.2007р. та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.
Як вбачається із статуту Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА», затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 18.04.2017р. №154, управління підприємством здійснює керівник, який призначається на посаду та звільнюється з посади Концерном, тобто позивачем, та підзвітний концерну.
Згідно п.6.2 статуту, відповідач зобов'язаний зокрема виконувати рішення концерну.
Однак суду не надано жодних доказів прийняття позивачем рішення щодо необхідності вжиття відповідачем заходів по оформленню документів необхідних для набуття права користування земельною ділянкою площею 0,564 га по вул. Лікарській, 23 в смт. Брюховичі м. Львова та оформлення речових прав на них.
Позовна вимога прокурора є некоректною, оскільки останній просить суд зобов'язати відповідача вжити заходи передбачені рядом статтей Земельного кодексу України з метою набуття права користування земельною ділянкою, яка вже більше 10 років вибула із користування Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» за його добровільною згодою. Доказів скасування рішення №339, суду не надано.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного
господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 05.02.2018р.
Суддя Запотічняк О.Д.