ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.01.2018 Справа № 910/22485/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,
За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс", 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Буд-Прайм", 04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53,
про стягнення 49 029,65 грн.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Романенко Л.М. по довіреності від 08.01.2018 № б/н
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс"» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Буд-Прайм" про стягнення 40 858,04 грн. основної заборгованості та 8 171,61 грн. 20% штрафу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди від 16.06.2017 № О-784/А і договору оренди від 16.06.2017 № О-785/А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року порушено провадження у справі № 910/22485/17, судове засідання призначено на 29.01.2018 року.
17.01.2018 позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення щодо розрахунків між сторонами.
У судовому засіданні 29.01.2018 судом було постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Представник позивача повідомив суд, що вже подав суду всі наявні в нього додаткові докази у справі, інших немає, та що сума заборгованості відповідача від часу звернення з позовом не змінилася.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову або направити представників у судове засідання.
Разом з тим, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке долучено до матеріалів справи.
З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
16.06.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" (Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус Буд-Прайм" (Орендар) укладено договір оренди обладнання № О-784/А (далі - Договір №1).
Відповідно до п. 1.1. Договору №1 Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування будівельну опалубку (майно, що орендується).
Загальна вартість майна, що орендується, становить - 573 602,50 грн. (п. 1.2. Договору №1).
Згідно з п. 1.3. Договору №1 комплектація майна, що орендується, визначена у Специфікації № 1959, яка є невід'ємною частиною Договору (додаток №1) до Договору.
П. 2.1. Договору №1 сторони погодили, що розмір орендної плати вираховується від загальної вартості орендованого майна, що вказано у п. 1.2. та комплектації майна, щодо п. 1.3. визначеної у специфікації до Договору, за 1 (одну) добу оренди та становить (0,199999%).
На підставі розрахунку щодо п. 2.1. розмір орендної плати за 1 добу складає: 1 147,20 грн. в т.ч. ПДВ 20%. Розмір орендної плати на термін, визначений в п. 3.1. за Договором становитиме: 28 680 грн., ПДВ: 5 736 грн. всього з ПДВ: 34 416 грн. (п.п. 2.2.-2.3. Договору №1).
Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату починаючи з дня фактичної передачі майна в оренду, відповідно до розд. 4 Договору п. 2.4 Договору №1.
П. 3.1. Договору №1 сторони погодили, що термін оренди складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі майна, що орендується.
Якщо Орендар продовжує користуватися майном після закінчення терміну оренди Договору без укладення Додаткової угоди, то за відсутності заперечень Орендодавця Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений п. 3.1. (п. 3.3 Договору №1).
16.06.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" (Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус Буд-Прайм" (Орендар) укладено договір оренди обладнання № О-785/А (далі - Договір №2).
Відповідно до п. 1.1. Договору №2 Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування будівельну опалубку (майно, що орендується).
Загальна вартість майна, що орендується, становить - 62 244,98 грн. (п. 1.2. Договору №2).
Згідно з п. 1.3. Договору №2 комплектація майна, що орендується, визначена у Специфікації № 1963, яка є невід'ємною частиною Договору (додаток №1) до Договору.
П. 2.1. Договору №2 сторони погодили, що розмір орендної плати вираховується від загальної вартості орендованого майна, що вказано у п. 1.2. та комплектації майна, щодо п. 1.3. визначеної у специфікації до Договору, за 1 (одну) добу оренди та становить (0,24043%).
На підставі розрахунку щодо п. 2.1. розмір орендної плати за 1 добу складає: 149,65 грн. в т.ч. ПДВ 20%. Розмір орендної плати на термін, визначений в п. 3.1. за Договором становитиме: 3 741,25 грн., ПДВ: 748,25 грн. всього з ПДВ: 4 489,50 грн. (п.п. 2.2.-2.3. Договору №2).
Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату починаючи з дня фактичної передачі майна в оренду, відповідно до розд. 4 Договору (п. 2.4 Договору №2).
П. 3.1. Договору №2 сторони погодили, що термін оренди складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі майна, що орендується.
Якщо Орендар продовжує користуватися майном після закінчення терміну оренди Договору без укладення Додаткової угоди, то за відсутності заперечень Орендодавця Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений п. 3.1. (п. 3.3 Договору №2).
Як вбачається із матеріалів справи, сторонами 16.06.2017 підписано акти здачі-приймання майна в оренду, за якими орендодавець передав, а орендар прийняв будівельну опалубку у комплектації згідно специфікації № 1959 (додаток № 1 до договору), та вартістю: 573 602,50 грн. та опалубку у комплектації згідно специфікації № 1963 (додаток № 1 до договору), та вартістю: 62 244,98 грн.
За доводами позивача, відповідачем, в порушення договірних зобов'язань, не сплачується орендна плата, визначена договорами оренди, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 40 858,04 грн.
Отже, спір у справі виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повноти та вчасності оплати об'єктів оренди.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається із матеріалів справи, сторонами 16.06.2017 підписано акти здачі-приймання майна в оренду, за якими орендодавець передав, а орендар прийняв будівельну опалубку у комплектації згідно специфікації № 1959 (додаток № 1 до договору), та вартістю: 573 602,50 грн. та опалубку у комплектації згідно специфікації № 1963 (додаток № 1 до договору), та вартістю: 62 244,98 грн.
Орендар не виконав належним чином та в повному обсязі умови договорів, відтак у останнього станом на 01.12.2017 виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 40 858,04 грн.
Що ж позовної вимоги в частині штрафу суд зазначає наступне.
П. 10.1.1 договорів передбачено, що за порушення Орендарем термінів перерахування орендної плати Орендар виплачує штраф у розмірі 20% від простроченого платежу. Сторони домовились, що даний штраф в бухгалтерському обліку відноситься на оплату оренди майна, у зв'язку із чим розмір вартості оренди збільшується на суму штрафу.
Згідно із частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частинами першою і другою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.
Так, позовна вимога про стягнення 8 171,61 грн. штрафу підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Буд-Прайм" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53, ідентифікаційний код 40512094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8, ідентифікаційний код 32485297) 40 858,04 грн. основної заборгованості; 8 171,61 грн. штрафу та 1 762 грн. судового збору за подання позовної заяви.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.02.2018
Суддя Трофименко Т.Ю.