Справа № 725/3652/17
Провадження № 2-а/727/432/17
24 січня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівців, в складі:
Головуючого судді Слободян Г.М.
при секретарі судових засідань Ільчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці справу адміністративного судочинства за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії. Мотивує заявлені позовні вимоги тим, що постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09.11.2016 р. у справі № 725/4677/16-а, її позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, були задоволені, зокрема: дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області стосовно відмови у нарахуванні та поновленні пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання ОСОБА_2 були визнані неправомірними; Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області було зобов'язане нарахувати та поновити виплату пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання ОСОБА_2, починаючи з 01.08.2011 року. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 р., апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області була залишена без задоволення, а постанова Першотравневого районного суду міста Чернівці від 09.11.2016 року була залишена без змін. На підставі рішень судів першої та другої інстанції, які набрали законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області поновило їй виплату пенсії, проте із розрахунку 820,00 грн. на місяць, а не 1312,00 грн., як встановлено з 01.05.2017 року. 30.05.2017 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою-запитом про порядок визначення розміру та порядку підрахунку (калькуляції) призначеної їй пенсії. Листом №138/Г-11 від 12.06.2017 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області їй було відмовлено у проведенні індексації призначеної їй пенсії, посилаючись на те, що Постановою Першотравневого суду м. Чернівці на орган Пенсійного фонду не було покладено зобов'язань щодо проведення перерахунку та індексації пенсії. Вважає відмову у проведенні перерахунку та індексації призначеної їй пенсії неправомірною, просить позовні вимоги задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, від неї до суду поступила письмова заява з клопотанням справу розглянути в її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, за довіреністю Бучача І.В., в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, від неї через канцелярію суду поступила письмова заява з клопотанням справу розглянути в її відсутність, позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вивчивши і розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, відповідно заперечення, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази надані сторонами, в їх сукупності у межах заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.
15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим КАС України викладено в новій редакції.
Згідно п.п. 10 п. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Судом відносно заявлених позовних вимог встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини, що позивач відповідно довідки до акта огляду МСЕК є інвалідом ІІ групи, безтерміново (а.с.8).
Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09.11.2016 р. у справі № 725/4677/16-а, позовні вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, були задоволені, зокрема: дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області стосовно відмови у нарахуванні та поновленні пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання ОСОБА_2 були визнані неправомірними; Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області було зобов'язано нарахувати та поновити виплату пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання ОСОБА_2, починаючи з 01.08.2011 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 р., апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області була залишена без задоволення, а постанова Першотравневого районного суду міста Чернівці від 09.11.2016 року була залишена без змін.
На виконання рішень суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області поновили позивачу виплату пенсії, із розрахунку 820,00 грн. на місяць.
30.05.2017 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою-запитом про порядок визначення розміру та порядку підрахунку (калькуляції) призначеної їй пенсії (а.с.5-6).
Листом №138/Г-11 від 12.06.2017 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області позивачу було відмовлено у проведенні індексації призначеної пенсії, посилаючись на те, що Постановою Першотравневого суду м. Чернівці на орган Пенсійного фонду не було покладено зобов'язань щодо проведення перерахунку та індексації пенсії (а.с.7).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відмова відповідача суперечить чинному пенсійному законодавству, зокрема ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стархування» та перевіряючи законність та обгрунтованість заявлених позовних вимог, виходить з наступного. У відповідності до ст. 46 ч. 3 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV (далі - Закон № №966-XIV) прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Таким чином, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст.4 ч.3 Закону № №966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено: з 1 січня 2017 року - 1247,00 грн., з 1 травня - 1312,00 грн., з 1 грудня - 1373,00 грн.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не отримує інших доходів, крім пенсії за віком, яка є її єдиним та основним джерелом існування.
Відповідно до ст. 43 ч. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно достатті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Нормами ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Таким чином, на підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд приходить до висновку, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого врядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ст. 7 ч.3 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949,00 грн., таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.
Згідно з положеннями ст.8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй та не може позбавляти особу її конституційного права на належний рівень життя, який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу ОСОБА_2 в перерахунку та індексації пенсії та не врахував вимог законодавства, згідно з якими мінімальний розмір пенсії встановлюється із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст.19 ч.2 Конституції України та ст.2 ч.3 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, на думку суду доводи викладені в запереченнях відповідача не грунтуються на вимогах законодавства.
Згідно з ст. 77 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 77 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.
Проаналізувавши та оцінивши обставини справи в їх сукупності відповідно до вищенаведених правових норм, дотримуючись вимог Основного Закону України - Конституції, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем Головного управління пенсійного фонду України у Чернівецькій області правомірності своїх дій/бездіяльності та обґрунтованість вимог адміністративного позову в частині пред'явлених до Головного управління пенсійного фонду України у Чернівецькій області вимог. А, оскільки позивач звернулася до відповідача з заявою про порушене її право щодо виплати пенсії 30.05. 2017 року, то і з цього числа слід зобов"язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2
Відповідно до ст. 139 ч.5 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Судом установлено, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, отже від сплати судового збору звільнена а тому суд вважає, що судовий збір слід віднести за рахзунок держави.
Таким чином, суд надавши оцінку доказам в сукупності, при їх системному аналізі, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивачем ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 19, 46 Конституції України, ст.ст.7, 28, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6-11, 14, 77, 139, 217, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області стосовно відмови у проведенні перерахунку та індексації пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання, призначеної ОСОБА_2 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснити перерахунок та індексацію пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання, призначеної ОСОБА_2, починаючи з 30.05. 2017 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судовий збір вднести за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького адміністративного апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, шляхом подачі сторонами апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст судового рішення складено 24.01.2018 року.
Суддя Слободян Г.М.