Провадження №22ц/790/923/18 Головуючий 1 інстанції - Матвієвська Г.В.
Справа № 644/5372/17-ц Доповідач - Карімова Л.В.
Категорія: інші
01 лютого 2018 року Апеляційний суд Харківської області в складіколегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Карімової Л.В.,
суддів колегії: Бровченко І.О.,
Хорошевського О.М.,
за участю секретаря Колесник О.Е.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 28 листопада 2017 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» про зобов'язання забезпечити та встановити споживачам індивідуальні вузли обліку природного газу у порядку захисту прав споживачів,
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Харківміськгаз» про зобов'язання забезпечити та встановити споживачам індивідуальні вузли обліку природного газу у порядку захисту прав споживачів.
27 листопада 2017 року позивачами була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення заборони:
-на встановлення загальнобудинкового вузлу обліку природного газу до встановлення індивідуальних вузлів обліку природного газу в квартирах будинку №79 по пр. Олександрівському в м. Харкові;
-на припинення розподілу природного газу на будинку №79 по пр. Олександрівському в м. Харкові, крім випадків пов'язаних з аварійними ситуаціями;
-на збільшення позивачам норми споживання природного газу понад норми споживання природного газу, яка встановлена постановою Кабінету міністрів України «Про норми споживання природного газу населенню у разі відсутності газових лічильників» від 23.03.2016 року №203 (зі змінами та доповненнями).
В обґрунтування доводів заяви позивачі посилалися на те, що вони як мешканці будинку №79 не надавали згоди ПАТ «Харківміськгаз» на встановлення будинкового вузла обліку, проте відповідач ігнорує незгоду мешканців будинку та намагається будь-яким чином встановити лічильник обліку, що в свою чергу тягне за собою порушення їх прав як власників квартир вищевказаного будинку.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року заяву позивачів задоволено. Заборонено Публічному акціонерному товариству «Харківміськгаз»: встановлення загальнобудинкового вузлу обліку природного газу до встановлення індивідуальних вузлів обліку природного газу в квартирах будинку № 79 по пр. Олександрівському м. Харкова; припинення розподілу природного газу на будинок 79 по пр. Олександрівському м. Харкова, крім випадків, пов'язаних з аварійними ситуаціями; збільшення позивачам норми споживання природного газу понад норми споживання природного газу, яка встановлена постановою Кабінету міністрів України «Про норми споживання природного газу населенню у разі відсутності газових лічильників» від 23.03.2016 року № 203 ( зі змінами та доповненнями).
В апеляційній скарзі ПАТ «Харківміськгаз», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про застосування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що судом першої інстанції при постановленні ухвали не враховано, що у відповідності до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» ПАТ «Харківмісьгаз» як суб'єкт господарювання, який здійснює розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких використовується природний газ лише для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.
При цьому у разі невиконання ПАТ «Харківмісьгаз» вищевказаних вимог закону Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до нього будуть застосовані передбачені ч. 2 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» санкції у вигляді застережень та штрафів.
Крім того, посилається й на те, що позивачі вже зверталися до суду з аналогічною заявою про забезпечення позову, яку було залишено судом без задоволення, із зазначенням, що вказані в заяві вимоги у разі їх задоволення будуть перешкоджати господарській діяльності відповідача.
Вислухавши пояснення учасників справи, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України матеріали справи та доводи і вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що природний газ споживається позивачами та оплачується; діяльність відповідача з надання таких послуг здійснюється, перешкод не має, щодо ймовірності порушення прав інших осіб у зв'язку із застосуванням запропонованих заходів не заявлено. У зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що обраний заявником вид забезпечення позову на цей час є ефективним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України в редакції 2004 року, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).
Згідно роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні такої відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, при обранні заходів забезпечення позову суд повинен також врахувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.
Матеріали справи свідчать, що зазначені вимоги закону (ч.3 ст. 152 ЦПК України) та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України судом першої інстанції враховані у достатній мірі.
Згідно ч.1 ст. 5 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (в редакції від 16.06.2017 року) суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані: забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.
У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови споживачів, які використовують природний газ без його комерційного обліку, від встановлення лічильників газу тільки для приготування їжі, передбачалося припинення розподілу природного газу з 1 січня 2018 року.
Між тим зазначені норми права регулювали правовідносини, що виникали між суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, та споживачами без врахування наявності спору в суді та можливості застосування останнім заходів забезпечення позову.
Крім того, як зазначено в ч.1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (в редакції від 21.12.2017 року) у разі відмови населення від встановлення суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (який набрав чинності з урахуванням змін 20.01.2018 року) суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані: забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.
У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
У разі ненадання співвласниками багатоквартирного будинку згоди на встановлення загальнобудинкового лічильника газу суб'єктам господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється.
Таким чином, оскільки позивачами не було надано згоди на встановлення загальнооблікового пристрою, і строки встановлені законом для встановлення лічильника ще не сплинули, доводи апеляційної скарги про наявність підстав у Національної комісії з регулювання електроенергетики України для притягнення відповідача ПАТ «Харківміськгаз» до відповідальності шляхом застосування до нього попереджень чи штрафів, не ґрунтується на законі.
Тож, застосування судом першої інстанції такого засобу забезпечення позову як заборона ПАТ «Харківмісьгаз» вчинення дій щодо встановлення загальнобудинкового вузлу обліку природного газу до встановлення індивідуальних вузлів обліку природного газу в квартирах будинку № 79 по пр. Олександрівському м.Харкова; припинення
розподілу природного газу на будинок 79 по пр. Олександрівському м. Харкова, крім випадків, пов'язаних з аварійними ситуаціями; збільшення позивачам норми споживання природного газу понад норми споживання природного газу, яка встановлена постановою Кабінету міністрів України «Про норми споживання природного газу населенню у разі відсутності газових лічильників» від 23.03.2016 року № 203 ( зі змінами та доповненнями), не перешкоджає здійсненню підприємницької діяльності відповідача.
У зв'язку із вищезазначеним доводи апеляційної скарги про те, що позивачі вже зверталися до суду із аналогічною заявою про забезпечення позову, яку було залишено без задоволення, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
В апеляційній скарзі також не наведені докази й того, що застосування районним судом запропонованих заходів забезпечення позову можуть призвести до будь-яких незворотних негативних наслідків для відповідача.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову відповідає вимогам закону та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367,368, п.1ч.1 ст. 374, 375, 381 - 384, 389,390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 28 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий:
Судді: