Головуючий-суддя І інстанції: Шинкарчук Я.А.
29 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 635/8586/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого судді: Бенедик А.П.
суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.
за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Харківського районного суду Харківської області (головуючий-суддя І інстанції: Шинкарчук Я.А.) від 17.11.2017р. (повний текст рішення складено 17.11.2017р.) по справі №635/8586/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання відмови в перерахунку пенсії незаконною, скасування рішення, прийнятого суб'єктом владних повноважень, та стягнення моральної шкоди,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу;
- зобов'язати Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області належним чином розглянути та прийняти рішення про перерахунок пенсії позивача відповідно до його заяви від 17.08.2016 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 11.01.1993 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Постановою Харківського районного суду Харківської області від 17.05.2011 року зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з підвищенням її на 12 % у відповідності до Постанови КМУ №894 від 13.07.2004 «Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до частини четвертої ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08.09.2009 з урахуванням виплачених сум та з подальшим перерахунком та провести йому перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з підвищенням її в 3,5 рази у відповідності до Постанови КМУ №1293 від 27.12.2005 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 08.09.2009 з урахуванням виплачених сум та з подальшим перерахунком. 17.08.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії. Проте, 23.08.2016 року отримав письмову відмову Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з посиланням на те, що відсутні бюджетні призначення на виплату пенсії, визначених в розмірах, ніж ті, що встановлені постановами КМУ від 06.07.2011 №745 та від 23.11.2010 №1210. Позивач вважає таку відмову неправомірною, у зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 17.11.2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області розглянути заяву позивача від 17.08.2016 року про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського районного суду Харківської області від 17.11.2017 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивачу.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного дослідження та недоведеність обставин, що мають значення для справи, що призвело не неправильного вирішення справи.
Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу.
Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію за віком по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 17.05.2011 року по справі №2034/2-а-3246/11 зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківській області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до ч.4 ст.54, ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з підвищенням її на 12 % у відповідності до Постанови КМУ № 894 від 13.07.2004 «Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до частини четвертої ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08.09.2009 з урахуванням виплачених сум та з подальшим перерахунком. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківській області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до ч.4 ст.54, ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з підвищенням її в 3,5 рази у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 08.09.2009 з урахуванням виплачених сум та з подальшим перерахунком.
17.08.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому пенсії на підставі постанови Харківського районного суду Харківської області від 17.05.2011 по справі №2034/2-а-3246/11.
Листом за вих. №3624-10/44 від 23.08.2016 відповідач повідомив позивача про те, що зазначена постанова суду виконана у повному обсязі у 2011 році. Крім того зазначено, що з 01 січня 2012 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Даною постановою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст.54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З урахуванням вимог указаної постанови органами Пенсійного фонду України з 01 січня 2012 року проведено перерахунки пенсій призначених на підставі Закону №796. Щодо застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції станом на 01 липня 2011 року, то вказана редакція втратила чинність. Оскільки управління є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, управління не має права здійснювати перерахунок пенсії на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
Позивач не погоджуючись із діями відповідача щодо розгляду заяви, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у визначеному законодавством порядку відповідачем не було прийнято рішення про наслідки розгляду заяви позивача, то для захисту прав позивача є необхідним зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 17.08.2016 року про перерахунок пенсії та прийняття відповідного рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Відповідно до т. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У частині 3 статті 3 вказаного Закону визначено, що заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Тобто, за своєю правовою природою заява про поновлення пенсії є формою звернення громадянина із проханням сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів, щодо якої встановлено спеціальний порядок розгляду та вирішення.
Відповідно до п. 4.1 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 орган, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до п. 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно положень п.4.3 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
З наведеного вбачається законодавчо закріплений за Управлінням обов'язок перевірити правильність оформлення заяви та розглянути її не пізніше 10 днів після надходження.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи заяви позивача, вона була прийнята та зареєстрована відповідачем 19.08.2016 року.
З листа Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №3624-10/44 від 23.08.2016 року вбачається, що розглянути заяву позивача та відмовляючи в поновленні пенсії відповідач виходив з відсутності правових підстав.
Проте, жодних рішень за наслідком розгляду вказаної заяви згідно вимог Порядку, матеріали справи не містять.
Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
На підставі вищевикладеного, оскільки питання поновлення позивачу виплати пенсії віднесено до виключної компетенції відповідача, враховуючи відсутність прийнятого у відповідності до вимог законодавства рішення за наслідком розгляду його заяви, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про поновлення виплати пенсії з прийняттям відповідного рішення.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій за наслідком розгляду заяви позивача.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського районного суду Харківської області від 17.11.2017р. по справі №635/8586/16-а за позовом ОСОБА_1 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання відмови в перерахунку пенсії незаконною, скасування рішення, прийнятого суб'єктом владних повноважень, та стягнення моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик
Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець Л.В. Мельнікова
Повний текст постанови складено 02.02.2018р.