31 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1556/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Кононенко З.О.
суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,
представника позивача Паркулаба А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017, суддя І інстанції Л.М. Опімах, місце складання вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 04.12.17 по справі № 818/1556/17
за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Росія"
до Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення,
20 жовтня 2017 року позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ на проведення перевірки головного управління ДФС у Сумській області № 760 від 07.06.2017 року;
- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області № 0002491405 від 17.07.2017 року щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4708333 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 3766667 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 941666, 75 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що під час перевірки відповідачем було не взято до уваги коригування позивачем податкових зобов'язань між зерновими культурами (кукурудза) та іншою сільськогосподарською продукцією (соя). Зазначене не врахування призвело до одночасного донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за зерновими культурами (табл. 1 Д10 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року) на загальну суму 3 766 666,66 грн. та збільшення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за іншими сільськогосподарськими товарами (табл. 3 Д10 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року) на суму 3 766 666,66 грн. Також, позивач вважає протиправним наказ про призначення перевірки і просить скасувати, зазначаючи, що підставою для його винесення стало невиконання позивачем вимог запиту податкового органу про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо податкових накладних від 02.02.2016 №1/2 та 2/2 та розрахунків коригувань до них №8/2 та 7/2 від 03.04.2016.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року адміністративний позов Приватного підприємства "Агрофірма "Росія" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0002491405 від 17 липня 2017 року про збільшення Приватному підприємству "Агрофірма "Росія" суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 4708333 ( чотири мільйони сімсот вісім тисяч триста тридцять три) грн. 75 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Росія" 70625 ( сімдесят тисяч шістсот двадцять п"ять) грн. в рахунок повернення судового збору.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року по справі №818/156/17 в частині задоволення адміністративного позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у СУмській області №0002491405 від 17.07.2017 року, та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача, до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 07.06.2017 року Головним управлінням ДФС у Сумській області виданий наказ №760 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Агрофірма «Росія» у зв'язку з ненаданням пояснення та їх документального підтвердження на запит ГУ ДФС у Сумській області від 31.03.2017 року в повному обсязі ( а.с.18, 19).
На підставі наказу Головним управлінням ДФС у Сумській області з 12.06.2017 по 16.06.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Агрофірма «Росія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в частині правомірності визначення податкового зобов»язання за результатами розподілу ПДВ у Додатку 10 «Розрахунок сум податку на додану вартість за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок» за період січень 2016 - лютий 2017 років.
За результатами перевірки складений акт від 23.06.2017 № 729/18-28-14-05/03780211/97 ( а.с. 33-55), а 17 липня 2017 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0002491405 про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 4708333 грн. 75 коп., з якої 3766667 грн. за основним платежем та 941666,75 грн. - штрафна санкція ( а.с. 17).
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.209.1 ст. 209 ПК України (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена: а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків; б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків; в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.
Сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їх рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.
Суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому цим розділом.
Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 209.7 ст.209 ПК України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Таким чином, сільськогосподарське підприємство, у якого частка операцій з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, має право обрати спеціальний режим оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком.
Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування здійснює оподаткування операцій з продажу (постачання) сільськогосподарської продукції за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу.
Дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється, зокрема, на: вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД): вирощування зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування бобових культур, які підлягатимуть сушінню, лущінню на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування картоплі для продовольчого споживання, технічних цілей, на насіння; вирощування фабричного цукрового буряку; вирощування тютюну і махорки, первинне оброблення листя (збирання, сушіння, сортування тощо), вирощування розсади; вирощування насіння та плодів олійних культур (арахісу, сої, соняшнику, кользи, рапсу, рижію тощо) для продовольчого споживання, технічних цілей, а також на насіння; вирощування однорічних і багаторічних трав на зелений корм, випас, сіно, сінаж і силос; вирощування кормових коренеплодів (буряку, брукви, турнепсу тощо); вирощування баштанних кормових культур вирощування зернових і зернобобових, а також їх сумішей на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос; одержування насіння цукрового буряку та насіння кормових культур (включаючи трави); вирощування та первинне оброблення (замочування) прядивних культур; вирощування ефіроолійних культур; вирощування лікарських однорічних і багаторічних трав'янистих, напівчагарникових, ліано- та деревоподібних культур; вирощування садивного матеріалу ефіроолійних та лікарських культур; вирощування коренеплодів і бульбоплодів з високим вмістом крохмалю або інуліну (топінамбуру, батату тощо); вирощування шишок хмелю, цикорію (п.209.17.1 ст.209 ПК України).
Відповідно до п.14.1.191 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Пунктом 188.1 ст.188 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
Ставка податку залежить від характеру (виду) операції: як - то постачання товарів/послуг на митній території України, експорт чи імпорт товару.
Отже, розмір ставки та пільги з податку на додану вартість залежать від об'єкта оподаткування, а не від бази оподаткування.
За своїм економіко - юридичним змістом база оподаткування являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об'єкта оподаткування. У даному разі база оподаткування ПДВ є вартісною характеристикою усієї операції, яка статтею 185 ПК України визнана об'єктом оподаткування. Наведене виключає можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією.
До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається в залежності від виду господарської операції.
Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена:
за операціями із зерновими культурами товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД (далі - зернові культури) та технічними культурами товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД (далі - технічні культури), у розмірі 15 відс., спрямовується на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, а у розмірі 85 відс. - перераховується до державного бюджету;
за операціями з продукцією тваринництва товарних позицій 0102 і 0401 згідно з УКТ ЗЕД (далі - продукція тваринництва), у розмірі 80 відс. спрямовується на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, а у розмірі 20 відс. - до бюджету;
за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва (далі - інші сільськогосподарські товари/послуги), в межах діяльності спеціального режиму оподаткування такий розподіл складає 50/50.
З метою забезпечення ведення окремого податкового обліку за видами операцій передбачається затвердження додатка до податкової декларації з ПДВ, в якому суб'єкти спеціального режиму оподаткування та платники - сільськогосподарські підприємства, які відповідають вимогам пункту 209.18 статті 209 Податкового кодексу України визначатимуть суми податкових зобов'язань, податкового кредиту, їх різницю, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету, перерахуванню на спеціальний/ поточний рахунок платника або включенню до податкового кредиту наступного звітного періоду за окремими видами операцій.
Результати такого обліку зазначатимуться у податковій декларації з ПДВ, в якій відображаються операції в межах спеціального режиму оподаткування (0121 - 0123)/ діяльності, передбаченої пунктом 209.18 статті 209 ПКУ (0130), які переноситимуться з вказаного додатка. Тобто в декларації відображатиметься загальна сума за всіма видами діяльності, що підлягає: сплаті до бюджету; перерахуванню на спеціальний / поточний рахунок; включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД.
Пунктом 209.19 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що з метою застосування пункту 209.2 і підпункту 209.15.1 пункту 209.15 цієї статті:
- зернові культури - зернові культури товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД;
- технічні культури - технічні культури товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД;
- продукція тваринництва - продукція товарних позицій 0102 і 0401 згідно з УКТ ЗЕД.
Для ведення податкового обліку за окремими видами сільськогосподарських операцій у складі податкової декларації з ПДВ із позначкою "0121" передбачено додаток 10 (ДС10). Додаток 10 (ДС10) містить три таблиці, призначені для розрахунку сум ПДВ, що підлягають сплаті до держбюджету і перерахуванню на спеціальний рахунок за операціями із:
- зерновими та технічними культурами (таблиця 1);
- продукцією тваринництва (таблиця 2);
- іншими сільськогосподарськими товарами, послугами (таблиця 3).
З матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, на якого поширюється дія норм ст. 209 Податкового кодексу України, та який відповідно до п. 209.13 ст. 209 Податкового кодексу подає до контролюючого органу спеціальну податкову декларацію сільськогосподарського підприємства - суб'єкта спеціального режиму оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість".
Так, у лютому 2016 року позивач здійснював господарські операції з реалізації сільськогосподарської продукції, податкові зобов»язання за якими було відображено в Єдиному реєстрі податкових накладних як попередню оплату на загальну суму 22600000 грн., в т.ч. ПДВ 3766665,67 грн., зокрема: 02.02.2016р. за кукурудзу врожаю 2016 року на загальну суму 4500000 грн., в т. ч ПДВ 750000 податкова накладна №1/2 від 02.02.2016р. ТОВ «Управляюча компанія «Зерно України» ( п/д №94 від 02.02.2016р.), 02.02.2016р. за кукурудзу врожаю 2016 року на загальну суму 4500000 грн., в т. ч ПДВ 750000 податкова накладна №2/2 від 02.02.2016р. ТОВ «Управляюча компанія «Зерно України» (п/д №93 від 02.02.2016р.), 03.02.2016р. за кукурудзу врожаю 2016 року на загальну суму 11 000 000грн., в т. ч ПДВ 1 833 333,33 податкова накладна №4/2 від 03.02.2016р. ТОВ «Управляюча компанія «Зерно України» (п/д №102 від 03.02.2016р.), 03.02.2016р. за кукурудзу врожаю 2016 року на загальну суму 2600000,00грн., в т. ч ПДВ 433333,33 податкова накладна №5/2 від 03.02.2016р. ТОВ «Управляюча компанія «Зерно України» (п/д №101 від 03.02.20116р.) ( а.с. 96,98, 100, 102).
Зазначена попередня оплата була здійснена відповідно до договору №П-2001/1-р від 20.01.2016р. за кукурудзу урожаю 2016 року між ПП «Агрофірма «Росія» та ТОВ «Управляюча компанія «Зерно України» ( а.с.87-89), додатком №1 від 02.02.2016р. до зазначеного договору визначено зміну номенклатури товару, відповідно до якої замість кукурудзи буде поставлена соя у кількості 2242,065 т. загальною вартістю 22600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 766 666,67 грн.( а.с. 90).
Враховуючи зміну номенклатури, позивачем було видано розрахунки коригування до податкових накладних, а саме: 10.03.2016р. №3/2 до податкової накладної №1/2 від 02.02.2016р. кукурудза врожаю 2016р. (- ) 3750000 грн. без ПДВ, змінено номенклатуру на поставку сої (+ ) 3750000 грн. без ПДВ, 10.03.2016р. №4/2 до податкової накладної №2/2 від 02.02.2016р. кукурудза врожаю 2016р. (-) 3750000 грн. без ПДВ, змінено на сою (+)3750000,00грн. 10.03.2016р. №5/2 до податкової накладної №4/2 від 02.02.2016р. кукурудза врожаю 2016р. (-) 9 166 666,67 грн. без ПДВ, змінено на сою (+ ) 9 166 666,67 грн 10.03.2016р. №6/2 до податкової накладної №5/2 від 02.02.2016р. кукурудза врожаю 2016р. (-) 2186666,67 грн. без ПДВ, соя (+) 21666666,67 грн. без ПДВ ( а.с. 97,99,101,103).
Отже, зазначеними коригуваннями не відбулись зміни суми податкових зобов'язань, а лише змінився асортимент товару з кукурудзи (зернової культури) на сою (інші сільськогосподарські товари).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що податкові зобов'язання у позивача виникла за першою подією отримання попередньої оплати в лютому 2016року. Саме в лютому 2016 року було здійснено узгодження асортименту товару відповідно до додаткової угоди від 02.02.2016р.
Таким чином, податкові зобов'язання з поставки сої - виникли саме в лютому 2016 року.
Відповідно до ст. 36 Податкового Кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Також слід зазначити, що підприємством було здійснено коригування поставки товарів між зерновими культурами (кукурудза) та іншою сільськогосподарською продукцією (соя) за первинними документами саме в лютому 2016 року, проте податковим органом такі первинні документи не враховано взагалі, в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відповідачем не було враховано наявність податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2016 року з поставки сої - іншої сільськогосподарської продукції та відсутність податкових зобов'язань з поставки кукурудзи - зернових культур на загальну суму 3766 665,67 грн.
Таким чином, аналізуючи наведені нормативно - правові акти та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача призвели до одночасного донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за зерновими культурами (табл. 1 Д10 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року) на загальну суму 3 766 665,67 грн. та збільшення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за іншими сільськогосподарськими товарами (табл. 3 Д10 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року) на суму 3766 665,67 грн., тобто підприємство повинно грошовими коштами сплати до бюджету податкове зобов'язання на загальну суму 3 766 665,67 грн., а з іншого боку має від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на ту ж суму.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002491405 від 17 липня 2017 року суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року по справі № 818/1556/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 по справі № 818/1556/17 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 по справі №818/1556/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка В.О. Бондар
Повний текст постанови складено 02.02.2018.